Очікує на перевірку

Чибурданідзе Майя Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ма́йя Григо́рівна Чибурдані́дзе
Майя Чибурданідзе
Майя Чибурданідзе
Майя Чибурданідзе
Країна СРСР СРСР
Грузія Грузія
Народження 17 січня 1961(1961-01-17) (63 роки)
Кутаїсі
Титул чемпіонка світу (1978—1991)
Гросмейстер
Піковий
рейтинг
2560 (січень 1988)
Нагороди та відзнаки
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Вахтанга Горгасалі
заслужений майстер спорту СРСР

Ма́йя Григо́рівна Чибурдані́дзе (груз. მაია ჩიბურდანიძე, рос. Майя Григорьевна Чибурданидзе; 17 січня 1961, Кутаїсі) — раніше радянська, а тепер грузинська шахістка, гросмейстер серед чоловіків, 6-та чемпіонка світу серед жінок (1978—1991). Наймолодша чемпіонка світу в історії — здобула титул у віці 17 років. Нагороджена орденом Дружби народів. Почесна громадянка Тбілісі (2011)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчила Тбіліський медичний інститут за фахом в галузі кардіології.

У сім'ї Григорія Чибурданідзе всі діти грали в шахи. Старші учили молодших, а потім «невдячні» молодші перемагали старших. Так, восьмирічна Майя, яку навчив грати старший брат Реваз, незабаром почала обігравати сестру Ламару, студентку другого курсу політехнічного інституту.

Удома з успіхів Майї не дивувалися. У 3 роки вона навчилася читати, в 5 років легко проводила математичні дії з тризначними цифрами. У школі її вважали однією з найкращих учениць. Але особливо Майя полюбила шахи. І всі вільні години проводила в кутаїському Палаці піонерів. Навесні 1971 року 10-річна Майя стала чемпіонкою Грузії серед школярів.

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вже в 12 років Майю включили до складу команди СРСР в матчі з Югославією. Граючи з міжнародним майстром Ст. Калхбреннер, вона перемогла у всіх 4-х партіях. При цьому вела боротьбу в них по-різному: спокійно маневруючи в 1-й зустрічі, ефектно атакуючи — в 2-й, тонко провівши ендшпіль — в 3-й і, нарешті, блискуче комбінуючи в 4-й партії. Саме тоді гросмейстер Борислав Івков назвав Майю «жіночим Фішером».

Шахи стали для Майї не грою, а всім життям. Вже до 17 років вона зіграла близько 500 серйозних партій. До того часу Майя стала чемпіонкою СРСР, переможницею в матчах претенденток, суперницею чемпіонки світу Нони Гапріндашвілі. Такого в історії шахів ще не було.

1978 року на грузинському курорті Піцунда, на березі Чорного моря, відбувся матч Гапріндашвілі — Чибурданідзе. Він грався на більшість з 16 партій. Майя захопила лідерство вже на старті і зберегла його до кінця, здобувши перемогу з рахунком 8½:6½.

Наслідуючи приклад Нони, Мая часто почала виступати і в чоловічих турнірах. На традиційному міжнародному турнірі «Коста Каталана» в Барселоні восени 1979 року Майя поділила 1—3-ті місця з гросмейстером Едуардом Гуфельдом і міжнародним майстром Стефано Татаї[pl] (Італія).

Майя відстояла звання найсильнішої шахістки в чотирьох матчах — з Наною Александрією (1981), Іриною Левітіною (1984), Оленою Ахмиловською (1986) і Наною Іоселіані (1988)[2]. За ці роки вона досягла низки успіхів і в міжнародних чоловічих турнірах — Нью-Делі (1984) — 1-ше місце, Баня-Лука (1985) — 1-ше місце, Більбао (1987) — 3—4-те місце, Брюссель (1987) — 2-ге місце. У 1986 році Майя зіграла внічию матч із югославським гросмейстером Петаром Поповічем 4:4. Двома роками раніше вона стала чоловічим гросмейстером.

У 1991, зустрівши жорсткий опір нової претендентки — китайської шахістки Се Цзюнь, Майя поступилася званням першої шахістки планети.

У 2000-х роках майже відійшла від активних шахів, грала в середньому в одному турнірі на рік.

2016 року організувала в Грузії турнір із так званих «Maia chess» (шахи Майї): аби уникнути нудної домашньої дебютної підготовки гравці тягнули жереб і розпочинали гру вже в мітельшпілі із заданої позиції. Судді слідкували за тим, щоб упродовж турніру гравцеві не випав той самий дебют двічі. За перемогу давали 3 очки, за нічию — 1, за поразку — нуль[3]. На думку організаторів, такі правила роблять гру більш творчою та бойовою.

Зміни рейтингу

[ред. | ред. код]
Зміни рейтингу Ело[4]

Література

[ред. | ред. код]
  • Гуфельд, Э. Семнадцать вёсен Майи: О М. Чибурданидзе .— М. : Физкультура и спорт, 1980. — 111 с.: ил.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [Басилашвили, Иованна, Дель Бьянко и Салих Гуртаев стали почетными тбилисцами // Sputnik, 09.10.2011 (рос.). Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016. Басилашвили, Иованна, Дель Бьянко и Салих Гуртаев стали почетными тбилисцами // Sputnik, 09.10.2011 (рос.)]
  2. Mark Weeks. 1988 Women's World Championship. Архів оригіналу за 11 лютого 2010. Процитовано 4 грудня 2009.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 9 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Нона Гапріндашвілі
Чемпіонка світу з шахів
1978—1991
Наступник:
Се Цзюнь