Чигирин-Діброва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чигирин-Діброва
Основні дані
49°16′59″ пн. ш. 32°55′00″ сх. д. / 49.28306° пн. ш. 32.91667° сх. д. / 49.28306; 32.91667Координати: 49°16′59″ пн. ш. 32°55′00″ сх. д. / 49.28306° пн. ш. 32.91667° сх. д. / 49.28306; 32.91667
Регіон Полтавська область
Засновано 1611?
Магдебурзьке право 1636
Населення 1099 (на 1900)
Часовий пояс UTC+2, UTC+3 (Полтавська область)
Номери автомобілів BI, НІ
OSM 91294 ·R (Полтавська область)
Міська влада
Мапа


Чигирин-Діброва (Чигирин-Дубрава) — історичне місто. Розташовувалось у гирлі Сули, нині затоплене водами Кременчуцького водосховища.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване на початку XVII століття (1611?), згодом увійшло до складу так званої Вишневетчини (1636 Ярема Вишневецький надав місту магдебурзьке право за зразком Лубен). На землі Чигирин-Діброви претендував також Пивогірський монастир (Пивгородський) (філія Київського Миколаївського Пустинного монастиря), тому саме він виграв з початком Козацької революції середини XVII століття.

Відтак, лише за часів Руїни Чигирин-Діброва стає окремим сотенним центром (перша згадка 1672), на зверхність над яким претендують Чигиринський і Лубенський полки.

У 1649 р. містечко Чигирин-Діброва входило до території Жовнинської сотні Чигиринського полку. Як окремий військово-адміністративний підрозділ утворена 1661 року (перша згадка Чигирин-Дібровської сотні 1672) у складі новоствореного Кременчуцького полку (1661—1666). До кінця гетьманства П.Дорошенка (1676 рік) Чигиринський полк намагався повернути собі зверхність над лівобережними сотнями, але десь від 1667 року і до ліквідації у 1782 році Чигирин-Дібровська сотня перебувала у складі Лубенського полку. По Чигиринським війнам 1677-78 містечко дало прихисток чималій групі емігрантів із зруйнованої Чигиринщині.

Наприкінці XVII століття Чигирин-Діброва лишалась важливим прикордонним пунктом Гетьманщини, «столицею» компанійського полку Іллі Новицького. У XVIII столітті підупадає (1731 Пивогірський монастир частково поновив стару юрисдикцію над Чигирин-Дібровою, містечко також страждає від повеней і річкових наносів). За ревізіями у 1769 р. значаться дві Чигирин-Дібровські сотні. Після скасування сотні її територія увійшла до Городиського повіту (Градизький повіт) Київського намісництва. Після ліквідації Гетьманщини Чигирин-Діброва втрачає своє значення.

1900 року має лише 1099 жителів (вірогідно через поділ селища на Чигирин-Діброву та Морозівку). 1959, у зв'язку із будівництвом Кременчуцької ГЕС, Чигирин-Діброва потрапила до зони затоплення. Населення переведено до давнього чигириндібровського виселка — села Мозоліївка (Глобинський район Полтавської області).

Населення[ред. | ред. код]

  • 1885 — 1250[1]
  • 1900 — 1099

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]