Чинадіївський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 48°29′ пн. ш. 22°49′ сх. д. / 48.483° пн. ш. 22.817° сх. д. / 48.483; 22.817

Чинадіївський замок
Telegdy-Rákóczi castle Chynadiyovo 2012 01.jpg
Замок у липні 2012 року

48°29′05″ пн. ш. 22°49′51″ сх. д. / 48.48472° пн. ш. 22.83083° сх. д. / 48.48472; 22.83083
Тип замок
Країна

Україна Україна

Розташування Закарпатська область
Мукачівський район
смт Чинадійово
Стан Реставрація. Відкритий для огляду
Сайт stmiklos.com
Чинадіївський замок. Карта розташування: Україна
Чинадіївський замок
Чинадіївський замок (Україна)

Чинадіївський замок у Вікісховищі?

Чинаді́ївський за́мок (інша назва — Замок «Сент-Міклош») — пам'ятка архітектури XIV—XIX століть. Розташований у смт Чинадійово, що поблизу міста Мукачево Закарпатської області. Замку надано №1185 (183/0) Державного реєстру національного культурного надбання.[1]

Замок розташований обабіч дороги, що пролягає паралельно автошляху M06. Чинадіївський замок від 2001 року перебуває в концесії у закарпатського художника Йосипа Бартоша.

Розташування і план замку[ред. | ред. код]

Відреставрований інтер'єр першого поверху

На місці, де розташований замок, долина річки Латориця звужується, гори обступають шлях зусібіч. Порівняно недалеко звідси розташований перевал, так звані «Руські Ворота», через який угорські королі водили свої війська на Галичину.

Головний вхід до замку розташований з північного боку замку, проте з південного теж є вхід, через котрий пускають відвідувачів.

На першому, відреставрованому, поверсі фортеці — шість кімнат і зала з великим вестибюлем. Тепер тут розташовані експозиції кельтської та скіфської культур, а також портрети усіх власників замку. Другий поверх схожий за плануванням — шість малих кімнат, велика зала і довгий коридор. Також у замку є декілька «таємних переходів» — подвійних стін, котрі господарі з радістю показують відвідувачам.

Історія[ред. | ред. код]

Замок на гербі Чинадійово, 1843 р.

Поселення на цьому місці відоме з 1214 року, хоча знайдено артефакти датовані II тисячоліттям до н. е. 1264 року король Іштван V дарує маєток магістру Аладару, королівському уповноваженому в справах догалицьких князів.

Чинадіївська фортеця — кам'яна, з двома кутовими вежами та метрової товщини стінами споруда, зведена в XIV столітті бароном Перені. Добудовували графи Телегді. Володіли фортецею княгиня Ілона Зріні, її син Ференц ІІ Ракоці, графи Шенборни.

У 1657 році фортеця була значно пошкоджена польськими військами графа Любомирського, які мстилися угорцям за похід їхнього князя Дьордя II Ракоці на Польщу. Невдовзі замок був відбудований, але як оборонна споруда став втрачати своє значення.

Наприкінці червня 1703 року провідник повстанців князь Ференц ІІ Ракоці зупиняється у замку, аби відпочити та перегрупувати військо після поразки у битві під Мукачево. До своєї імміграції у Польщу князь бував тут ще кілька разів.

У 1708 році сюди, дізнавшись про наближення ворогів, з Хустського замку перебираються сім'ї феодальних родин, що підтримували повстання.

У 1728 році імператор Карл ІІІ дарує великі земельні площі графу Фрідріху Шенборну, у тому числі і замок, який у 1734 році значно перебудовується й набуває вже не оборонних, а палацових рис. Найзначніші перебудови замку відбувалися у 1734 та 1839 роках (остання під керівництвом архітектора Германа Ігнація).

В часі Другої світової війни німці зробили у замку в'язницю. Із 1944 року, за часів радянської влади, замок був сільрадою, осідком управління місцевого лісового господарства, військовою частиною і складом автобази, що розташована поруч.

У 2001 році замок віддано у концесію художнику Йосипу Бартошу. Він разом із дружиною Тетяною та однодумцями фактично врятував замок від руйнації. Нині відреставровано інтер'єр першого поверху споруди. У замку часто відбуваються міжнародні та місцеві мистецькі заходи. З 2012 року в замку щорічно відбувається міжнародний фестиваль середньовічної культури «Срібний Татош», де сходяться в бою лицарі-реконструктори з кількох країн, зокрема України, Угорщини, Словаччини та ін.

Легенди та перекази[ред. | ред. код]

  • У ході реставраційних робіт 1839 року в одній зі стін був знайдений замурований людський скелет. За однією з версій, у середньовіччі існував звичай — після побудови фортеці замурувати в її стіну живу людину, мовляв, це значно покращить обороноздатність споруди.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2007. Процитовано 21 березня 2010. 

Література[ред. | ред. код]