Чинбарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чинбар, нім. гравюра XVI ст.
Знаряддя праці українського чинбаря

Чинба́рство або гарба́рство — давнє ремесло, обробка шкіри.

Історія[ред. | ред. код]

Чинбарство було галуззю кустарної промисловості. В Україні існує від найдавніших часів. Майстер, який займався цим промислом, звався чинба́р[1] («чимба́р»)[2], гарба́р[3], дубильник, кожум'я́ка[4] кожом'я́ка[5] (від заст. кожа — «шкіра»), мнець[6]. Останні дві назви вживалися щодо чинбарів, які виробляли сиром'ятну шкіру[4][6].

Підприємство, де займалися обробкою шкіри — чинба́рня[7] чи гарба́рня[8].

Чинбарі дубили («чинили») шкури тварин, виробляючи з них шкіри. Згодом з чинбарства виділилися окремі промисли — кушнірство і лимарство.

Технології[ред. | ред. код]

Для розминання шкіри чинбарі використовували пристрій — м'яльницю. Вона складалася з обертового стовпа, укріпленого в підп'ятнику дерев'яної опори (колоди). На стовп надівали дерев'яний диск (круг), споряджений ручками (крилами) й отворами. У стовпі був проріз (рівчак), куди вкладали шкіру, затискували її до круга палицями з головками (шпилями з рогачиками), вставляючи їх в отвори, і притискували шкіру зверху другим кругом[9].

Для розтягання шкір використовували такий прилад, як п'їла.

У культурі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]