Число Гартмана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Число́ Га́ртмана () — характеристичне число[1][2] та один з критеріїв подібності в магнітній гідродинаміці, що визначається відношенням магнітних сил до сил в'язкості. Воно може бути записане так[1]:

де:

 — магнітна індукція;
 — кінематична в'язкість;
 — густина;
 — динамічна в'язкість
 — електрична провідність;
 — характеристична довжина.

Число Гартмана визначає характер протікання провідної рідини або плазми в магнітному полі. При вплив магнітного поля незначний, і зберігається звичайна течія, що описується законом Пуазейля.

Також число Гартмана визначає характерний розмір гідромагнітного приграничного шару (шару Гартмана) — шару рідини поблизу стінок, де відбувається основний спад швидкості й спостерігається найбільший градієнт швидкості у перерізі потоку: товщина цього шару обернено пропорційна числу Гартмана.

Названо в честь данського фізика Юліуса Гартмана (нім. Julius Hartmann; 1881–1951)[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Магнітне число Рейнольдса

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ДСТУ 3651.2-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа. Основні положення, позначення, назви та значення.
  2. Kenneth R. Cramer, Shih-l Pai Magnetofluid Dynamics for Engineers and Applied Physicists. Scripta Publishing Company. 1973. ISBN 0-07-013425-1
  3. R. Moreau u. a.Julius Hartmann and His Followers: A Review on the Properties of the Hartmann Layer. In: «Magnetohydrodynamics» Springer Netherlands, 2007, S. 155–170. ISBN 978-1-4020-4832-6