Чистець візантійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чистець візантійський
0 Stachys byzantina - Yvoire (1).JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Lamioideae
Триба: Stachydeae
Рід: Чистець (Stachys)
Вид: Чистець візантійський
Біноміальна назва
Stachys byzantina
K.Koch & Scheele, 1849
Синоніми
Stachys lanata Jacq.
Stachys olympica Poir.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Stachys byzantina
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Stachys byzantina
EOL logo.svg EOL: 4397276
IPNI: 459393-1
ITIS logo.svg ITIS: 505350
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 180010
The Plant List: kew-194896

Чистець візантійський або Чистець шерстистий (Stachys byzantina K.Koch) — вид багаторічних трав'янистих рослин роду Чистець (Stachys) родини Глухокропивові (Lamiaceae).

Поширення[ред. | ред. код]

Вид росте у дикому стані у Туреччині, Вірменії, Ірані, в Криму, на Кавказі, вирощують як декоративну рослину у садах та на клумбах[1].

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина висотою 20-60 см.

Стебла прямі або гіллясті, сріблясті, повстяно-шерстисто опушені.

Прикореневі та нижні стеблові листки лопатеві або довгасто-лінійні.

Суцвіття утворює густий щільний колос. Чашечка трубчаста з трикутними зубцями, шерстисто-опушена. Віночок зовні опушений, рожевий, трубка його не видається з чашечки, тичинкові нитки видаються з віночка.

Плід — довгасті, бурі, голі горішки.

Використання[ред. | ред. код]

Декоративна рослина, часто вирощують у садах. Вона підходить для альпійських гірок, рабаток, як ґрунтопокривна рослина. Окрім того, можуть вирощуватися у контейнерах. Декоративним є сріблясто опушені стебла та листки.[2]

Вирощування[ред. | ред. код]

Добре переносить посуху та росте на повному сонці та у півтіні. Найкраще почувається на супіщаних або скелястих ґрунтах. Не вимагає сильного підживлення та поливу, pH ґрунту не відіграє суттєвої ролі. Вид витривалий, морозостійкий[2]. Листки зберігаються навіть у зимовий період.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 6 квітень 2011. Процитовано 17 квітень 2015. 
  2. а б Geoff Burnie i inni. Botanica. Rośliny ogrodowe. — 2005. — ISBN 3-8331-1916-0.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н.Г.Холодного; Редкол.: Ю.Н. Прокудин, Д.Н. Доброчаева, Б.В. Заверуха, В.И. Чопик; Авт.: М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин, А.И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.