Чичерін Борис Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чичерін Борис Миколайович
рос. Чиче́рин Бори́с Никола́евич
Б. М. Чичерін
Б. М. Чичерін
Народився 26 травня (7 червня) 1828(1828-06-07)
с. Караул Кирсанівський повіт Тамбовської губернії
Помер 3 (16) лютого 1904(1904-02-16) (75 років)
с. Караул Кирсанівський повіт Тамбовської губернії
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність філософ, історик, професор, constitutional lawyer, юрист, політик
Alma mater Московський університет
Галузь Філософія права
Заклад Імператорський Московський університетd і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Посада Mayor of Moscowd
Членство Петербурзька академія наук
Рід House of Chicherind
Нагороди

CMNS: Чичерін Борис Миколайович у Вікісховищі

Чиче́рін Бори́с Микола́йович (26 травня (7 червня) 1828, с. Караул Кирсанівського повіту Тамбовської губ. — 03 (16) лютого 1904, там само) — російський філософ права гегельянського напряму, один з провідних теоретиків лібералізації Росії, історик. Почесний член Петербурзької АН (1893). Дядько радянського дипломата Г. Чичеріна.

З біографії[ред. | ред. код]

Походив зі старовинного дворянського роду Чичеріних.

Протягом 1845–1849 pp. Б. М. Чичерін навчався у Московському університеті. Він слухав лекції видатних професорів Т. М. Грановського, М. І. Крилова, С. М. Соловйова, К. Д. Кавеліна, П. М. Кудрявцева та інших.

Ліберальний світогляд вироблявся у нього не тільки на підставі університетських лекцій, але головним чином завдяки особистому контакту з професорами, який був дуже тісним. Остаточно світогляд Б. М. Чичеріна сформувалось під час його трирічної подорожі Західною Європою.

Після захисту магістерської дисертації (1857 р.) викладав у Московському університеті (1861–1868), де очолював кафедру державного права юридичного факультету[1]. У 1882—83 рр. Б. М. Чичерін був московським міським головою[2].

Чичерін про становлення російської державності[ред. | ред. код]

Чичерін зазначав, що встановленню державної влади в Росії:

« значно сприяло татарське панування, яке, підкоряючи народ зовнішньому ярму, привчало його до покори. Немає сумніву, що, з одного боку, воно відбилося невигідно на народному характері, залишивши по собі рабські поняття і звички. Навряд чи без татарського ярма державне підданство могло розвинутися у формі холопства. На Заході підданські відносини будувалися за типом Римської імперії, в якій, при всій необмеженості влади монарха, панували поняття, засновані на державних засадах. У Росії зразком служила східна деспотія. Елемент права, і без того слабо розвинений, повинен був зовсім зникнути з політичної галузі, поступаючись місцем безмежній основі влади. Найсуттєвіше право західних станів, те, яке стало головною пружиною розвитку представницьких установ, згода на стягування податків, не могло виробитися в землі, яка звикла платити данину за наказом татарського хана. Якщо в Росії існували зачатки політичної свободи, то панування татар повинно було їх заглушити. Але, з іншого боку, це саме панування найбільше сприяло встановленню єдиної, сильної центральної влади, без якої російське суспільство не могло обійтися, яка зробила Росію тим, чим вона є. «

Чичерін про державність[ред. | ред. код]

« Держава - є вища сфера співжиття, вищий прояв народності в суспільній сфері. У ній невизначена народність, яка виявляється переважно в єдності мови, збирається в єдине тіло, отримує єдину вітчизну, стає народом. «

Примітки[ред. | ред. код]

Деякі твори[ред. | ред. код]

  • Чичерин Б. Н. История политических учений: [в 5-ти т.]. — Т.1 — 5. — М.: Грачева и К°, 1869–1902. (також: Чичерин Б. Н. История политических учений. В 3-х тт. / Подготовка текста, вступ. ст. и коммент. И. И. Евлампиева. — С-Пб: РХГА, 2006.)
  • Чичерин Б. Н. Курс государственной науки: [в 3-х ч.]. Ч.1 — 3. — М.: Кушнерев и К°, 1894–1898.
  • Чичерин Б. Н. О народном представительстве: Монография. — М.: Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1899. — 810 с. (докторська дис.)
  • Чичерин Б. Н. Новейшие публицисты. Токвилль // Отечественные записки. — 1857. — № 53. — С. 501–582.
  • Чичерин Б. Н. Областные учреждения России в XVII веке. — М.,1856 (магістерська дис.)
  • Чичерин Б. Н. Философия права. — М.: Типо-литография Товарищества И. Н. Кушнерев, 1900.— 344 с. (також: Чичерин Б. Н. Философия права. — С-Пб.: Наука, 1998.)
  • Чичерин Б. Н. Политические мыслители древнего и нового мира. Учеб. пособие для юрид. спец. вузов. — СПб.: Лань, 1999. — 333 с.
  • Чичерин Б. H. Политические мыслители древнего и нового мира. — М.: Гардарики, 2001. — 336 с.
  • Чичерин Б. Н. Собственность и государство. В 2-х тт. — М., 1882–1883 (СПб: Изд-во РХГА , 2005. — 824 с.)
  • Чичерин Б. Н. Общее государственное право; ред., предисл. В. А. Томсинов; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова (юрид. фак.). — М.: Зерцало, 2006. — 536 с. — (Русское юридическое наследие).
  • Чичерин Б. Н. Воспоминания. В 2-х тт. / предисл., примеч. С. В. Бахрушин. — М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2010.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]