Чи мріють андроїди про електричних овець?

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чи мріють андроїди про електричних овець?
Do Androids Dream of Electric Sheep?
Чи мріють андроїди про електричних овець?.jpg
Обкладинка першого видання українською
Жанр філософський роман, постапокаліптичні роман[d], наукова фантастика[1][2], philosophical fiction[d] і фантастика
Автор Філіп Дік
Мова англійська мова
Видавництво Flag of the United States.svg США «Doubleday»
Виданий 1968
Виданий українською 2016;
Київ, Видавництво «Комубук»
Переклад Тарас Бойко
ISBN-13: 978-2-85184-066-0
ISBN-10: 2-85184-066-5
Нагороди
Наступний твір Blade Runner 2: The Edge of Human[d]

«Чи мріють андроїди про електричних овець?» (англ. Do Androids Dream of Electric Sheep?) — науково-фантастичний роман Філіпа Діка, написаний 1968. Розповідає історію «мисливця за головами» Ріка Декарда, який переслідує андроїдів — істот, що майже не відрізняються від людини, оголошених поза законом на Землі. Дія відбувається в отруєному радіацією і частково покинутому Сан-Франциско майбутнього.

Разом з «Людиною у високому замку» цей роман є найвідомішим твором Діка. Це один з класичних фантастичних творів, в якому досліджуються етичні проблеми створення андроїдів — штучних людей.

1982 за мотивами роману Рідлі Скотт зняв фільм «Той, що біжить по лезу» з Харрісоном Фордом у головній ролі. Сценарій, який створили Хемптон Фенчер і Девід Піплс, значно відрізняється від книги. Дія комп'ютерної гри «Той, що біжить по лезу» відбувається в тому ж фантастичному всесвіті, але в багатьох відношеннях гра ближче до роману, ніж фільм.

Концепції та передісторія[ред.ред. код]

Дія роману відбувається 1992 року (у більш пізніх редакціях — 2021), через кілька років після того, як Завершальна світова війна спустошила значну частину Землі. Після війни ООН стала активно пропагувати еміграцію у позаземні колонії, щоб захистити людство від згубних ефектів радіоактивного пилу. Як додатковий стимул кожному емігранту надавався безкоштовний андроїдний працівник-слуга (принизливо званий Анді) будь-якої марки, на вибір.
Люди, що залишилися на Землі, живуть в напівпокинутих містах, де радіаційне зараження спричиняє важкі захворювання і генетичні відхилення. Всі тварини або вимерли, або перебувають під загрозою вимирання. Тому володіння і догляд за твариною вважається чеснотою, практично обов'язком кожного, а вид домашньої тварини визначає соціальний статус власника. Торгівля тваринами йде за цінами, вказаними в каталозі Сідні, для вимерлих видів вказується ціна останньої проданої особини. Багато людей, які не можуть дозволити собі домашнього вихованця, купують штучну тварину-робота. У головного героя, Ріка Декарда, була вівця, яка померла від правця і була ним замінена на електровівцю, щоб створити видимість володіння твариною.
Андроїди використовуються тільки на планетах-колоніях, але багато з них втікають, убивши своїх господарів, і відправляються на Землю, щоб звільнитися від свого рабського становища. Андроїди — повністю біологічні створіння і фізично майже не відрізняються від людей. Оскільки клітини їхнього організму не здатні ділитися, андроїди живуть не більше чотирьох років. Мисливці за головами (англ. Bounty hunters) вистежують і «присипляють» втікачів андроїдів, які ховаються на Землі, видаючи себе за людей. У кожного приспаного андроїда беруть аналіз кісткового мозку, який дозволяє визначити, що це дійсно був андроїд, а не людина. Мисливці зобов'язані проводити перевірки, такі як тест Войта-Кампфа на емпатію (співчуття), щоб відрізнити андроїда від людини. Цей тест вимірює мозкову активність і рух очей у відповідь на емоційно-заряджені питання, більшість з яких пов'язані з заподіянням шкоди тваринам. Оскільки андроїди не здатні до емпатії, їхня реакція кардинально відрізняється від реакції людей. Простіший тест Бонеллі визначає швидкість рефлекторної реакції гангліїв грудного відділу спинного мозку.
Мерсерізм — поширений на Землі релігійно-філософський рух майбутнього. Він ґрунтується на легендах про Вілбера Мерсера, людину, яка жила до війни. Послідовники мерсерізму стискають руків'я електронного приладу під назвою «емпатоскоп» і дивляться на його екран, колажі на якому не мають сенсу для стороннього спостерігача. При контакті з емпатоскопом почуття і свідомість глядача сприймають світ Мерсера, де ніби зливаються з ним і з усіма іншими, хто користується емпатоскопом в даний момент. Мерсерізм об'єднує архетип вмираючого й воскресає божества з етичними цінностями єднання і співчуття. За легендою, Вілбер Мерсер володів даром оживлення загиблих тварин, але влада спершу заборонила йому використовувати цю здатність, а потім і знищила цю аномалію в мозку радіоактивним кобальтом. Через це Мерсер потрапив до Потойбічного світу (англ. Tomb world). Мерсер намагається зупинити розпад потойбічного світу і повернутися на Землю, деручись на вершину величезного пагорба під ударами кинутого в нього каміння. Але навіть якщо він досягає вершини, його скидають назад до Потойбічного світу і сходження починається знову.
Ще один ключовий пристрій в книзі — модулятор настрою Пенфілда (названий на честь невролога Вайлдера Пенфілда). За допомогою модулятора користувач може обрати собі настрій, набравши числовий код на панелі пристрою. Приклади з книги включають «ділове, професійне ставлення до роботи», «задоволення від визнання переваги чоловічої розсудливості в будь-яких життєвих ситуаціях», «шестигодинну депресію з ухилом в самокатування», «бажання дивитися будь-яку телепередачу», код 3, що викликає бажання обирати настрій за допомогою модулятора та інші. У багатьох користувачів є щоденний графік вибору настроїв.
Найвідоміша культурна ікона Землі в «Андроїдів» — Бастер Френдлі (буквально Доброзичливий), ведучий розважального ток-шоу. Воно транслюється по радіо і телебаченню по 23 години на добу, з чого випливає, що Бастер — андроїд. Він, судячи з усього, бореться з мерсерізмом за контроль над розумом людей, аж до прямих нападок на мерсерізм.

Короткий зміст[ред.ред. код]

Перед самісіньким початком історії роману, накращий мисливець за преміальними у Сан-Франциско і околицях, Дейв Голден був важко поранений андроїдом, оснащеним штучним мозком новітньої моделі «Нексус-6». Всього на Землю прибуло вісім андроїдів з мозком такого типу. Мисливцеві Ріку Декарду доручено знайти і приспати решту шістьох. Завдання ускладнюється тим, що цей тип андроїдів володіє надінтелектом і досить складно відрізнити андроїдів з мозком «Нексус-6» від звичайних людей.

Декард розраховує витратити преміальні за це завдання на придбання живої вівці, оскільки догляд за штучною твариною — електровівцею — викликає у нього психологічний дискомфорт. Водночас, його дружина також переживає кризу. Вона не виходить з дому, день у день модулюючи собі депресію на спеціальному модуляторі настрою.
Перед початком полювання Декард летить в Сієтл на зустріч з представниками корпорації Роузена — виробниками штучного мозку «Нексус-6», — щоб переконатися, що тест Войта-Кампфа працює і для цієї нової моделі. Там він зустрічається з Рейчел Роузен, яка представляється як спадкоємиця компанії. Рейчел першою проходить тест, який показує, що вона андроїд. Однак Роуз повідомляє Декарда, що Рейчел провела перші чотирнадцять років свого життя на борту космічного корабля; у неї шизоїдний розлад особистості, вона — людина, а не андроїд, отже, тест Войта-Кампфа неспроможний і необхідний новий тест. Декард проводить останню перевірку, кажучи Рейчел, що його портфель зроблений зі шкіри дитини, і її запізніла реакція дозволяє йому переконатися, що вона все-таки андроїд. Декард повертається до роботи, але його впевненість у принциповій відмінності андроїдів від людей підірвана.

Декард обшукує квартиру першого андроїда зі свого списку, Макса Полокова. Потім зустрічається з агентом Російського відділу Всесвітнього поліцейського управління Шандором Кадалі, який раптово виявляється Полоковим. Декардові вдається застрелити андроїда зі свого «Магнума» 38-го калібру, коли той накинувся на нього в кабіні Ховера. Наступною в його списку значиться оперна співачка Люба Люфт. Спроба перевірити її на тесті Войта-Кампфа провалюється, бо Люба викликає поліцію, звинувативши Декарда в сексуальних домаганнях. Декарда доправляють в управління, про існування якого він навіть і не підозрював. Там його доручають офіцеру Гарленду, який, як виявляється, є в декардовому списку на приспання. Аби зрозуміти, що відбувається, викликають мисливця за преміальними Філа Реша, який приписаний до управління. Після того, як аналізом кісткового мозку підтверджується, що Полоков був андроїдом, Реш і Гарленд вступають в суперечку про доцільність застосування тесту Бонеллі до співробітників управління. Реш виходить за обладнанням, а Гарленд зізнається Декарду, що він і всі співробітники його управління, включаючи Реша, є андроїдами, які проникли на Землю з Марса. Однак, за словами Гарленда, Реш досі не знає, що він сам і всі його колеги — андроїди, бо йому вживили штучну пам'ять. Після цього Гарленд дістає лазерний пістолет, але коливається, чи застосовувати його. Реш повертається, вбиває Гарленда і разом з Декардом залишає управління.

Після того, як вони удвох присипляють Любу Люфт, Декард проводить тест Войта-Кампфа на Реші, який вже і сам боїться, що він андроїд. Декард же в цьому майже впевнений, бачачи, з якою готовністю і задоволенням Реш присипляє андроїдів, але результати тесту не підтверджують його підозри. Декард все більш стурбований тим співчуттям, яке викликають у нього андроїди, особливо жінки. В депресії він купує в кредит козу чорної нубійської породи, витративши всі преміальні на перший внесок.
Останні три андроїди з мозком моделі «Нексус-6» ховаються в покинутому приміському будинку разом з Джоном Ізидором, «пустоголовим» (так називають людей, чий мозок занадто постраждав від радіації; їм заборонено емігрувати з Землі). Ізидор ставиться до андроїдів дружньо, хоча вони ставляться до нього байдуже. Виявивши живого павука, вони не замислюючись відривають йому лапки одну за однією, щоб перевірити, скільки йому потрібно, щоб пересуватися.

Керівник Декарда наполягає, щоб він приспав трьох «Анді», які залишилися (так зневажливо називають андроїдів) того ж дня, поки вони не перебралися в інше місце. Декард вирішує, що йому потрібна допомога Рейчел Роузен і призначає їй зустріч в готелі в Сан-Франциско. При зустрічі вони п'ють справжній довоєнний бурбон і після бесіди про трьох андроїдів займаються сексом. Рейчел зізнається, що спала з багатьма мисливцями за преміальними, і всі вони, крім Філа Реша, залишили роботу. Тоді Декард погрожує вбити її, але усвідомлює, що не може. Роуз домоглися певного успіху, але Декард все ж продовжує своє завдання.

Декард прибуває в будинок Ізидора, щоб «приспати» андроїдів, що залишилися. З'являється Мерсер і дає Декардові сили вбити Пріс Стреттон — точну копію Рейчел. Після цього Декард легко присипляє двох інших андроїдів. Повернувшись додому, він дізнається, що Рейчел вбила козу, зіштовхнувши її з даху. Декард вирушає в останню подорож на своєму Ховері, в орегонську пустелю. Там він піднімається на пагорб, подібно до Мерсера, але в нього потрапляє камінь, і він йде назад до машини. Дорогою він знаходить живу жабу (в каталозі Сідні жаби позначені як вимерлий вид) і повертається додому. Але вдома його дружина Айрен виявляє, що жаба штучна. Коли Декард засинає, вона замовляє для жаби фунт електромух.

Відзнаки[ред.ред. код]

Роман «Чи сняться андроїдам електровівці?» увійшов до фіналу номінації на премію «Неб'юла» 1968 року. 1998 він посів 51-е місце в списку «Найкращі НФ-романи всіх часів до 1990 року» (Locus Poll Award).

Найавторитетнішим шотландським критиком-фантастикознавцем Дейвідом Прінґлом[en] роман включено до переліку 100 найкращих англомовних науково-фантастичних романів за період з 1949 по 1984 рік[3].

Використання ідей і мотивів в інших творах[ред.ред. код]

  • Частина ідей твору, ймовірно, запозичена з більш раннього оповідання Лі Брекетт «Танцівниця з Ганімеда» (1950): оголошення андроїдів поза законом, полювання на них спеціально підготовленими людьми, зневажливе до них ставлення, високий інтелектуальний розвиток андроїдів при низькому розвитку емоційної сфери, пересування групи андроїдів, що складаються з кількох чоловіків і жінки, що відрізняються зовнішньою привабливістю та ін.
  • Фільм «Той, що біжить по лезу».
  • У грі «WarCraft 3» шаман орків вимовляє фразу «Чи мріють орки про електросвиней?», яка є прямим відсиланням до назви цього твору.
  • Аніме Bubblegum Crisis (OVA 1988–1992) — використана ідея полювання людей на андроїдів. Ім'я головної героїні — Асагірі Прісс (один з персонажів фільму «Той, що біжить по лезу бритви»); музична група, в якій вона співає, в американському дубляжі називається Priss and the Replicants.
  • Аніме Покемон (TV 1997–2002) — в оригінальному серіалі, не адаптованому американцями, 30-а серія називається «Чи мріє Койру про електричну мишей?», що є прямим відсиланням до назви цього твору.
  • Аніме EVE no Jikan (Time of Eve) (OVA для показу в Інтернеті, 2008–2009) — численні алюзії на твір Філіпа Діка (андроїди в рабстві у людей, обговорюються їхні права та наявність у них почуттів і розуму, крім самонавчального штучного інтелекту; також в серіалі дослівно цитуються «три закони робототехніки» Айзека Азімова)
  • Серіал «Межа» (Fringe) (2008–2012) — у назві четвертого епізоду третього сезону «Чи мріють перевертні про електроовець?» (Do Shapeshifters Dream of Electric Sheep?) явно проглядається посилання на цей твір.
  • Південнокорейський фільм Natural City, який використовує сюжетні лінії «Того, що біжить по лезу».
  • Назва проекту розподілених обчислень у комп'ютерній графіці electric sheep є відсиланням до цього твору. Кожна заставка названа «електровівцею». Заставки згенеровані комп'ютерами різних користувачів, які запустили цю програму і які обмінюються ними один з одним через Інтернет.
  • Аніме Psycho-Pass — в 15 епізоді Сього Макісіма для знайомства з творчістю Філіпа Діка радить прочитати «Чи мріють андроїди про електроовець?».
  • Мультсеріал «Американський татусь» — в серії «Every Which Way But Lose» команда Стіва називається «Андроїд Нексус-6».
  • В циклі книг Дугласа Адамса «Автостопом Галактикою» в книзі «Життя, всесвіт і все інше» з'являється колискова робота Марвіна «Як я ненавиджу ніч». Друга строфа є відсиланням до цього твору:
Англійський оригінал: Порядковий переклад: Ритмічний переклад:
Now the world has gone to bed

Darkness will not engulf my head
I can see by infra-red
How I hate the night

Now I lay me down to sleep
Try to count electric sheep
Sweet dream wishes you can keep
How I hate the night

Весь світ тепер відійшов до сну

Темрява не проковтне мою тугу
В інфрачервоний я дивлюся
Як я ненавиджу ніч.

Тепер я вкладу себе до ліжка
Електричних овець спробую порахувати
На Ваші побажання «солодких снів» мені наплювати
Як я ненавиджу ніч.

Ось заснув весь світ у пітьмі

Темрява не хлине до голови
В інфрачервоному видно мені
Яка огидна ніч.

Ось і я лягаю спати
Електроовець порахувати
Не трудіться гарних сновидінь бажати
Яка огидна ніч.

Український переклад[ред.ред. код]

  • Філіп К. Дік. Чи мріють андроїди про електричних овець. // Переклад з англійської Тараса Бойка. — К.: Комубук, 2016. — 272 с.[4] ISBN 978-966-97490-6-2

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]