Чкалов Валерій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валерій Павлович Чкалов
рос. Валерий Павлович Чкалов
Валерій Чкалов у 1937 році
Валерій Чкалов у 1937 році
Народився 20 січня (2 лютого) 1904(1904-02-02)
село Васильово, (Нижньгородська губернія, Російська імперія)
Помер 15 грудня 1938(1938-12-15) (34 роки)
Москва, СРСР
Приналежність Російська імперія Російська імперія
РРФСР РРФСРСРСР СРСР
Вид ЗС ВПС СРСР ВПС СРСР
Звання комбриг
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1936
Орден Леніна — 1935 Орден Леніна — 1936 Орден Червоного Прапора — 1937 Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» — 1938

Валерій Павлович Чкалов (рос. Валерий Павлович Чкалов; 20 січня (2 лютого) 1904, с. Васильово, тепер м. Чкаловськ, Горьковської області — 15 грудня 1938, Москва) — радянський льотчик-випробувач, комбриг (1938), Герой Радянського Союзу (1936).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селі Васильово Нижегородської губернії (нині місто Чкаловск) в родині працівника котельні місцевих казенних майстерень.[1] Мать умерла рано, когда Валерию было 6 лет.

У сім років Валерій пішов вчитися у початкову школу, потім - в училище. В 1916 році по закінченні школи батько направляє його на навчання в Череповець у технічне училище (нині БОУ СПО ВО «Череповецький лісомеханічний технікум ім. В. П. Чкалова»). В 1918 році училище було закрито, і Валерію довелося повернутися додому. Він став працювати підручним у батька, молотобійцем в кузні, а з початком навігації поступив на роботу кочегаром на землечерпалку.

В 1919 році Валерій Чкалов працював кочегаром на пароплав е «Баян» на Волзі. У тому ж році пішов служити в Червону Армію. Його направили слюсарем-складальником літаків в 4-й Канавінського авіаційний парк в Нижньому Новгороді.

В 1921 році Чкалов домігся направлення на навчання до Єгорьєвськ ую військово-теоретичну школу ВВС, після її закінчення в 1922 року відправлений на подальше навчання в Борисоглібську військову авіаційну школу льотчиків, закінчив її в 1923 році. В 1923-1924 роках у відповідності з тогочасною практикою підготовки військових льотчиків він також проходив навчання і в Московській військово-авіаційній школі вищого пілотажу, а потім в Серпуховській вищої авіаційній школі стрільби, бомбометання та повітряного бою.

В армії[ред.ред. код]

У червні 1924 року військовий льотчик-винищувач Чкалов був направлений для проходження служби в Ленінградську Червонопрапорну винищувальну авіаескадрилью імені П. Н. Нестерова (Комендантська аеродром). За час служби в ескадрильї він проявив себе як зухвалий та відважний льотчик. Здійснював ризиковані польоти, за що отримував стягнення та неодноразово був відсторонений від польотів. За легендою, один раз Чкалов навіть пролетів під мостом Рівності (Троїцьким) в Ленінграді[2][3][4], що, однак, документами не підтверджується. У той же час мав серйозні проблеми з дисципліною, які закінчилися великими неприємностями - 16 листопада 1925 року був засуджений військовим трибуналом до одного року позбавлення волі за бійку в п'яному вигляді, потім термін був знижений до 6 місяців.[5]

У 1926-му році 1-а Червонопрапорна винищувальна авіаційна ескадрилья перебазується з Комендантського аеродрому на аеродром Троцька (сьогодні-Гатчина), де Чкалов служить з 1926 по 1928 роки.

В 1927 у Чкалов одружився на ленінградській вчительці Ользі Орєховій. У березні 1928 року переведений на службу в 15-у Брянську авіаційну ескадрилью, дружина з сином Ігорем залишилися в Ленінграді.

В Брянську Чкалов скоїв аварію, був звинувачений в повітряному молодецтві та численних порушеннях дисципліни. Вироком військового трибуналу Білоруського військового округу від 30 жовтня 1928 року Чкалов був засуджений за статтею 17 пункт «а» Положення про військові злочини і за статтею 193-17 КК РРФСР до одного року позбавлення волі, а також був звільнений з Червоної Армії [5]. Відбував покарання недовго, за клопотанням Я. І. Алксніса та К. Є. Ворошилова менш ніж через місяць покарання було замінено на умовне та Чкалов був звільнений з Брянської в'язниці.

Будучи в запасі, на початку 1929 року Чкалов повернувся в Ленінград і по листопад 1930 року працював в Ленінградському Осоавіахімі, де керував школою планеристів і був льотчиком-інструктором.

Льотно-випробувальна робота[ред.ред. код]

У листопаді 1930 року Чкалов був відновлений у військовому званні та направлений на роботу в московський Науково-дослідний інститут ВПС РСЧА.

За два роки роботи в НДІ він здійснив понад 800 випробувальних польотів, освоївши техніку пілотування 30 типів літаків. 3 грудня 1931 Чкалов брав участь у випробуваннях авіаматки (повітряного авіаносця), що являла собою важкий бомбардувальник, який ніс на своїх крилах та фюзеляжі до п'яти літаків-винищувачів.

1932 року НДІ ВПС був переведений з Ходинському поля в Москві на аеродром в районі міста Щолково Московської області. Перебазування з буденної події перетворилося на перший в СРСР повітряний парад з прольотом над Червоною площею. 45 літаків летіли колоною по три машини в ряд, а на чолі йшов бомбардувальник ТБ-3 з бортовим номером 311, керований екіпажем Валерія Чкалова[6].

З січня 1933 року Валерій Чкалов знову в запасі та переведений на роботу льотчиком-випробувачем Московського авіаційного заводу № 39 імені Менжинського. Спільно зі своїм старшим товаришем Олександром Анісімовим відчував новітні літаки-винищувачі 1930-х років І-15 (біплан) та І-16 (моноплан) конструкції Полікарпова. Він також брав участь у випробуваннях винищувачів танків «ВІТ-1», «ВІТ-2», а також важких бомбардувальників «ТБ-1», «ТБ-3», великої кількості досвідчених та експериментальних машин ОКБ Полікарпова. Автор нових фігур вищого пілотажу-висхідного штопора та уповільненою бочки.

5 травня 1935 року авіаконструктор Микола Полікарпов та льотчик-випробувач Валерій Чкалов за створення найкращих літаків-винищувачів були нагороджені найвищою урядовою нагородою-орденом Леніна. 1936 року вступив до лав КПРС.

Рекордні перельоти[ред.ред. код]

Безпосадкові перельоти Арктики в 1937 р екіпажами Чкалова і Громова
(«Атлас командира РККА», 1938)
Сталін, Ворошилов, Каганович, Чкалов і Бєляков.
Зустріч після перельоту на Далекий Схід. Щелковського аеродром, 10 серпня 1936
Байдуков, Чкалов, повпред СРСР Трояновський і Бєляков після прийому у президента США Рузвельта в Білому Домі. 28 червня 1937
АНТ-25 в польоті

Разом з Г. П. Байдуковим і О. В. Бєляковим Валерій Павлович Чкалов здійснив безпосадочні перельоти: 20-22 липня 1936 року з Москви до Петропавловська-на-Камчатці і далі на острів Удд (тепер о. Чкалов) і 18-20 червня 1937 року — з Москви до Ванкувера (штат Вашингтон, США) через Північний полюс.

Випробував літаки різних типів і конструкцій. Із січня 1933 шеф-пілот в КБ Полікарпова. Випробував основні радянські винищувачі 30-х років: І-15, І-16 та І-153 «Чайка».

Загибель Чкалова[ред.ред. код]

Чкалов загинув 15 грудня 1938 року при проведенні першого випробувального польоту на новому винищувачі І-180 на Центральному аеродромі.

Політ готувався поспіхом, щоб встигнути до кінця року. Випуск літака на аеродром призначався на 7 листопада, 15 листопада, 25 листопада... 2 грудня на зібраній машині було виявлено 190 дефектів. Н. Н. Полікарпов протестував проти непотрібної гонки при підготовці І-180 до першого вильоту, через що був відсторонений від цих робіт. 7 грудня І-180 вивезли на аеродром; 10 грудня В. П. Чкалов виконав руління літака по землі, при якій мотор часто «ДЛМГ»; 12 грудня при повторному рулінні зламалася тяга управління газом мотора.
13 грудня Полікарпов представив програму випробувань І-180: польотне завдання наказувало здійснити пробний політ по колу протягом 10-15 хвилин без прибирання шасі; потім після ретельного огляду всієї машини здійснити ознайомлювальний політ і 1-2 польоту по 30-68 хвилин; нарешті політ з прибраним шасі до висоти 7000 метрів. Валерій Чкалов повинен був зробити лише перший, найдорожчий з оплати, політ, після чого машина переходила в руки іншого льотчика-С. П. Супруна.

Місце падіння літака Чкалова на Ходинському полі
в Москві

За спогадами Д. Л. Томашевича, цього дня температура повітря була «близько мінус 25 ° C... Полікарпов нібито відмовляв Чкалова вилітати, але той не погодився». Вже при заході літака на посадку двигун М-88 зупинився. Чкалов, як зазначено було в акті комісії з розслідування причин аварії, «до останнього моменту керував літаком та намагався сісти і сів поза площею, зайнятою житловими будинками». Але при посадці літак зачепився за дроти та стовп, а льотчик вдарився головою об металеву арматуру, що опинилася на місці падіння. Через дві години він помер у Боткінській лікарні від отриманої травми.[7]

Похований Валерій Чкалов в Москві, урна з його прахом встановлена ​​в Кремлівській стіні. Поблизу місця катастрофи літака Чкалова встановлено пам'ятний камінь. Знаходиться поблизу будинку № 52, корп. 2 по Хорошовскому шосе.

Після загибелі Чкалова було заарештовано кількох керівників авіаційного заводу, причетних до організації цього польоту, вони були засуджені до тривалих термінів позбавлення волі за випуск в політ літака з численними несправностями, що спричинило загибель льотчика [5].

Наказ НКО N 070 від 4 червня 1939

... Число льотних пригод 1939 року, особливо в квітні та травні місцях, досягло надзвичайних розмірів. За період з 1 січня до 15 травня сталося 34 катастрофи, в них загинуло 70 чоловік особового складу. За цей же період сталося 126 аварій, в яких розбитий 91 літак. Тільки за кінець 1938 і в перші місяці 1939 рр. ми втратили 5 видатних льотчиків-Героїв Радянського Союзу, 5 найкращих людей нашої країни - тт. Бряндінський, Чкалова, Губенко, Сєрова та Поліну Осипенко.

Ці важкі втрати, як і переважна більшість інших катастроф та аварій, є прямим результатом:

а) злочинного порушення спеціальних наказів, положень, льотних настанов та інструкцій;..
е) найголовніше, неприпустимого ослаблення військової дисципліни в частинах Військово-Повітряних Сил та розхлябаності, на жаль, навіть серед найкращих льотчиків, не виключаючи й деяких Героїв Радянського Союзу...

2. Герой Радянського Союзу, відомий всьому світу своїми рекордними польотами, комбриг В. П. Чкалов загинув лише тому, що новий винищувач, який комбриг Чкалов випробував, був випущений у випробувальний політ в абсолютно незадовільному стані, про що Чкалов був повністю обізнаний. Більше того, дізнавшись від працівників НКВС про стан цього літака, т. Сталін особисто дав вказівку про заборону т. Чкалову польотів надалі до повного усунення недоліків літака, проте комбриг Чкалов на цьому літаку з не усуненими повністю дефектами через три дні не лише вилетів, але почав здійснювати свій перший політ на новому літаку та новому моторі поза аеродромом, внаслідок чого, внаслідок вимушеної посадки на невідповідно захаращеній місцевості, літак розбився і комбриг Чкалов загинув.

Альтернативні версії[ред.ред. код]

Висловлювалися сумніви в істинності офіційної історії загибелі Валерія Чкалова: нібито незрозуміло, чому дослідний зразок бойового літака злітав з Центрального аеродрому на Ходинському полі, тобто з смуги цивільного аеропорту, і як він туди потрапив. Завод, який випустив дослідний зразок І-180, існує та зараз. Це завод імені Хрунічева в Філевській заплаві. ЗПП закритого та охороняється заводського аеродрому розташовувалася там, де зараз проходить вулиця Філевський бульвар (розташування заводських корпусів та бульвару достатньо характерні і досі не втратили слідів планування колишнього авіапромислового об'єкта). Ці сумніви - плід незнання історії авіації: 1938 року аеродром на Ходинському полі був Центральним аеродромом ім. Фрунзе. Крім польотів пасажирських літаків, він був і заводським аеродромом для трьох заводів та кількох ОКБ. У тому числі - і ОКБ Полікарпова. Нині-це завод ім. П. О. Сухого.

Згідно з версією, викладеною дочкою Чкалова, Валерією Валеріївною у фільмі телепроекту «Шукачі» «Полювання на Чкалова», в загибелі льотчика винні НКВД, а також Йосип Сталін та Лаврентій Берія, свідомо підводили Чкалова до смерті під час випробувального польоту (напр., дозвіл на виліт несправного літака, зріз жалюзі у мотора) [8].

Нагороди[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

  • Наш трансполярный рейс Москва — Северный полюс — Северная Америка. — М.: Госполитиздат, 1938;
  • Моя жизнь принадлежит Родине. Статьи и речи. — М., 1954.
  • Наш полет на АНТ-25. — М.: Биб-ка «Огонек» № 59 (974), 1936.
  • Высоко над землей. Рассказы летчика. — М.-Л.: Детгиз, 1939.

Пам'ять[ред.ред. код]

Пам'ятний знак на Хабаровську на місці, де В. П. Чкалов виступав 2 серпня 1936 на мітингу, присвяченому закінченню безпосадкового перельоту по «урядовому» маршруту.
Вулиця Всеволода Вишневського (Санкт-Петербург), будинок 11, в якому жив Валерій Чкалов. Вид в сторону Чкаловського проспекту. На будинку встановлено меморіальну дошку

Музей[ред.ред. код]

Названі на честь Чкалова[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

    • Бюст в парку «Крила Рад» авіабудівної району Казані.
    • Бронзовий бюст на території Севастопольського Авіаційного підприємства.
    • Бронзовий бюст біля входу в боїнговий авіамузей в Сіетлі.
    • Бронзова скульптура заввишки в шість метрів на семиметровому п'єдесталі встановлена в 1954 році на набережній річки Урал в Оренбурзі.[16]
    • Бронзовий пам'ятник у м Жуковському. Встановлено на початку вулиці, яка названа на честь В. П. Чкалова. На одному з будинків цієї вулиці, укріплена пам'ятна мармурова плита з короткою інформацією про В. П. Чкалова і його героїчних перельотах.
    • У Новосибірську пам'ятник перед будівлею управління авіаційного заводу (НАПО ім. В. П. Чкалова).
    • Пам'ятник на залізничній станції Береза-Картузька, в селі Першотравнева, Брестської області. Єдиний пам'ятник Чкалову в Білорусі[17]. Згідно з табличкою на п'єдесталі «пам'ятник встановлено на честь зупинки тут В.Чкалова разом з Г.Байдуковим і Белякова в 1937 році по дорозі на Батьківщину після історичного перельоту через Північний полюс в США»[18]. За іншою версією, визначальним у виборі місця для встановлення пам'ятника став той факт, що в селі Першотравнева (тоді - Блудень) народився бортмеханік літака АНТ-25 Василь Бердник[17][19].

У філателії і монетах[ред.ред. код]

  • Банк Росії випустив пам'ятні монети: в 1995 році - «трансарктичний переліт В. П. Чкалова»; в 2004 році - «100-річчя від дня народження В. П. Чкалова».
  • Поштою Росії в 2004 році випущена марка «Льотчик-випробувач В. П. Чкалов».

Інше[ред.ред. код]

Пам'ятник Чкалову в Києві.
  • 20 травня 1974 року в Ванкувері (штат Вашингтон, США) був створений Чкаловський комітет Трансполярна перельоту - громадська некомерційна організація, до якої увійшли представники ділових кіл та місцевої еліти. 20 червня 1975 в цьому місті «на знак поваги до великого російського народу» був відкритий пам'ятник, названий Чкаловський монументом.[20]
  • У 1986 році з нагоди 50-річчя перельоту Москва - острів Удд, на острові був встановлений пам'ятник його учасникам [21].
  • Борис Гребенщиков написав пісню «Під мостом, як Чкалов».
  • Відома Нижегородська рок-група носить ім'я «Чкалов».
  • Валерій Павлович Чкалов - єдиний реальний персонаж мюзиклу «Норд-Ост». Творці вистави зобразили великого льотчика сильною і чуйною людиною, котра погодилася допомогти головному герою - Сані Григор'єву у здійсненні експедиції з пошуку корабля «Свята Марія».

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=511
  2. М. Л. Галлай «Через невидимые барьеры»
  3. Богданов Н. Г. «В небе — гвардейский Гатчинский»
  4. Валерий Чкалов под мостом не летал?
  5. а б в Звягинцев В. Трибунал для героев. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005.
  6. http://www.testpilot.ru/russia/nii_vvs/nii.htm История НИИ ВВС.
  7. Иванов Владимир Невідомий Поликарпов. — М.: Яуза: ЭКСМО, 2009. — 864 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-699-34759-9.
  8. д/ф «Охота на Чкалова» — программа «Пятое измерение»
  9. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
  10. фото памятника Чкалову в Днепропетровске
  11. фото памятника Чкалову в Киеве
  12. фото памятника Чкалову в Химках
  13. Коренева Е. А., Суховеева Н. Г. Мемориальные доски // Покорители российского неба. — Гатчина, 1995. — 40 с.
  14. Фотография мемориальная доски Валерию Чкалову в Петрозаводске
  15. Леонид Рязанов Корни и ветви чкаловского рода //Газета «Большая Волга» — № 27. — 23 июля 2003 года
  16. фото памятника Чкалову в Оренбурге
  17. а б «Маяк» — сайт Березовской районной газеты " Прогресс на рельсах
  18. Береза — Картузская — Мемориал — Каталог файлов — Авиационные катастрофы
  19. 10 самых-самых памятников Березовщины — Газета — Туризм и Отдых
  20. http://www.volgaflot.com/index.phtml?l=eng&s=4&url=index.phtml?l=eng&s=4&url=2812.html Тетяна Елатіна Ігор Чкалов: «Я виконав наказ батька»
  21. Екіпаж Чкалова на острові Удд

Джерело[ред.ред. код]