Чмирьов Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чмирьов Микола Андрійович
Народився 15 (27) квітня 1847
Серпухов, Московська губернія, Російська імперія
Помер 30 грудня 1886 (11 січня 1887) (39 років)
Серпухов, Московська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність письменник, педагог
Alma mater Юридичний факультет Московського державного університетуd[1][2]
Заклад Перша московська гімназіяd[2]

Чмирьов Микола Андрійович (1852—1886) — письменник, перекладач і педагог.

Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Імператорського Московського університету.

Після закінчення курсу кандидатом прав в 1873 році був призначений викладачем географії у Першій Московській гімназії та Школі межових топографів (в будинку Долгорукова на Пречистенці). Вийшовши у відставку, Микола Андрійович Чмирьов присвятив себе літературній діяльності, а незадовго до смерті отримав місце секретаря Серпуховскої міської думи.

Крім повістей і оповідань, надрукованих ним в період 1881—1886 рр. в «Московському листку», Чмирьов видав:

  • «Кобзар» Т. Г. Шевченка у власному перекладі, М. 1874
  • «Конспект загальної та російської географії», М. 1875, 2-е вид. 1878, 3-тє вид. 1886 *"Розвінчана царівна", історична повість, М., 1880
  • «Розкольницькі мучениці», історичний роман з епохи церковних смут, М. 1880
  • «Ситі і голодні», М. 1881,
  • «У святій обителі», історичний роман з часів Петра Великого, М. 1883
  • «Отаман волзьких розбійників Єрмак, князь Сибірський», історичний роман, М. 1874
  • «Психопатка», М. 1885
  • " Олександр Невський і Новгородська вольниця ", історичний роман, М. 1886 г.

Після смерті Чмирева надрукований його історичний роман «Боярин Петро Басманов» («Московський листок », 1887 № 6-73).

Микола Андрійович Чмирьов помер 30 грудня 1886 року (11 січня 1887 року) в місті Серпухові.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]