Перейти до вмісту

Чоповичі (станція)

Координати: 50°52′26″ пн. ш. 28°56′21″ сх. д. / 50.87389° пн. ш. 28.93917° сх. д. / 50.87389; 28.93917
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станція Чоповичі

Київ-Волинський — Коростень
Південно-Західна залізниця
Коростенська дирекція
с. Пристанційне

Вокзал станції Чоповичі
Вокзал станції Чоповичі
50°52′26″ пн. ш. 28°56′21″ сх. д. / 50.87389° пн. ш. 28.93917° сх. д. / 50.87389; 28.93917
Рік відкриття 1902 (124 роки)
Тип проміжна
Колій 5
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Залізнична
Відстань до Києва, км 131
Відстань до Коростеня, км 24
Відстань до Києва-Волинського, км 125,3
Тарифна зона 4
Код станції 347300 ?
Код «Експрес-3» 2200776 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Чоповичі. Карта розташування: Житомирська область
Чоповичі
Чоповичі
Чоповичі на Вікісховищі
Ця стаття про станцію. Про селище див. Чоповичі.

Чоповичі — проміжна залізнична станція Коростенської дирекції Південно-Західної залізниці на електрифікованій лінії Київ-Волинський — Коростень між зупинними пунктами Платформа 130 км (2,5 км) та Мелені (5 км). Розташована в селі Пристанційне Коростенського району Житомирської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Станція відкрита у 1902 році, в ході будівництва залізничної лінії Київ — Ковель. На той час була споруджена найкрасивіша будівля вокзалу, що скоріше нагадує невеличкий замок, яка збереглася і понині. Назва станції походить від однойменного селища, що розташоване за 5 км.

10 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду, через Чоповичі проходила Волинська повстанська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії УНР, яка перед цим на нетривалий час зайняла станцію Чоповичі. При цьому ударна група Івана Ремболовича підірвала залізничну колію та зрізала 10 телеграфних стовпів, зіпсувавши таким чином телеграфну лінію завдовжки 400 метрів. Під час бою було захоплено у полон 60 бійців з роти 399-го стрілецького полку 133-ї бригади 45-ї стрілецької дивізії московських військ та здобуто 17 коней. Проте зі станції Коростень прибув ворожий бронепоїзд і група була змушена покинути станцію. У бою загинув підполковник Армії УНР Болеслав Мінаківський та тяжко поранений полковник Армії УНР Степан Лисогор.

19-26 грудня 1943 року, під час Другої світової війни, за станцію Чоповичі тривали запеклі бої між радянським 25-м танковим корпусом та німецькими танками з 1-ої танкової дивізії вермахту, 1-ої танкової дивізії СС «Лейбштандарт СС Гітлера та 291-ої піхотної дивізії, що чинили наступ на Київ. У результаті героїчного опору радянських вояків, які не дозволили гітлерівським окупантам закріпитися на станції, німецький наступ зазнав поразки. Особливим героїзмом відзначився молодший лейтенант Володимир Вайсер. На його честь названа одна із вулиць селища.

ЛіАЗ-677М, що курсував між селищем Чоповичі до однойменної станції (серпень 2010)

У 1982 році станція електрифікована змінним струмом (~25 кВ) в складі дільниці Малин — Чоповичі. До 1983 року, поки електрифікація не була дотягнута до станції Коростень, станція Чоповичі була кінцевою для приміських електропоїздів з Києва.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції Чоповичі зупиняються приміські електропоїзди Коростенського напрямку[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Розклад руху приміських поїздів по станції Чоповичі на сайті poizdato.net.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чоповичі_(станція)&oldid=47045571