Чорна кам'яниця
| Чорна кам'яниця | ||
|---|---|---|
| м. Львів, Площа Ринок, 4 | ||
.jpg) |
||
| Кам'яниця Убальдіні | ||
| Архітектор | Петро Красовський | |
| Замовник | Томасо Альберті | |
| Нинішній власник | Львівський історичний музей | |
|
|
||
| Збудовано | 1577 | |
| Реконструйовано | 1884 | |
|
|
||
| Тип споруди | житловий | |
| Архітектурні стилі | ренесанс | |
Чо́рна кам'яни́ця, також кам'яниця Анчевських — житловий будинок № 4 на площі Ринок у Львові, архітектурна пам'ятка. Збудована 1577 року Петром Красовським у стилі ренесансу. У 1875–1877 роках відновлено аттик і портали, 1884-го надбудовано 4-й поверх. Фасад і фланкуючі пілястри вкриті тесаним каменем. Фасад оздоблено орнаментами і сюжетною різьбою. У Чорній кам'яниці тепер міститься Львівський історичний музей. Координати: 49°50′32″ пн. ш. 24°01′57″ сх. д. / 49.842361° пн. ш. 24.032504° сх. д.
Історія[ред. • ред. код]
Першим власником цієї кам'яниці, точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва — тому її називали Київською. Наприкінці XVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича Реґіна вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського і у XVII столітті кам'яниця називалася «докторівською». Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам'яна лавочка, на якій сидів охоронець.
Власницею будинку також була Зофія Ганель,[1] яка, як твердив Владислав Лозінський, й доручила будівництво Петрові Красовському.[2]
У вересні 2016 року в ЗМІ появилась звістка, що Львівський історичний музей виграв грант Посольського фонду США збереження культурної спадщини на реставрацію будівлі в сумі 275 000 доларів США. Ще 29000 $ є внеском музею.[3]
На поч. 2017 р. на екран вийшов український комедійний серіал "Готель Галіція", де кам'яниця стала праобразом згаданого готелю, в якому живуть духи.
Походження назви[ред. • ред. код]
Свою назву Чорна кам'яниця одержала у XIX столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря і світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами, хоча у 60-ї роки XX століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам'яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів. Таємничість цієї кам'яниці полягає і в тому, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, — це закопчення білого каменю пісковику сажею внаслідок багаторічного опалення кам'яниці дровами та вугіллям.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Максим'юк Т., Дідик В. П'ятий фасад відкритих територій Львівського Бельведеру. — С. 177.
- ↑ Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku: architektura i rzeźba. — Lwów : H. Altenberg, 1901. — S. 37. (пол.)
- ↑ «Чорну кам’яницю» на площі Ринок відреставрують за $300 тис.
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Лемко І. Чорна кам'яниця.
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 71. (пол.)
