Чорний Володимир Пантелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Пантелійович Чорний
При народженні Чорний Володимир Пантелійович
Народження 10 лютого 1949(1949-02-10) (75 років)
Україна Україна с. Оленівка, Донецької області
Національність українець
Діяльність художник
Напрямок пейзаж
Вплив Левітан, Шишкін, Айвазовський, Рєпін

Чорний Володимир Пантелійович (нар. 10 лютого 1949, с. Оленівка, Волноваський район Донецька область, Українська РСР, СРСР) — український художник. Проживає у селищі Межова Дніпропетровської області. Працює в галузі пейзажного живопису.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Нікопольський сільськогосподарський технікум у 1980, працював інженером-контролером сільгосптехніки.

Мистецтву ніде не навчався, самотужки зумів досягти вершин образотворчого мистецтва і створив близько двох тисяч неповторних по своїй красі картин.

Самобутній художник почав малювати у середині 1970-х. Першими були не полотна, а замальовки, виконані олівцем та аквареллю. Живопису Володимир ніде не вчився та все ж спробував писати олією. Зразком для наслідування стали твори Левітана, Шишкіна, Айвазовського, Рєпіна та інших класиків українського та світового мистецтва.

Влітку 2006 гості й жителі селища Межова вперше побачили картини свого земляка, дізналися про нього, як художника. Особиста виставка художника під назвою «Усе в природі має свою душу» діяла в Межівській районній бібліотеці. Проходила на високому рівні, картини здивували відвідувачів високою художньою досконалістю, професійністю, новизною, реальністю та багатосюжетністю.

Творчість[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Найкращі картини Володимира Чорного

Творчість художника вийшла вже далеко за межі Межівщини. Він бере участь у виставках та конкурсах багатьох міст України — Києва, Дніпропетровська, Нікополя, Павлограда, Добропілля, Мирнограда, Красноармійська та інших.

Картини Володимира Чорного знаходяться в музеях, картинних галереях, приватних колекціях в Україні, Росії, декілька полотен у Білорусі, Італії та Португалії.

У 2008 художник бере участь в обласному конкурсі «Примножимо славу Придніпров'я»; у 2010 та 2011 роках — міжрегіональних конкурсах «Павлоград збирає друзів», «Творіть із задоволенням». На конкурсах художник зайняв перші місця й був нагороджений дипломами І-го ступеню.

У серпні 2011 став призером конкурсу «Намалюй своє місто», що проводився у Красноармійську Донецької області.

Художник — постійний учасник фестивалю народної творчості «Петриківський дивосвіт», фестивалю «Козацькими шляхами». Твори художника були відзначені дипломами.

Найвідоміші твори художника[ред. | ред. код]

  • «Золота осінь у Софіївці» (2012),
  • «Філія. Річка Вовча» (2002),
  • «Березовий гай» (2010),
  • «Маки» (2011),
  • «Свіжий вітер. Річка Бик» (2010),
  • «Бабине літо» (2011).

Література[ред. | ред. код]

  • Гайворонський П. Є., Гежа В. Ю. Світлий дар Володимира Чорного. — Донецьк: «Каштан», 2012. — 44 с. 24 іл.
  • Бабець П. Долучімось до прекрасного: [У Межівській районній бібліотеці відкрилася персональна виставка художника В. П. Чорного] / П.Бабець // Червона зірка. — 2006. — 8 лип. — с.2.
  • Ляшенко Н. Тонкий лірик, співець неповторної краси рідного краю: [Про межівського художника В. П. Чорного] /Н.Ляшенко // Червона зірка. — 2009. — 4 квіт. — с.1.
  • Варюха Л. Світлий дар Володимира Чорного: [В Межівській ЦРБ відбулася презентація книги П.Гайворонського та В.Гежі, яка присвячена творчості відомого на Межівщині художника] / Л.Варюха // Червона зірка. — 2012. — 23 черв. — с.2.

Посилання[ред. | ред. код]