Чорний Потік (Надвірнянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Чорний Потік
Ch potok.png Flag of Chornyi Potik (Nadvirna).png
Герб Прапор
Церква святих первоверховних апостолів Петра і Павла
Церква святих первоверховних апостолів Петра і Павла
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Надвірнянський район
Рада/громада Чорнопотоківська сільська рада
Код КОАТУУ 2624087401
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1629
Населення 2740
Площа 15.347 км²
Густота населення 176 осіб/км²
Поштовий індекс 78461
Телефонний код +380 3475
Географічні дані
Географічні координати 48°30′22″ пн. ш. 24°43′35″ сх. д. / 48.50611° пн. ш. 24.72639° сх. д. / 48.50611; 24.72639Координати: 48°30′22″ пн. ш. 24°43′35″ сх. д. / 48.50611° пн. ш. 24.72639° сх. д. / 48.50611; 24.72639
Водойми річка Чорний Потік
Місцева влада
Адреса ради с. Чорний Потік, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78461, тел. 65-7-11
Карта
Чорний Потік. Карта розташування: Україна
Чорний Потік
Чорний Потік
Чорний Потік. Карта розташування: Івано-Франківська область
Чорний Потік
Чорний Потік

Чорний Поті́к — село в Україні в Надвірнянському районі Івано-Франківської області.

Розташування[ред.ред. код]

Село, центр сільської Ради, розташоване за 24 км від Надвірної, до залізничної станції Ланчин — 5 км. Через село протікає річка Чорний Потік. Чорний Потік — одне із мальовничих сіл Гуцульщини, розташоване на її північній окраїні. Воно простягається в долині невеличкої річки з однойменною назвою. Висота над рівнем моря 450–750 м. Гори вкриті переважно смерековими та буковими лісами, чагарниками.

Назва[ред.ред. код]

Серед краєзнавців побутують різні версії походження назви села. Одна з них вказує на походження села від назви річки (потоку), вода якої мала чорне забарвлення після лісової пожежі. Інше припущення тлумачить походження назви села від назви лісу, що був на цій території до заснування поселення. Його називали «чорним». В його дебрях ховалися опришки — «чорні хлопці». Є ще і третя версія, яка розповідає про те, що в давнину через дану місцевість проходила дорога, по якій торговці із Делятина возили сіль до Коломиї. На території Чорного Потоку на них часто нападали розбійники і відбирати товар, і те місце, яке трудно було проїхати без перешкод, назвали «чорним». Ні одне з цих припущень документально не підтверджене і всі мають право на існування.

Історія села[ред.ред. код]

Чорний Потік розташований на межі Надвірнянщини та Коломийщини. В різні історичні часи він належав до різних адміністративних центрів краю: Делятина, Печеніжина, Яблунева, Яремча, Надвірної. Це негативно позначилось на впорядкуванні села і навколишньої території (відсутність шляхів сполучення із навколишніми селами). Так до залізничної станції Ланчин, віддаль до якої лише 6 км, можна добратись тільки пішки, до села Слобода є тільки лісова дорога. Дорога із твердим покриттям з села йде тільки в одному напрямку: Білі Ослави — Делятин. Віддаль до Надвірної — 25 км, до Івано-Франківська — 65 км.

За переказами, його заснували два козаки Палій та Василь Холопенки в 1629 році, котрі шукали притулку в найглухіших місцях Прикарпаття. У сиву давнину село Чорний Потік належало до Руси-України, з ХІV століття — до Польського королівства, від XVIIІ століття — до Австро-Угорщини, до 1939 року — до Польщі (Надвірнянський повіт). У 1940 р. село належало до Делятинського району, але Указом Президії Верховної Ради УРСР 13 листопада 1940 р. Чорнопотоківська сільська рада передана до Печеніжинського району.

За часів австрійського панування (1772–1918 роки) проводились докладні переписи населення. В 1781 році в Чорному Потоці проживало 263 осіб, 1857 — 928, 1990 — 1449. Чорний Потік відомий з першої половини XVIII ст. як місце активних дій опришків Олекси Довбуша. Село славиться оригінальним писанкарством — писанки майстрів цієї справи розміщені в музеях України.

Сьогодення[ред.ред. код]

Відроджуються забуті ремесла, традиції та звичаї села. Відновлюється, на деякий час призабуте, випалювання вапна, садівництво (далеко за межами села відомий садівник Дмитро Шовгенюк), збір лікарських рослин та виготовлення лікувальних засобів народної медицини (В.Сопилюк). Але окремо слід виділити писанкарство, як особливий, притаманний тільки цьому селу вид декоративно-прикладного мистецтва.

«Школа чорнянської писанки успішно конкурує з космацькою». Про що засвідчують призові місця наших писанкарів на щорічному святі — конкурсі «Писанка Прикарпаття» (Ярослава і Оксана Василишин). Особливий стиль чорнянської писанки легко вирізняє її від інших. Вражає чорне, як вугілля, забарвлення, з якого немов з ночі, вириваються лінії, завитки, листочки, пелюстки… Експозиція чорнянської писанки представлена в Коломийському музеї писанки та в музеях інших міст, зокрема Львова.

Чудова карпатська природа надихає багатьох людей на художню творчість. В селі є багато самодіяльних художників, твори яких прикрашають храми багатьох церков України (В.Василишин, В.Шовгенюк, М.Палійчук). У Львівській Академії мистецтв викладає виходець з Чорного Потоку, художник-аванґардист Василь Семенюк.

Відоме село своїми музичними талантами. Зокрема, сімейний ансамбль троїстих музик О.Шовгенюка.

Установи та організації[ред.ред. код]

В селі є бібліотека, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення.

У селі є загальноосвітня середня школа 1-3 ступенів. Директор — Михайло Іванович Струк 25.10.1967 р.н. на даній посаді працює з 2010 року. Насправді школа функціонує, учні часто здобувають призові місця на олімпіадах, але розміщена вона у жахливих приміщеннях які розвалюються. Вчителі і учні працюють і вчаться в катастрофічно жахливих умовах. Через це школа існує тільки організаційно, а фізично — те що там є, школою назвати не можна. Влада тільки говорить про будівництво нової школи, але протягом багатьох років крім розмов нічого не робить. У 2009 році біля школи збудовано стадіон із штучним покриттям за благодійні кошти приватної особи. У даній «школі» вчаться близько 500 дітей[1].

Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП) обслуговує — 2672 осіб, в тому числі дорослих — 1953, дітей — 719. Завідувач ФАПом — Мирослава Іванівна Тимінська, 04.05.1973 р.н., на даній посаді працює з 2000 року. Кадровий потенціал: 1 фельдшер, 1 акушерка, 1 медсестра, 1 молодша медсестра. Має 3 кабінети. Опалення пічне (дрова). Забезпеченість транспортом: не забезпечено.

Сільський клуб. Завідувач — Михайло Олексійович Шовгенюк, 25.03.1966 р.н., на даній посаді працює з 1989 року. Опалення пічне. Колективи художньої самодіяльності — 3.

Бібліотека. Завідувач — Мирослава Василівна Василишин, 19.04.1982 р.н., на даній посаді працює з 1995 року. Опалення пічне (дрова, вугілля). Стан закладу задовільний. Депутатом обласної ради обрано Поповича Володимира Васильовича, 10.07.1960 р.н., директора департаменту облдержадміністрації. У Чорному Потоці функціонує 6 приватних магазинів, які торгують продуктами та господарськими товарами.

У 2003 році в селі побудована АТС — телефонізовано 150 дворів. Село не газифіковане, вуличного освітлення не має.

Так звана центральна дорога в селі з твердим покриттям. Фактично, дороги як такої майже немає, є бездоріжжя і рідко трапляються окремі фрагменти дороги.

Релігія[ред.ред. код]

На території села зареєстровані дві церкви:

  • Архистратига Михаїла (Українська Православна церква Київського патріархату), отець Іван Микицей[2];
  • УГКЦ святих первоверховних апостолів Петра і Павла, отець Любомир Мандзюк.

Уродженці села[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]