Чорний Потік (Хустський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чорний Потік
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Хустський район
Громада Іршавська міська
Рада Чорнопотіцька сільська рада
Код КОАТУУ 2121987201
Основні дані
Засноване 1600
Населення 1013
Площа 1,520 км²
Густота населення 670 осіб/км²
Поштовий індекс 90110
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°24′29″ пн. ш. 22°59′52″ сх. д. / 48.40806° пн. ш. 22.99778° сх. д. / 48.40806; 22.99778Координати: 48°24′29″ пн. ш. 22°59′52″ сх. д. / 48.40806° пн. ш. 22.99778° сх. д. / 48.40806; 22.99778
Середня висота
над рівнем моря
385 м
Водойми річка Чорна
Місцева влада
Адреса ради 90110, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Чорний Потік, 153
Карта
Чорний Потік. Карта розташування: Україна
Чорний Потік
Чорний Потік
Чорний Потік. Карта розташування: Закарпатська область
Чорний Потік
Чорний Потік
Мапа

Чорний Поті́к — село в Україні, в Закарпатській області, Хустському районі. Орган місцевого самоврядування — Чорнопотіцька сільська рада.

Чорний Потік — село, центр сільської ради, розташоване за 18 км від районного центру і залізничної станції Іршава (на сьогодні не працює). Населення майже 1004 людини. Сільраді підпорядковані села Крайня Мартинка, Локоть, Підгірне і Смологовиця.

На території Чорного Потоку працюють: середня школа, навчально-консультаційний пункт Іршавської заочної середньої школи (27 вчителів і 330 учнів), будинок культури (з залом на 350 місць), бібліотека (з книжковим фондом понад 7 тис. примірників), аптека, дільнична амбулаторія та відділення зв'язку.

Історія[ред. | ред. код]

В урочищі Кална (між селами Чорний Потік — Мартинка) — курганний могильник куштановицької культури. Досліджувався в 1971 році експедицією ДЕ. В урочищі Гать в 1893 році знайдено великий бронзовий скарб доби пізньої бронзи. В колекцію Т.Легоцького потрапило десять предметів. На території Чорного Потоку знайдений скарб бронзових виробів епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.) І розташовані кургани VI—IV ст. до н. ери.

Перша згадка про село є в документах 1600 року.

Церква Вознесіння Господнього. 1845.

Священик служив тут ще в 1640 р. У 1692 р. мовиться про церкву і церковну ділянку, виділену поміщиками.

У 1733 р. згадують дерев'яну церкву св. Миколи, вкриту соломою, з чотирма дзвонами. У 1778 р. філії з церквами були в Дешковиці (Покровська церква), Крайній Мартинці і невеликому поселенні (без церкви), угорська назва якого була Pap Gyorgy falva. У 1797 p. йдеться про стару церкву в поганому стані. Теперішня церква — типова мурована базиліка, збудована за о. Олександра Кутка в 1845 р. (інша дата — 1860), біля якої стоїть велика дерев'яна каркасна дзвіниця з трьома дзвонами. Напис на великому дзвоні повідомляє, що відлив його Ф. Еґрі в 1910 р. Останнє малювання інтер'єру виконав Йосип Балог з Мукачева.

У 1924 р. створена сільська організація КПЧ. На парламентських виборах, що відбулися в 1925 р., з 252 виборців села за комуністів голосували 192.

З 15 квітня 1939 року село входить до незалежної держави Карпатська Україна.

Втім, Карпатська Україна проіснувала недовго. Сотні закарпатців загинули в складі Карпатської Січі, обороняючи рідну державу. За кілька днів Закарпаття було окуповане угорськими військами.

Під час угорської окупації поблизу села діяв комуністичний партизанський загін Д. Усти — І. С. Прищепи. За участь жителів Чорного Потоку в прорадянському партизанському русі угорці в 1944 р. спалили значну частину села. Після окупації села Червоною Армією (24 жовтня 1944 р.) в центрі Чорного Потоку в 1944 встановлено пам'ятник радянським партизанам, загиблим в боях з угорцями.


25 серпня 1944 року –день катастрофи військового літака в селі Чорний Потік, урочище Гробище. З метою вшанування жертв цієї трагедії тут встановлено пам'ятний знак.

Географія[ред. | ред. код]

Селом тече річка Чорна.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 966 осіб, з яких 470 чоловіків та 496 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1013 осіб.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,01 %
російська 0,99 %

Видатні постаті[ред. | ред. код]

Уродженцями с. Крайньої Мартинка є кандидат філософських наук В. М. Лендєл, с. Смологовиця — живописець, заслужений вчитель УРСР В. В. Бурч. Також — почесний працівник освіти й науки Фегер М. Ф.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]