Чорний Сергій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чорний Сергій григорович)
Перейти до: навігація, пошук
Чорний Сергій Григорович
Чорний.jpg
Народився 2 лютого 1957(1957-02-02) (60 років)
селище Нововоронцовка, Херсоньська область
Громадянство Україна
Національність українець
Alma mater Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова
Галузь наукових інтересів Ґрунтознавство, Охорона ґрунтів, Агроекологія.
Заклад Миколаївський національний аграрний університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор сільськогосподарських наук
Науковий керівник Швебс Г.І.

Чорний Сергій Григорович (нар. 2 лютого 1957, селище Нововоронцовка, Херсонська область) — український учений у галузі ґрунтознавства, охорони ґрунтів та агроекології, доктор сільськогосподарських наук (1997), старший науковий співробітник (1998), доцент (2002), професор (2003).

Біографія[ред.ред. код]

Сергій Чорний народився в селищі Нововоронцовка на Херсонщині. Середню школу закінчив в 1974 році в місті Херсон. Після звільнення з лав Радянської армії, у 1978 році поступив на геолого-географічний факультет Одеського державного (зараз — національного) університету ім. І. І. Мечникова. Науковою роботою займався вже з перших курсів, зокрема, брав участь у польових та лабораторних дослідженнях кафедри фізичної географії та природокористування щодо вивчення ерозійних процесів в різних куточках України та Росії. Університет закінчив у 1983 році з відзнакою, отримавши диплом географа, викладача географії та направлення в аспірантуру. У 1983–1986 роках навчався в аспірантурі в Українському НДІ зрошуваного землеробства Південного відділення ВАСГНІЛ (зараз — Інститут зрошуваного землеробства Національної аграрної академії наук України, м. Херсон). Під керівництвом лауреата Державної премії України, доктора географічних наук, проф. Швебса Г. І. (Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова) проводив дослідження щодо розвитку ерозійних процесів на схилових зрошуваних землях Півдня України та розробляв заходи боротьби з цим явищем. В результаті в 1988 році захистив дисертацію на тему «Обґрунтування протиерозійних заходів та ґрунтозахисна ефективність плоскорізного обробітку ґрунту на зрошуваних землях Півдня України» на здобуття вченого звання кандидата технічних наук за спеціальністю 06.01.02 — меліорація та зрошуване землеробство, яку захистив в Українському НДІ гідротехніки і меліорації (м. Київ). З 1986 по 1998 роки працював в Інституті зрошуваного землеробства послідовно на посадах молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника, завідувача сектором ерозії ґрунтів, завідувача лабораторії охорони ґрунтів. Окрім ерозійної тематики С. Г. Чорний разом з колективом лабораторії охорони ґрунтів провів низку досліджень в галузі охорони зрошуваних ґрунтів регіону від вторинного осолонцювання та меліорації мінералізованих поливних вод. У 1997 році захистив дисертацію «Теоретичні та прикладні основи раціонального використання ґрунтів схилових зрошуваних агроландшафтів Південного та Сухого Степу України» на здобуття вченого звання доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03 — агроґрунтознавство і агрофізика в Національному аграрному університеті (зараз — Національний університет біоресурсів і природокористування у місті Києві). Науковим консультантом був доктор географічних наук, проф. Швебс Г. І. З 1998 року по 2003 С. Г. Чорний працював завідувачем кафедри екології та географії в Херсонському державному університеті, а у 2003 році С. Г. Чорний був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри ґрунтознавства та агрохімії Миколаївського державного (зараз — національного) аграрного університету, де він працює і зараз. Саме за останні десять років роботи в Миколаївському національному аграрному університеті були значно розширені дослідження щодо проблем ерозії ґрунтів. Зокрема С. Г. Чорний опублікував низку фундаментальних статей у провідних наукових журналах України, Білорусі та Росії, видав кілька монографій та методичних рекомендацій щодо раціонального землекористування на ерозійно-небезпечних територіях, розробив чотири Державних стандарти за ерозійною проблематикою. У 2010 році С. Г. Чорний разом з колегами по кафедрі створив та сертифікував науково-дослідну ґрунтово-агрохімічну лабораторію, яку він з часом і очолив. Вона успішно функціонує при кафедрі ґрунтознавства та агрохімії Миколаївського національного аграрного університету та стала базою не тільки для виконання наукових досліджень, практичних та лабораторних робіт з агрохімії та ґрунтознавства, а і дала змогу виконувати госпрозрахункові роботи на замовлення землекористувачів та проектних установ. У 2011 році з ініціативи Миколаївського національного аграрного університету був створений Національний інноваційний кластер «Родючість ґрунтів», куди увійшли провідні наукові установи України, які переймаються проблемою родючості. Головна ідея створення кластера полягала в об'єднані зусиль фахівців, які працюють в наукових установах різного підпорядкування для вирішення проблем ґрунтової родючості.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Пріоритетним напрямком наукової діяльності С. Г. Чорного завжди було ерозіознавство — міждисциплінарна наука про ерозію ґрунтів, яка була сформована в 70-ті роки XX століття видатними вченими М. М. Заславським та Г. І. Швебсом. В процесі своєї роботи в Українському НДІ зрошуваного землеробства Південного відділення ВАСГНІЛ (зараз — Інститут зрошуваного землеробства Національної аграрної академії наук України) та в Херсонському державному університеті, С. Г. Чорним були проведені детальні дослідження щодо протиерозійної стійкості ґрунтів та її трансформації під впливом господарської діяльності, зокрема зрошення. С. Г. Чорний розробив методику та побудував карту просторового розподілу гідрометеорологічного фактора зливової ерозії на зрошуваних землях регіону з урахуванням надлишкової вологості зрошуваних ґрунтів. Були визначені найбільш зливонебезпечні райони Півдня України, а також внутрішньорічний розподіл гідрометеорологічного фактора зливової ерозії та перспективи його змін в часі в зв'язку із зміною клімату. Іншою важливою складовою досліджень С.Г Чорного було дослідження енергетичних характеристик штучних опадів дощувальних машин та побудова математичної моделі ерозії при поливах дощуванням та визначення ерозійно-допустимих поливних норм. В дослідженнях велику увагу було приділено кількісним оцінкам швидкості ґрунтоутворення на зрошуваних силових землях регіону та розрахунок величин допустимих норм ерозії, які враховували, окрім природних факторів (енергетичні витрати на ґрунтоутворення, експозицію схилу, еродованість ґрунтів), ще і конкретну специфіку землекористування, а саме, рівень агротехніки, структуру сівозмін, урожайність сільськогосподарських культур тощо. Фундаментальним висновком цього етапу досліджень С. Г. Чорного був встановлений факт значного ґрунтозахисного та ґрунтовідновлюваного потенціалу безстокового зрошення, практичним наслідком якого стали рекомендації щодо технологій поливів схилових еродованих ґрунтів та розробки проекту експериментальної дослідної зрошуваної ділянки з контурно-меліоративною організації території (разом з херсонською філією Інституту Землеустрою УААН). Спроба узагальнення власних різнопланових досліджень в ерозіознавстві привела до розуміння ерозії ґрунтів як важливої, але лише однієї з багатьох складових (елементарних пустельоутворюючих процесів) процесу опустелювання в регіоні. Певним підсумком наукової діяльності «херсонського» етапу був не тільки захист докторської дисертації, а і публікація двох монографій — «Схилові зрошувані агроландшафти: ерозія, ґрунтоутворення, раціональне використання» (1996) та «Эрозиоведение: теоретические и прикладные аспекты» (2004). Важливим напрямком наукових досліджень С. Г. Чорного з 2003 року, вже в Миколаївському національному аграрному університеті, стала проблема вітрової ерозії (дефляції) ґрунтів. Були проведені детальні дослідження протидефляційної стійкості чорноземних та каштанових ґрунтів. Визначено, що здатність ґрунту протистояти руйнуючій дії сильних вітрів пов'язані з грудкуватістю ґрунту та зв'язністю агрегатів певного розміру, на що сильно впливає не тільки обробіток ґрунту та сільськогосподарська культура, а також конкретні погодні умови. Було констатовано, що загальна зміна клімату на півдні України призводить до збільшення середньої температури зим та до зростання мінливості погод, що призводять до 50-70-кратного переходу температури повітря впродовж зимових місяців через 0° С та зростання кількості циклів «заморожування-танення» поверхневого шару ґрунту. В найбільш дефляційно-небезпечний період — кінець зими — початок весни спостерігається повна руйнація вітростійкої структури через 25-30 циклів «заморожування-танення». Прогноз щодо кліматичних чинників посилення дефляційної небезпеки в регіоні підтвердився катастрофічною пиловою бурею, яка сталася 23-24 березня 2007 року і охопила майже 20% території України, або 50% всієї Степової зони. Вивчення географії протидефляційної стійкості показало на певну строкатість в просторовому розподілу цього показнику, яка залежить від гранулометричного складу та умісту карбонатів і органічної речовини в верхньому шарі ґрунту. Зокрема визначено низьку здатність еродованих ґрунтів протистояти сильним вітрам та високу протидефляційну стійкість зрошуваних ґрунтів. Роботи щодо використання геоінформаційних систем та дистанційних методів зондування поверхні схилових еродованих ґрунтів, притаманні останнім рокам досліджень, проведені як в рамках інноваційного кластеру «Родючість ґрунтів», так і учнями С. Г. Чорного, під керівництвом якого виконуються дисертаційні дослідження. Зокрема, досягнуто перших успіхів в ідентифікації ґрунтових властивостей при дешифруванні супутникових зображень «Landsat-7». Під науковим керівництвом С. Г. Чорного захищені шість дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських та географічних наук.

Освітня діяльність[ред.ред. код]

Початок освітньої діяльності у вищий школі пов'язаний з роботою в Херсонському державному університеті, де С. Г. Чорний керував кафедрою екології та географії. Серед дисциплін, які він розробив та викладав були курси з основ ведення сільського господарства та охорони ґрунтів, ґрунтознавства та географії ґрунтів, екології Херсонщини, кількісних методів в географії тощо. С. Г. Чорний був ініціатором та зробив вагомий внесок в відкритті в Херсонському державному університеті спеціальності "7.070801. «Екологія. Охорона навколишнього середовища» та спеціалізації «Екологія землекористування». Саме в цей час були написані та видані навчальні посібники «Екологія Херсонщини» (2001), «Конспект лекцій по геоекології» (2002). Під керівництвом С. Г. Чорного була створена екологічна карта Херсонщини (2003). У 2001–2003 рр. він бере участь як науковий керівник у спільному з країнами ЄС проекті «Земельна реформа та розвиток ринку землі в Україні» (IB_JEP-22045-2001) міжнародної програми Tempus-Tasis. В рамках цього проекту був розроблений курс та написаний навчальний посібник з дисципліни «Земельний моніторинг та дистанційні методи» (2002). Після обрання за конкурсом на посаду завідувача кафедри ґрунтознавства та агрохімії в Миколаївському національному аграрному університеті, С. Г. Чорний викладає низку дисциплін для підготовки бакалаврів та магістрів з агрономії. Він став автором кількох навчальних посібників та підручників, зокрема, першого в Україні підручника з ерозіознавства. У 2006–2009 рр. був одним з виконавців проекту «TEMPUS programme CDJEP-27136-2006 (UA)» «Впровадження фундаментальних та новітніх наукових методик в магістерських та аспірантських навчальних планах аграрного напряму (IMBASMA)», в рамках якого став співавтором навчального посібника «Scientific communication and E-learing» (2009).

Професійна громадська діяльність[ред.ред. код]

Президент Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків (УТҐА) (2010–2014). Голова Миколаївського відділення УТҐА. Член експертної ради ВАК України з сільськогосподарських наук (2010–2011). Член редколегії Вісника Біосферного заповідника «Асканія-Нова» (2000–2003) та Вісника аграрної науки Причорномор´я, а також журналів «Ґрунтознавство» та «Екологія та ноосферологія».

Бібліографія[ред.ред. код]

С. Г. Чорний є автором більш ніж 200 публікації, в тому числі п'яти монографій, шести підручників та посібників, чотирьох державних стандартів, трьох патентів та авторських свідоцтв на винахід.

МОНОГРАФІЇ[ред.ред. код]

Схилові зрошувані агроландшафти: ерозія, ґрунтоутворення, раціональне використання. — Херсон: Борисфен, 1996. Эрозиоведение: теоретические и прикладные аспекты. — Суми: Університетська книга, 2004 (в співавторстві з О. О. Світличним та Г. І. Швебс). Наукові та прикладні основи захисту ґрунтів від ерозії в Україні. Харків: НТУ, 2010 (в співавторстві з С.А Балюком, Д. О. Тимченко, М. М. Гичкою та ін.). Современные проблемы эрозиоведения. — Белгород: Константа, 2012 (в співавторстві з Ф. М. Лисецьким та О. О. Світличним).

ПІДРУЧНИКИ ТА ПОСІБНИКИ[ред.ред. код]

Екологія Херсонщини. — Херсон: Айлант, 2001. — (В співавторстві з М. Ф. Бойко). Основи ерозіознавства. — Суми: Університетська книга, 2006 (в співавторстві з О. О. Світличним). Scientific communication and E-learning. — Kiyv, 2009 (в співавторстві з О. ван Климпутом, Г. Хохманом, Х. ван Хьюленброком та ін.).

ЖУРНАЛЬНІ СТАТТІ, ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ, МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ[ред.ред. код]

Противоэрозионная стойкость почв юга Украины и ее изменение под влиянием орошения// Почвоведение, 1988, № 1 (в співавторстві з Г. І. Швебсом та О. О. Світличним). Оценка поверхностно-склоновой эрозии при поливе дождеванием// Земледелие, 1990, № 10. Количественная оценка величины ливневого поверхностного смыва почвы на орошаемых землях юга УССР // Мелиорация и водное хазяйство, 1993, № 1. Конструирование эрозионнобезопасных агроландшафтов в степной зоне Украины // Земледелие, 1995, № 6. Гидрометеорологические условия ливневой эрозии почв на орошаемых землях юга Украины- оценка и картирование // Вісник аграрної науки, 1996, № 11. Оцінка ерозійно-безпечної поливної норми для умов Інгулецької зрошувальної системи // Зрошуване землеробство, 1998, Вип. 41 (в співавторстві з П. В. Мацько). Методика оцінки допустимих норм ерозії на зрошуваних землях Степу України // Агрохімія і ґрунтознавство, 1998, Вип. 59. Влияние орошения на микроструктуру и противоэрозионную стойкость склоновых почв юга Украины // Вісник аграрної науки, 1999, № 4. (в співавторстві з В. В. Плаксою). Оцінка допустимої норми ерозії для ґрунтів Степу України // Український географічний журнал, 1999, № 4. Опустелювання та можливі сценарії його розвитку на Херсонщині /Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні. Зб. наукових праць. Херсон. 2003. Трансформація клімату та ерозійна небезпека на Півдні Україні // Вісник аграрної науки, 2004, № 4. Вітростійкість ґрунтового покрову Степу України // Вісник Харківського НАУ, 2008, № 2 (в співавторстві з О. В. Письменним). Пилова буря 23-24 березня 2007 року на Півдні України: поширення, метеорологічні та ґрунтові чинники, втрати ґрунту // Вісник аграрної науки, 2008, № 9 (в співавторстві з О. М. Хотиненко, О. М. Письменним, Т. М. Чорною). Концепція охорони ґрунтів від ерозії в Україні. Харків, 2008 (в співавторстві з В. П. Ситник, М. Д. Безуглим та ін.) Оцінка протидефляційної стійкості ґрунтів в контексті сучасних кліматичних змін // Агрохімія та ґрунтознавство, 2009, вип. 70 (в співавторстві з О. М. Хотиненко). Якість ґрунту. Ерозія ґрунту. Терміни та визначення основних понять. ДСТУ 7118:2009. Якість ґрунту. Ерозія ґрунту. Допустимі норми. ДСТУ 7081:2009. Методичні рекомендації з прогнозування прояву пилових бур в Україні. Харків, 2010 (в співавторстві з Д. О. Тимченко, О. М. Хотиненко та ін.). Зональні методичні рекомендації із захисту ґрунтів від ерозії. Харків, 2010 (в співавторстві з В. П. Ситник, М. Д. Безуглим та ін.). Про взаємозв'язок між різними параметрами протидефляційної стійкості ґрунтів степу України // Екологія та ноосферологія, 2011, т. 22. (в співавторстві з О. М. Письменним). Картографування ерозійної небезпеки території: інформаційне забезпечення та деякі результати // Агрохімія і ґрунтознавство, 2011, вип. 75 (в співавторстві з О. М. Хотиненко). Протидефляційна ефективність системи землеробства No-till в умовах Південного Степу України // Біологічні системи. Науковий вісник Чернівецького НУ, 2012, т. 4, вип. 1, (в співавторстві з О. В. Видинівською, А. В. Волошенюком). Кількісна оцінка протидефляційної ефективності технології No-till в умовах Південного Степу України // Ґрунтознавство, 2012, т. 13 (в співавторстві з О. В. Видинівською, А. В. Волошенюком).

Джерела[ред.ред. код]