Чорний гну
| ?Чорний гну | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Жуйні (Artiodactyla) |
| Родина: | Бикові (Bovidae) |
| Підродина: | Бубалові (Alcelaphinae) |
| Рід: | Гну (Connochaetes) |
| Вид: | C. gnou |
| Біноміальна назва | |
| Connochaetes gnou (Zimmermann, 1780) | |
 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Connochaetes gnou |
 EOL: | 308530 |
 ITIS: | 625078 |
 МСОП: | 5228 |
 NCBI: | 59528 |
| Fossilworks: | 133833 |
Чорний гну, або білохвостий гну (лат. Connochaetes gnou) — вид ссавців із роду гну підродини бубалових родини порожнисторогих.
Забарвлення чорних гну варіює від темно-коричневого до чорного кольору. У самців забарвлення темніше, ніж у самиць. Влітку забарвлення світліше, ніж взимку. Як і блакитний гну, чорний гну має густу бороду і гриву. Ця грива білого кольору, чорна на кінцях. Борода чорного кольору і тягнеться уздовж нижньої щелепи. Хвіст білого кольору[2].
Ріст дорослих самців сягає 111–121 см, довжина тіла може досягати 2 м. У самок ці розміри трохи менше. Маса тіла рідко перевищує 160–270 кг[2], в середньому становить 180 кг[3].
Парні роги спрямовані спочатку вниз, вперед, а потім вгору, як гачки. Довжина рогів у самців 78 см, у самок трохи менше. Запахові залози розташовані під передочними пасмами волосся і на передніх ногах.
Чорні гну тримаються групами до кількох десятків голів. Під час сезонних кочівель утворюють величезні стада, нерідко разом з іншими порожнисторогими. Мешкають на відкритих теренах, порослих травою, чагарниками і рідкісними деревами. Активні вранці та ввечері. Харчуються трав'янистими рослинами.
Розмноження у білохвостого гну позасезонні. Вагітність триває близько 8 місяців, народжуються 1-2 дитинчат. Лактація продовжується до 8 місяців, попри те, що теля вже через тиждень після народження починає харчуватися травою.
Тривалість життя 20 років.
Чорний гну колись був широко розповсюджений у Південній Африці, де водилися сотні тисяч голів цього виду. До 1930 р. в результаті безконтрольної полювання і руйнувань місць проживання збереглося всього біля 600 тварин. Попри те, що загроза вимирання вже минула, це одна з найрідкісніших антилоп Африки. Завдяки природоохоронним заходам, сьогодні їх популяції оцінюється у понад 18,000 особин.[4]
- ↑ Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern.
- 1 2 Жизнь животных / Под ред. С. П. Наумова, А. П. Кузякина. — Москва : Просвещение, 1971. — Т. 6. — С. 501-502. — 300 000 прим. Архівовано з джерела 6 червня 2011 [Архівовано 2011-06-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2010. Процитовано 13 грудня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Black wildebeest. Wikipedia (англ.). 26 листопада 2024. Процитовано 24 лютого 2025.