Чорний ліс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

48°46′30″ пн. ш. 32°34′30″ сх. д. / 48.77500° пн. ш. 32.57500° сх. д. / 48.77500; 32.57500

Дорога через Чорний ліс
Чорний ліс на карті Боплана, 1650 р. (південь угорі)

Чо́рний ліс — великий лісовий масив (близько 90 тис. га) в межах Олександрівського і Знам'янського районів Кіровоградської області.

Розташований на межі лісостепової та степової зони, на високому порізаному ярами плато між Інгулом та Інгульцем. Переважають грабові діброви, по узбіччях з домішками ясена і береста.

З метою охорони унікального лісового масиву у 1980 році був створений Чорноліський ландшафтний заказник.

Болото Чорного лісу[ред.ред. код]

На території Чорного лісу, на дні глибокого яру, розташоване однойменне болото, у центрі якого лежить озеро Берестувате. Болото є найпівденнішим сфагновим болотом в Україні. На території болота росте багато видів рослин, властиві більш північним районам. Походження болота й озера пов'язане з накопиченням талої води в льодовиковий і післяльодовиковий періоди.

Загальна площа болота й озера — близько 16 га. Координати — 48°46′27″ пн. ш. 32°32′39″ сх. д. / 48.77417° пн. ш. 32.54417° сх. д. / 48.77417; 32.54417.

Болото з 1975 року є гідрологічною пам'яткою природи — «Болото Чорний ліс», з охоронною площею 2 га. Пам'ятка природи належить до Богданівського лісництва (квартал 62).

У центральній частині болота трапляються сплавини (плавучі острови, що складаються з сфагнуму, очерету, теліптериса, верби та інших болотних рослин). По берегах болота ростуть верба попеляста, вільха клейка, береза пухнаста. У травостої переважає очерет звичайний і теліптерис болотний. У центральній частині трапляються вільхово-тростинно-сфагнові й сфагнові угруповання. Також у болоті на південній межі свого ареалу росте ряд бореальних видів — осока роздута (Carex rostrata), пухівка струнка (Eriophorum gracile), мохи Sphagnum teres, Sphagnum squarrosum. Трапляються росичка, мускарин тощо.

В озері Берестувате водиться лише один вид риб — карась золотистий.

Історія[ред.ред. код]

У XVIII столітті ліс входив до володінь Запорізької Січі, пізніше до Нової Сербії. Тут формувалися гайдамацькі загони, і з Чорного лісу як бази чинили напади на польські володіння.

Із кінця XVII століття протягом наступних двох століть тривало зменшення масивів Чорного лісу.

Під час національних визвольних змагань 1917—1922 років у Чорному лісі діяла повстанська республіка. Після закінчення воєнних дій почалося комплексне вивчення урочища та запровадження штучного лісорозведення.

1937 — було виділено з загального масиву заповідну ділянку площею 445,8 гектара.

1948 — Чорний ліс внесли до категорії особливо цінних лісів і почалося його відновлення.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 28 січня 1972 року «Про заходи по розширенню мережі державних заповідників і поліпшенню заповідної справи» передбачено створення заповідника «Чорний ліс» загальною площею 7,4 тисячі гектарів.

За Чорним лісом названо Чорноліську археологічну культуру.

Чорний ліс потрапив у перелік 7 містичних місць України 2015[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бабич, Елена (2015-06-14). 7 мистических мест в Украине. IVETTA (рос). Процитовано 2016-06-17. 

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Крамаренко Володимир Сергійович. Заповідник «Чорний ліс». Нарис-путівник. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1979. — 80 с. — 11 000 прим.
  • Домаранський А. О. Знеліснення правобережжя Середнього Подніпров'я у межах Кіровоградської області: сучасний стан і тенденції // Український ботанічний журнал. — Вип. № 1. — 2010. — К.: Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, 2010. — с. 40-49

Посилання[ред.ред. код]