Чорний переділ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чорний переділ — таємна революційна організація народників-терористів, що виникла в серпні 1879 року внаслідок розколу «Землі і Волі». Керівним центром був Виконавчий комітет у Петербурзі, до складу якого входили А. Желябов, О. Михайлов, Микола Морозов, Софія Перовська, В. Фігнер, М. Фроленко та ін.

В Україні місцеві групи діяли в Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Ніжині та ряді інших міст. Загальна кількість членів організації налічувала в 1881 близько 500 осіб.

Програма[ред. | ред. код]

Програмні та статутні основи були викладені в документах, зокрема це «Програма Виконавчого комітету», «Підготовча робота партії», "Програма робочих членів партії «Народна Воля».

Народовольці оголосили себе соціалістами і народниками. Вони проголошували право народу на землю, виступали за розвиток общинних основ і місцевого самоуправління. Своїми найближчими цілями вважали підготовку політичного перевороту, повалення самодержавства і перехід влади до народу. Народовладдя мали проголосити Установчі збори, соціалістичні за складом. Більшість народовольців не визнавали прав національних меншин в Російській імперії. Але деякі з маніфестів і декларацій були підготовані українською мовою. Серед провідних членів організації були українці, зокрема, Андрій Желябов, Микола Кибальчич та ін.

Практична діяльність партії поділялась на пропагандистську і руйнівну. Вся пропаганда підпорядковувалась популяризації серед населення ідеї «демократичного політичного перевороту як засобу соціальної реформи». Програма руйнівної діяльності зводилась до індивідуального терору, в якому народовольці вбачали головний метод боротьби з урядом.

Діяльність[ред. | ред. код]

Всі зусилля організація спрямовувала на підготовку вбивства царя, з успішним здійсненням якого вона пов'язувала надії на захоплення влади. В 1880-81 роках народовольці здійснили кілька невдалих замахів на Олександра II. У 1881 керовані С. Перовською терористи вбили Олександра II. Однак очікуваного революційного виступу в країні не сталося. Виконавчий комітет звернувся до нового царя з листом, в якому вимагав скликання «представників від усього російського народу для перегляду існуючих форм державного і суспільного життя». Народовольці висунули умови, на яких організація погоджувалась припинити терор: амністія за політичні злочини, загальне виборче право, свобода слова, преси, зібрань. Уряд відповів репресіями. Організатори і виконавці замаху були зарештовані та страчені. Намагання Г. Лопатіна і В. Фігнера відновити організацію 1883 р. успіху не мали. Не дало результату й об'єднання окремих народовольських гуртків на з'їзді 1885 у Катеринославі.

Після невдалої спроби групи О.Ульянова організувати вбивство Олександра III 1 березня 1887 року діяльність терористичних організацій припиняється.

Відносини з Україною[ред. | ред. код]

Представники українського народницького руху в основному не підтримували цю організацію, хоча на початку 1880-х рр. Володимир Мальований, Михайло Коцюбинський і Іван Карпенко-Карий встановили контакти з народовольцями і допомагали їм. Михайло Драгоманов написав декілька статей, в яких критикував народовольців за використання в політичній боротьбі методів терору.

Посилання[ред. | ред. код]

Черный передел