Чорний трикутник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорний трикутник

Чорний трикутник (нім. Schwarzer Winkel) — символ, який за часів націонал-соціалізму використовувався для ідентифікації в концтаборах осіб з асоціальною поведінкою.[1]

«Асоціальність» у Третьому рейху[ред. | ред. код]

На відміну від марксівського поняття люмпен-пролетаріату в роки націонал-соціалізму в поняття «асоціальність» вкладався расистський смисл. «Асоціальними» називали осіб, нездібних або таких, що бажають влитися в соціальну спільність.[2][3] Нацисти також використали відносно цієї категорії осіб термін «чужі елементи суспільства» (нім. Gemeinschaftsfremde). Підготовлений нацистами законопроект, проте, не встиг набути чинності через падіння Третього рейху.

Расистська ідеологія постулювала, що суспільство має бути очищене від небажаних асоціальних покидьків і соціально даремних елементів. До таких осіб зараховувалися безпритульні, жебраки, роми, дармоїди, алкоголіки, недоумкуваті, божевільні, пацифісти, повії і сутенери, а також лесбійки.[4]

«Знищення через роботу»[ред. | ред. код]

Згідно з указом від 14 грудня 1937 р., кожен асоціальний рецидивіст має бути поміщений в концентраційний табір. Відповідні рішення відносно конкретної особи повинні приймати установи охорони і правопорядку.[5] У рамках акції «Уникаючі роботи» (нім. Arbeitsscheu Reich) навесні і влітку 1938 року почалася хвиля арештів. За наказом Гіммлера кожен працездатний чоловік, «відносно якого будуть доведені два випадки відхилення запропонованого йому робочого місця без наявної на те вагомої причини, або який погодиться на роботу, а потім полишить її через короткий термін», повинен бути заарештований і відправлений до трудового табору.[6]

Понад 10 тисяч циган, євреїв і «асоціальних осіб німецької крові» були спрямовані в концтабори, у тому числі 6 тисяч відправлені у липні 1938 року в Заксенхаузен. Асоціальні ув'язнені позначалися на одязі чорними трикутниками. Для циган пізніше був введений «власний» трикутник коричневого кольору.

У вересні 1942 року Йозеф Геббельс у доповіді рейхсміністрові юстиції Отто Тіраку роз'яснював, що усі євреї і роми, усі, які відбули понад 4 років в таборах поляки, а також засуджені до пожиттєвого ув'язнення чехи і німці мають бути знищені. «Знищення через роботу» (нім. Vernichtung durch Arbeit) — найкращий спосіб», — констатував Геббельс.[7]

Лесбійки в концентраційних таборах[ред. | ред. код]

На відміну від чоловіків-геїв, що складали в концтаборах окрему групу і носили «рожевий трикутник», лесбійки не були включені до 175 кримінального кодексу. Проте жінки заарештовувалися за «антигромадську поведінку», яка включала фемінізм, лесбійство, проституцію. Такі жінки були відмічені «чорним трикутником». Сьогодні чорний трикутник використовується лесбійками як один з символів ЛГБТ-руху.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The unsettled, «asocials», alcoholics and prostitutes (англ.)
  2. Wolfgang Müller-Funk, Hans Ulrich Reck. Inszenierte Imagination. Beiträge zu einer historischen Anthropologie der Medien, Wien / New York 1996, ISBN 3-211-82772-2
  3. Cornelius Castoriadis. Gesellschaft als imaginäre Institution. Entwurf einer politischen Philosophie, Frankfurt a. M. 1990, ISBN 3-518-28467-3.
  4. Claudia Schoppmann: Nationalsozialistische Sexualpolitik und weibliche Homosexualität (Dissertation, FU Berlin, 1990.) Centaurus, Pfaffenweiler 1991 (revisited 2nd edition 1997). ISBN 3-89085-538-5
  5. Barbara Distel. «Asoziale und Berufsverbrecher». In: Wolfgang Benz. Legenden, Lügen, Vorurteile. Ein Wörterbuch zur Zeitgeschichte, 5. Aufl., München 1992, S. 29-31, ISBN 3-423-03295-2.
  6. Konzentrationslager Buchenwald 1947–1945: Begleitband zur ständigen historischen Ausstellung. Wallstein Verlag, 2007, 5 Aufl., S. 72, ISBN 978-3-89244-222-6
  7. Michael Zimmermann. Rassenutopie und Genozid. Die nationalsozialistische «Lösung der Zigeunerfrage», Hamburg 1996, S. 300.

Література[ред. | ред. код]

Нацистська література
  • Irmgard Andrees. Untersuchungen über eine asoziale Sippe. In: Der Öffentliche Gesundheitsdienst. Zeitschrift des Reichsausschusses für Volksgesundheitsdienst, der Staatsakademie des Öffentlichen Gesundheitsdienstes Berlin und der Wissenschaftlichen Gesellschaft der deutschen Ärzte des öffentlichen Gesundheitsdienstes, 5. J. (1939), H. 3, S. 81-101.
  • F. Dubitscher. Asoziale Sippen. Erb- und sozialbiologische Untersuchungen. Georg Thieme, Leipzig 1942.
  • Eine «Familie Kallikak» in Deutschland. In: Völkischer Wille. Kampfblatt für Bevölkerungspolitik und Familie, Nr. 46, 1935.
  • Albert Friehe: Was muß der Nationalsozialist von der Vererbung wissen? Die Grundlagen der Vererbung und ihre Bedeutung für Mensch, Volk und Staat, Frankfurt a.M 1934.
  • Heinrich Wilhelm Kranz und Siegfried Koller. Die Gemeinschaftsunfähigen. Eine Beitrag zur wissenschaftlichen und praktischen Lösung des sogenannten «Asozialenproblems». Verlag K. Christ, Gießen 1939–1941 (2 Teile.)
  • Wilhelm Langenbach. Die Gefahr der Asozialen. Mit einer Stammtafel. In: Volk und Rasse. Illustrierte Monatsschrift für deutsches Volkstum, Rassenkunde, Rassenpflege. Zeitschrift des Reichsausschusses für Volksgesundheitsdienst und die Deutsche Gesellschaft für Rassehygiene, H.1, München 1939, S.15-19.
  • Robert Ritter. Die Aufgaben der Kriminalbiologie und der kriminalbiologischen Bevölkerungsforschung in Deutschland. In: Kriminalistik 15 (1941), S. 38-41.
Дослідження
  • Wolfgang Ayaß. «Asoziale» im Nationalsozialismus. Klett-Cotta, Stuttgart 1995, ISBN 3-608-91704-7.
  • Wolfgang Benz. Legenden, Lügen, Vorurteile. Ein Wörterbuch zur Zeitgeschichte, 8. Aufl., München 1996, ISBN 3-423-04666-X.
  • Christa Schikorra. Kontinuitäten der Ausgrenzung. «Asoziale» Häftlinge im Frauen-Konzentrationslager Ravensbrück. Metropol, Berlin 2001, ISBN 3-932482-60-3. Рецензія (нім.)
  • Thomas Irmer, Barbara Reischel, Kaspar Nürnberg. Das Städtische Arbeits- und Bewahrungshaus Rummelsburg — Zur Geschichte eines vergessenen Ortes der Verfolgung von «Asozialen in der NS-Zeit». In: Gedenkstättenrundbrief Nr. 144 8/2008, S. 22-31.
  • Zoe, Lucinda. The Black Triangle. In: Lesbian Herstory Archives Newsletter, Brooklyn, N.Y., No. 12 (June 1991): p. 7.

Посилання[ред. | ред. код]