Чорнобильська демонстрація в Києві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Першотравнева демонстрація під радіоактивною хмарою

«Чорно́бильська» демонстра́ція — урочистості на Хрещатику в Києві з нагоди традиційного святкування Міжнародного дня праці, проведеного 1 травня 1986 року невдовзі після Чорнобильської катастрофи. Влада попри високий рівень радіаційного забруднення в Києві не скасувала демонстрацію. У радянську добу для представників підприємств, установ, навчальних закладів відвідування організованих комуністичним проводом заходів було обов'язковим. У цілому до участі у святкуванні залучили близько 120 тисяч киян і гостей столиці, зокрема і дітей[1][2].

Чорнобильська катастрофа[ред. | ред. код]

Дезактивація Хрещатика, 1 травня 1986
Докладніше: Чорнобильська катастрофа

Чорнобильська техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа сталась у ніч проти 26 квітня 1986 року. Два теплових вибухи зруйнували четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). У довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся викид потужністю 300 Хіросім[3][4].

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики[3][5][6][7].

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 осіб було евакуйовано із зон забруднення.

Керівництво УРСР та СРСР спочатку намагалося приховати масштаби трагедії. Лише після тиску з боку Західних країн та оцінки реальних обсягів зараження розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Навколо ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження[8].

Попри катастрофічні наслідки аварії комуністичне керівництво організувало проведення першотравневих демонстрацій у Києві, Мінську та інших містах.

Підготовка до демонстрації[ред. | ред. код]

Михайло Горбачов
Валентина Шевченко
Організатори Чорнобильської демонстрації

Щорічно 1 травня у СРСР відзначалося одне з найважливіших пропагандистських свят  — Міжнародний день праці. До участі в демонстраціях по всіх радянських містах залучали сотні тисяч робітників, студентів, дітей.

29-30 квітня 1986 року загальносоюзне й українське республіканське керівництво обговорювало питання щодо доцільності масового залучення людей на святкові заходи на п'ятий день після аварії на ЧАЕС.

На необхідності проведення демонстрації наполягав Генеральний секретар ЦК КПРС Міхаіл Горбачов. Він прагнув не допустити паніки серед населення. А святкування мало заспокоїти громадян[9]. За зрив Першотравня керівник СРСР погрожував першому секретареві ЦК КПУ Володимирові Щербицькому звільненням[10].

Комітет державної безпеки (КДБ) надавав заспокійливі доповіді. 29 квітня голова КДБ УРСР Степан Муха у доповідній записці Володимирові Щербицькому «Про забезпечення державної безпеки в період підготовки і проведення урочистостей, присвячених святкуванню 1 Травня — Дня міжнародної солідарності трудящих» повідомляв:

Одержувана в КДБ УРСР інформація свідчить про те, що підготовка до святкування 1 травня проходить у виключно здоровій політичній обстановці в республіці, в атмосфері високої суспільно-політичної та трудової активності трудящих щодо виконання історичних рішень XXVII з'їзду КПРС.

З урахуванням оперативної обстановки та відповідно до вказівки КДБ СРСР № 27с від 5 квітня 1986 Комітетом держбезпеки республіки і його органами на місцях розроблені і здійснюються конкретні заходи, спрямовані на своєчасне добування інформації про задуми противника, виявлення і зрив розвідувально-підривних акцій спецслужб й антирадянських центрів імперіалістичних держав[11].

Водночас надходили повідомлення про високий рівень радіаційного забруднення не тільки в Чорнобилі і Київській області, а в цілому в Європі. Станом на 7 ранку 1 травня республіканське Управління з гідрометеорологічного контролю навколишнього середовища фіксує рух повітряних мас із району Чорнобиля й перевищення природного фону випромінювання в Києві до 550—1200 мікрорентген на годину[12][13][14][15].

Однак республіканське керівництво, зокрема Володимир Щербицький і голова Президії Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко, санкціонують проведення демонстрації. Згодом обидва керівники виправдовуватимуть себе, заявляючи, що ухвалювали рішення під тиском Москви[16][17][18][19]. Натомість у той час вони не проявили рішучості, не наполягли на скасуванні масових заходів і приховали від людей інформацію про радіаційну загрозу[20][21][22][23][24].

Першотравень 1986 року[ред. | ред. код]

Графік Інституту ядерних досліджень АН УРСР з виміру радіації станом на 1 травня 1986 року в Києві

Заходи з нагоди Першотравня розпочались о 10:00. Колони демонстрантів рушили по Червоноармійській (Великій Васильківській) вулиці, Хрещатику до площі Жовтневої революції (Майдану Незалежності). На чолі колони демонстрантів ішли дівчата у національному вбранні, вишиванках і віночках зі стрічками. До акції залучили працівників київських підприємств та організацій, зокрема заводів «Більшовик», «Ленінська кузня» та інших. Колону замикали студенти і школярі.

На площі встановили трибуну, на якій демонстрантів зустрічали перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький і голова Президії Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко. На почесних місцях біля трибуни зібрались керівники міністерств і відомств, депутати Верховної Ради СРСР, ветерани партії і війни, передовики виробництва, діячі науки та культури. У демонстрації 1 травня 1986 року, яка офіційно тривала годину двадцять хвилин, у цілому взяло участь близько 120 тисяч демонстрантів[1][25].

Інші масові заходи в Києві у травні 1986 року[ред. | ред. код]

Міжнародні велоперегони миру, 6 травня 1986

У травні 1986 року в Києві окрім демонстрації було проведено інші масові заходи. 6 травня відбувся перший етап 39-х Міжнародних велоперегонів миру. А 9 травня відзначили День Перемоги[20].

Наслідки[ред. | ред. код]

Виведення на першотравневу демонстрацію дітей, приховування правди про аварію та її наслідки сприяли посиленню національно-демократичного та екологічного рухів в Україні. У багатьох регіонах поширились акції протесту проти існування в Україні атомних електростанцій. Зрештою, Чорнобильська катастрофа та офіційна реакція на неї, продемонстрована Москвою, стала однією з причин розпаду СРСР[26][27][28]. Це визнав навіть колишній радянський керівник Міхаіл Горбачов, який заявив, що Чорнобильська катастрофа стала каталізатором політики гласності. Після аварії нові демократичні засоби масової інформації почали викривати інші недоліки радянської системи і запустили ланцюгову реакцію, що і призвело до остаточного знищення Радянського союзу[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Репортаж з «чорнобильської» демонстрації
  2. ↑ The Lasting Effects of the Post-Chernobyl Parade
  3. ↑ а б Документальний фільм: «СРСР. Крушение», 2011. Режисер: Анастасія Попова, Александр Прохоренков, А. Смірнов.
  4. ↑ а б A nuclear disaster that brought down an empire (англ.)
  5. ↑ Проєкт ICRIN (2011). Міжнародний Чорнобильський портал chernobyl.info. Процитовано 2011.
  6. ↑ Международное агентство по атомной энергии (2008). Экологические последствия аварии на Чернобыльской АЭС и их преодоление. Двадцатилетний опыт. Доклад экспертной группы "Экология" Чернобыльского форума (PDF). Vienna: IAEA. с. 180. ISBN 978–92–0–409307–0. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  7. ↑ Источники и эффекты ионизирующего излучения. Приложение Д. Эффекты на здоровье вызванные ионизирующим излучением при Чернобыльской аварии. Доклад Научного комитета ООН по действию атомной радиации (PDF). Нью Йорк: НКДАР ООН. 2011. с. 174. Архів оригіналу (PDF) за 4 травень 2011.
  8. ↑ Валентин Згурський: Правду про чорнобильську аварію в перші дні знали всього три людини: Горбачов, Рижков і я. Інтерв'ю 2013 року. Частини I—III, — Гордон, 27 жовтня 2016 (рос.)
  9. ↑ 1 мая 1986 г Первомайская демонстрация в зараженном Киеве. Відео (рос.)
  10. ↑ Врублевський В. Владимир Щербицкий, 1993, с. 211.
  11. ↑ Чорнобильське досьє КҐБ, 2019, с. 26-27.
  12. ↑ Чорнобиль-30: спогади, засвідчені архівами КДБ
  13. ↑ Що писали про Чорнобиль у КДБ: розсекречені архіви
  14. ↑ Записка УКГБ об обстановке в районе ЧАЭС
  15. ↑ Поширення будь-якої інформації про Чорнобиль органи КГБ УРСР трактували як «наклепи на радянську дійсність» та «панічні чутки»
  16. ↑ Врублевський В. Владимир Щербицкий, 1993, с. 210–211.
  17. ↑ Валентина Шевченко: «Провести демонстрацію 1 травня 1986-го наказали з Москви»
  18. ↑ Володимир Щербицький: «У московські ігри я не граю»
  19. ↑ Першотравень 1986 року. Відео
  20. ↑ а б День 1 травня 1986 року. Якою була першотравнева демонстрація на Хрещатику
  21. ↑ Первомай. Про парад 1 травня 1986 року
  22. ↑ The Chernobyl Cover-Up: How Officials Botched Evacuating an Irradiated City
  23. ↑ The truth about Chernobyl? I saw it with my own eyes
  24. ↑ Латиш Юрій. Володимир Щербицький: людина та її епоха
  25. ↑ Страшний Першотравень: як влада СРСР зігнали людей на парад після аварії в Чорнобилі
  26. ↑ Плохій Сергій. Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи
  27. ↑ Чорнобильська аварія — наслідок панування комуністичного режиму
  28. ↑ Махно О. В. До питання про особливості радянської інформаційної політики щодо аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. / О. В. Махно // Сторінки історії: збірник наукових праць. — 2015. — Вип. 40. — С. 167—184

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Парний бік
Український дім (№ 2) • інформагенція «УНІАН» (№ 4) • «Будинок Закса» (№ 6) • Будинок № 8 • Будинок № 10 • Готель «Хрещатик» (№ 14) • Будинок профспілок України (№ 18/2) • Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (№ 18/2) • Головпоштамт (№ 22) • Міністерство аграрної політики (№ 24) • Держкомітет телебачення і радіомовлення (№ 26) • Будинок № 30 • Будинок № 32 • Міськрада (№ 36) • КМДА (№ 36) • Центральний універмаг (№ 38/2) • «Номера Кане» (№ 40/1) • Будинок № 46
Хрещатик, 17
Непарний бік
Втрачені будівлі
Події на Хрещатику
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорнобильська_демонстрація_в_Києві&oldid=39209530