Чорнобильський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорнобильський замок
Де ля Фліз Чорнобиль 842.jpg
Де ля Фліз. Чорнобиль (1854)

51°16′ пн. ш. 30°14′ сх. д. / 51.267° пн. ш. 30.233° сх. д. / 51.267; 30.233Координати: 51°16′ пн. ш. 30°14′ сх. д. / 51.267° пн. ш. 30.233° сх. д. / 51.267; 30.233
Тип замок
Країна

 Україна

Розташування Чорнобиль
Засновано 1548
Ідентифікатори й посилання
Чорнобильський замок. Карта розташування: Україна
Чорнобильський замок
Чорнобильський замок (Україна)

Чорно́бильський за́мок — дерев'яне укріплення XV—XVII століть на березі річки Прип'ять у Чорнобилі.

Будівництво[ред. | ред. код]

Чорнобильський замок існував уже у XV сторіччі. Близько 1473 або 1482 року його зруйнували татари. Відновили 1521 року[1].

Стан фортифікаційних споруд на українських землях, які тоді входили до складу Великого князівства Литовського, перевірявся урядом кілька разів. Відомо, принаймні, п'ять ревізій і люстрацій (1471, 1545, 1552, 1559—1590, 1563) з описами укріплень, зокрема і чорнобильського (1552)[2].

1548 року за наказом київського воєводи Фрідріха Пронського спорудили новий замок. Будівництво велось місцевими («тутошними») зем'янськими і церковними людьми під керівництвом урядника Заморенка[3].

Опис[ред. | ред. код]

Замок звели за давньоруською фортифікаційною наукою. Обнесли його дерев'яною (сосновою) стіною, набитою землею[4]. Укріплення мало 18 «городень», тобто помостів для оборони, і дві вежі. Стіни завершувались бланками, у парапеті яких, станом на 1552 рік, ще не доробили вікна — просвіти-кренелі.

Приступ із боку долини річки Прип'ять був ускладнений. З інших боків місцевість була рівною, «яко по столу».

Навколо замка пролягав «перекопець». Глибина рову становила два сажні[Ком. 1]. Під час ревізії було наголошено на необхідності його поглиблення. Через перекопець був перекинутий міст на палях.

Замкове подвір'я займало площу 22 сажнів завдовжки і 17 завширшки[Ком. 2].

Ані води, ані провізії на час перевірки в замку не було. Зі зброї воєвода забезпечив охорону лише 10 рушницями. 1563 року з частини відправленої з Вільна зброї для Київського або Черкаського замку Чорнобильському укріпленню виділили 6 старих великих фальконетів і 30 гаківниць[5].

Намісник замка наймав кликунів, які чергували біля брами. На утримання сторожі з кожного подвір'я щороку міщани давали «по одному грошу, по решету зерна, по п'ять плиток солі і по ківшику зерна»[6].

Водночас до військової служби у разі потреби негайно залучали чорнобильських зем'ян. Вони повинні були «против людей неприятельських їздити при воєводі Київському і лежати при ньому в Києві в час непокойний»[7].

Власники замка[ред. | ред. код]

У Чорнобилі окремо існували міська влада на чолі з війтом і замкова адміністріція на чолі з урядником. За грамотою, виданою 1526 року королем Польщі і великим князем Литовським Сигізмундом I, Чорнобильський замок перебував почергово у «держанні» київських бояр. У середині XVI сторіччя державцем був київський воєвода Фрідріх Пронський, а урядником, імовірно, Заморенко[1][8].

Чорнобильська волость станом на 1545 рік належала Криштоферу Кмітичу. 1552 року після смерті бездітного власника всі маєтки перейшли його небожові Філонові Семеновичу Кміті. 29 березня 1566 року король Польщі й великий князь Литовський Сигізмунд II Август попри протести київських бояр віддав йому у власність замок, як компенсацію за стару власність — Літин, який відійшов Брацлавському староству[9].

Кміт передав замок у спадок дочці від першого шлюбу Софії, яка вийшла заміж за графа Лукаша Сапігу (після 1567—1626). Таким чином замок перейшов родині Сапігів як придане[10].

Після смерті Лукаша Сапіги замком керував Казимир Лев Сапега, литовський віце-канцлер, син гетьмана і воєводи Лева Сапіги. 1656 року власником став Казимир Владіслав Сапіга[ru], троцький каштелян, який помер у 1703 році. Чорнобиль успадкувала його донька Сесілія, одружена з Яном Каролем Ходкевичем (1686—1712).

Наступним власником став її онук Ян Миколай[pl] (1738—1781), жмудський староста. Він не мешкав у замку, а займав сусідню садибу з одноповерховим будинком спочатку з 9, а згодом з 22 кімнатами, 2 кухнями і льохами[5].[10].

1896 року родина Ходкевичів продала місто російській державі, але замок і садиба залишалися у їхньому володінні до 1910 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. тобто понад 4 метри
  2. 1 сажень = 2.1336 метра, тобто замкове подвір'я займало площу близько 44 на 34 метрів

Джерела[ред. | ред. код]