Чорнобильський замок
| Чорнобильський замок | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Де ля Фліз. Чорнобиль (1854) | ||||
51°16′29″ пн. ш. 30°14′17″ сх. д. / 51.274661° пн. ш. 30.238113° сх. д. | ||||
| Тип | замок  | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Чорнобиль | |||
| Засновано | 1548 | |||
  Чорнобильський замок (Україна) | ||||
 | ||||
Чорно́бильський за́мок — дерев'яне укріплення XV—XVII століть на березі річки Прип'ять у Чорнобилі.
Чорнобильський замок існував уже у XV столітті. Близько 1473 або 1482 року його зруйнували татари. Відновили 1521 року[1].
Стан фортифікаційних споруд на українських землях, які тоді входили до складу Великого князівства Литовського, перевірявся урядом кілька разів. Відомо, принаймні, п'ять ревізій і люстрацій (1471, 1545, 1552, 1559—1590, 1563) з описами укріплень, зокрема і чорнобильського (1552)[2].
1548 року за наказом київського воєводи Фрідріха Пронського спорудили новий замок. Будівництво велось місцевими («тутошними») зем'янськими і церковними людьми під керівництвом урядника Заморенка[3].
Замок звели за давньоруською фортифікаційною наукою. Обнесли його дерев'яною (сосновою) стіною, набитою землею[4]. Укріплення мало 18 «городень», тобто помостів для оборони, і дві вежі. Стіни завершувались бланками, у парапеті яких, станом на 1552 рік, ще не доробили вікна — просвіти-кренелі.
Приступ із боку долини річки Прип'ять був ускладнений. З інших боків місцевість була рівною, «яко по столу».
Навколо замку пролягав «перекопець». Глибина рову становила два сажні[Ком. 1]. Під час ревізії було наголошено на необхідності його поглиблення. Через перекопець був перекинутий міст на палях.
Замкове подвір'я займало площу 22 сажнів завдовжки і 17 завширшки[Ком. 2].
Ані води, ані провізії на час перевірки в замку не було. Зі зброї воєвода забезпечив охорону лише 10 рушницями. 1563 року з частини відправленої з Вільна зброї для Київського або Черкаського замку Чорнобильському укріпленню виділили 6 старих великих фальконетів і 30 гаківниць[5].
Намісник замку наймав кликунів, які чергували біля брами. На утримання сторожі з кожного подвір'я щороку міщани давали «по одному грошу, по решету зерна, по п'ять плиток солі і по ківшику зерна»[6].
Водночас до військової служби у разі потреби негайно залучали чорнобильських зем'ян. Вони повинні були «против людей неприятельських їздити при воєводі Київському і лежати при ньому в Києві в час непокойний»[7].
У Чорнобилі окремо існували міська влада на чолі з війтом і замкова адміністрація на чолі з урядником. За грамотою, виданою 1526 року королем польським і великим князем литовським Сигізмундом I, Чорнобильський замок перебував почергово у «держанні» київських бояр. У середині XVI сторіччя державцем був київський воєвода Фрідріх Пронський, а урядником, імовірно, Заморенко[1][8].
У 1541 році Тимофій Проскура, власник Пасинковичів разом з Олізаром Волчкевичем просять у польського короля Сигізмунда I Старого Чорнобильський замок у дворічне користування. Чорнобильська волость станом на 1545 рік належала Криштофу Кмітичу, а сам замок перебував у власності Тимофія Проскури протягом 1545—1547 років[9]. У 1548—1550 роках Чорнобильський замок польським королем був переданий у володіння київських дворян Сурин (власний герб — похідний від герба Мосальські ІІІ). 1552 року після смерті бездітного власника всі маєтки перейшли його небожеві Філонові Семеновичу Кміті. 29 березня 1566 року король Польщі й великий князь Литовський Сигізмунд II Август попри протести київських бояр віддав йому у власність замок, як компенсацію за стару власність — Літин, який відійшов Брацлавському староству[10].
Кміт передав замок у спадок дочці від першого шлюбу Софії, яка вийшла заміж за графа Лукаша Сапігу (після 1567—1626). Таким чином замок перейшов родині Сапігів як придане[11].
Після смерті Лукаша Сапіги замком керував Казимир Лев Сапега, литовський віце-канцлер, син гетьмана і воєводи Лева Сапіги. 1656 року власником став Казимир Владислав Сапіга[ru], троцький каштелян, який помер у 1703 році. Чорнобиль успадкувала його донька Сесілія, одружена з Яном Каролем Ходкевичем (1686—1712).
Наступним власником став її онук Ян Миколай (1738—1781), жмудський староста. Він не мешкав у замку, а займав сусідню садибу з одноповерховим будинком спочатку з 9, а згодом з 22 кімнатами, 2 кухнями й льохами[5][11].
1896 року родина Ходкевичів продала місто російській державі, але замок і садиба залишалися у їхньому володінні до 1910 року.
- ↑ а б Переверзєв С. В. Чорнобиль, місто Київської області // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 561. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- ↑ Ревізії та люстрації українських староств XV—XVI ст., 1990, с. 146.
- ↑ Опис Чорнобильського замку 1552 року, 1886, с. 587.
- ↑ Чорнобиль у середині XVI сторіччя, 1995, с. 75.
- ↑ а б Czarnobyl // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 750—754. (пол.)
- ↑ Опис Чорнобильського замку 1552 року, 1886, с. 587, 589.
- ↑ Опис Чорнобильського замку 1552 року, 1886, с. 588.
- ↑ Чорнобиль у середині XVI сторіччя, 1995, с. 74—75.
- ↑ Українська шляхта XIV—XVII ст., 2008, с. 199.
- ↑ Українська шляхта XIV—XVII ст., 2008, с. 178.
- ↑ а б Czarnobyl. ruinyizamki.pl (пол.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2025.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 27 вересня 2022? (довідка)
- Геннадій Боряк. Ревізії та люстрації українських староств кінця XV — середини XVI ст. (в аспекті історико-географічної джерельної цінності) // Географічний фактор в історичному процесі: Зб. наук. праць / Ф. П. Шевченко. — К. : Наукова думка, 1990. — С. 145—154.
- Сергій Леп'явко. Чорнобиль у середині XVI сторіччя // Сіверянський літопис. — 1995. — № 6. — С. 74—79.
- Опис Чорнобильського замку 1552 року // Архів Південно-західної Росії, що видається Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів: Акти про заселення = Архив Юго-Западной России. — К., 1886. — Т. VII-1. — С. 587—592.
- Переверзєв С. В. Чорнобиль, місто Київської області // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 561—563. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Czarnobyl // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 750—754. (пол.)
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К. : Критика, 2008. — С. 30, 177—179, 191, 198—200, 249. — ISBN 966-8978-14-5.
