Чорноголова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чорноголова
Міст через Лютянку в центральній частині села
Міст через Лютянку в центральній частині села
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада/громада Чорноголівська сільська рада
Код КОАТУУ 2120887201
Основні дані
Засноване 1500
Населення 1 348
Площа 92,809 км²
Густота населення 14,52 осіб/км²
Поштовий індекс 89042
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°51′03″ пн. ш. 22°36′25″ сх. д. / 48.85083° пн. ш. 22.60694° сх. д. / 48.85083; 22.60694Координати: 48°51′03″ пн. ш. 22°36′25″ сх. д. / 48.85083° пн. ш. 22.60694° сх. д. / 48.85083; 22.60694
Середня висота
над рівнем моря
324 м
Водойми Лютянка, Бачава (Бачівський)
Відстань до
обласного центру
43 км
Відстань до
районного центру
23 км
Найближча залізнична станція Дубриничі
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 89042, с. Чорноголова, вул. Шевченка, 297, тел. 33-2-19
Карта
Чорноголова. Карта розташування: Україна
Чорноголова
Чорноголова
Чорноголова. Карта розташування: Закарпатська область
Чорноголова
Чорноголова
Мапа

Чорноголова у Вікісховищі?

Чорноголо́ва — село в Україні, у Великоберезнянському районі Закарпатської області. В селі проживає 1348 чоловік. Населення належить до етнічної групи українців — лемки.

Село розташоване серед гір північно-західної частини масиву Полонинський Бескид (частина Українських Карпат), на річці Лютянка і її притоках: Бачава (Бачівський) та інші.

Історія[ред. | ред. код]

Село було заселено ще в I тисячолітті до н. е. Про це свідчать дані археологічних розкопок, зокрема вироби з бронзи та могильник. Перші письмові згадки про село датуються 1552 роком. У державному податковому списку за цей рік йдеться про те, що Чорноголова належить до володінь Ужгородської домінії графів Другетів. Згідно з урбаром 1691 року Чорноголова й навколишні села на правах округи входила у 4-й дискрит Ужгородської домінії графа Берчені, спадкоємця Другетів.

У давні часи село простягалося на схід від річки Лютянки, в урочищі Солоний. На розвиток ремесел у селі, зокрема гончарства і куховаріння, великий вплив мали переселені в 1788 році словаки, які заснували тут своє поселення. З того часу на розвиток культурних традицій Чорноголови мала вплив культура сусідніх словаків. Дуже важливою подією для економічного і культурного життя села стало прокладення через село в кінці XIX століття вузькоколійної залізниці Дубриничі — Люта, яка зв'язувала Чорноголову із залізницею Ужгород — Великий Березний, а згодом і зі Львовом.

Велику роль у культурному житті села зіграло товариство «Просвіта», яке, починаючи з 1920-х років, діяло дуже активно. Проводилися мітинги, політичні акції. Місцевий мешканець Іван Шелепець організував театральний гурток, який об'їздив з виставами всі села району. У 1939—1949 роках чимало чорноголівців поповнили ряди карпатських січових стрільців. А Іван Рогач був секретарем уряду Августина Волошина, за що був страчений 1941 року в Бабиному Яру. Така ж доля спіткала і його сестру Ганну, члена уряду Карпатської України.

Церква[ред. | ред. код]

Церква св. Миколи. Соруджена в XVII ст. і перебудована 1794 року. Стоїть на Куртаничівському груні. На цьоому місті стояла попередня дерев'яна церква, можливо, перша в селі. Будували церкву з ялини триверхої у бойківському або, можливо, лемківському стилі. Сучасного «барокового» вигляду вона набула після перебудови 1794 року за священика Василя Івашковича. Згідно з написом на одвірку, перебудову здійснив майстер Матій Химич з села Лучки (тепер на території Словаччини), завершивши роботу 2 червня 1794 року. Маленька одноярусна дзвіниця підкреслено функціональна, але саме своєю простотою підсилює враження від церкви. Особливою подією в історії церкви є те, що з 1 вересня 1913 року по 31 жовтня 1924 року її парохом був о. Юлій Бачинський.

Церква св. Миколи

Посилання[ред. | ред. код]