Чорноземи південні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорноземи південні
Профіль чорнозему південного.JPG
Назва ґрунту у системі WRB
Реферативна ґрунтова група Чорноземи
Індивідуальна назва одиниці ґрунту Chernozems Calcic
WRB код CHcc
Узагальнений опис
Будова профілю Н — Нр — Рhk — Pk

Чорноземи південні — сформовані у південній частині степу ґрунти, що характеризуються ослабленим гумусонакопиченням, зменшеною грубизною гумусового горизонту, високим заляганням карбонатних виділень, наявністю гіпсових новоутворень у межах півтора-триметрової товщі на породах важкого і середнього гранулометричного складу. У південних чорноземах дуже часто проявляються ознаки солонцюватості. Ростуть: тюльпани, ковила, астрагал та ін. Ці ґрунти знаходяться біля території Миколаєва, Одеси та на території Кримського півострову. Ґрунти сформувалися під костричево-ковиловою рослинністю на лесах, червоно-бурих глинах та інших породах, в умовах посушливого клімату (350—400 мм). Поширені у південній підзоні Степу, переважно в межах Причорноморської низовини на широкохвилястих і плоскорівнинних вододілах і схилах. Невелика кількість опадів, а отже, слабке промивання зумовили неглибоке проникнення коренів рослин у ґрунт. Тому ґрунт має короткий гумусований профіль. Грубизна профілю чорноземів південних збільшується зі сходу на захід. У ґрунтах лівобережжя вона складає 50—75 см, на правобережжі — 65—85 см, а при легкому гранулометричному складі до 80—100 см. Особливості гідротермального режиму зони обумовлюють послаблену акумуляцію гумусу в ґрунті. Діагностичними ознаками профілю є ущільнення перехідних горизонтів, яке посилюється з півночі на південь підзони. Інколи помітні слабкі ознаки солонцюватості, які збільшуються в зрошуваних ґрунтах. На глибині 60—120 см знаходиться ущільнений шар з ряскою білозіркою. У материнській породі на глибині 2—2,5 м у південній та 4 м у північній частині підзони залягає гіпс та інші легкорозчинні солі. Чорноземи південні мають акумулятивний тип профілю: Н/к+Нрк+Рhк+Рк+Рs або Н/к+Нр(і)к+Рh(і)к+Рк+Рs Профіль чорноземів південних нагадує чорноземи звичайні неглибокі, але мають більш короткий перехід до материнської породи й ущільнення в перехідних горизонтах. Будова профілю:

Опис профілю чорнозему південного на лесах

Уміст гумусу в ґрунтах важкого гранулометричного складу 2,5—4,3%, у середньосуглинкових 2—3%, легкосуглинкових і супіщаних 0,4—2%. Гумус гуматного типу: Сгк: Сфк = 2—3. Реакція середовища близька до нейтральної (рН вод. 6,8—7,6). Сума обмінно-увібраних основ залежно від гранулометричного складу коливається від 3—15 до 17—50 мг-екв/100 г ґрунту. Співвідношення в ГВК іонів Са2+ і Mg2+ вузьке (3—5:1). Кількість обмінних іонів Na+ — 0,1—1 мг-екв/100 г ґрунту. Чорноземи південні належать до мало гумусних (менше 3 (4)%) і слабкогумусованих (більше 3 (4)%) видів. Ґрунти мають достатньо високий рівень потенційної родючості, але в них бракує вологи. Чорноземи південні поділяють на модальні (в Азово-Причорноморській провінції), міцелярно-карбонатні (в Задніпровському та Кримському Степу) і солонцюваті (на межі з темно-каштановими ґрунтами).


Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ґрунтознавство: Підручник / Д. Г. Тихоненко, М. О. Горін, М. І. Лактіонов та ін.; за ред. Д. Г. Тихоненка. — К. : Вища освіта, 2005. — 703 с.
  • Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів : підручник. У двох частинах / С. П. Позняк. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Атлас почв Украинской ССР. Под ред.. Крупского Н.К., Полупана Н.И. К., Урожай, 1979, 160 с.
  • Практикум з ґрунтознавства: Навчальний посібник / За редакцією професора Д. Г. Тихоненка.— 6-е вид., перероб. і доп.— X.:Майдан. 2009.ISBN 978-966-372-290-0

Дивіться також[ред. | ред. код]