Клен татарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чорноклен)
Перейти до: навігація, пошук
Клен татарський
Acer tataricum habitus.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Сапіндові (Sapindaceae)
Рід: Клен (Acer)
Вид: Клен татарський
Біноміальна назва
Acer tataricum
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Acer tataricum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Acer tataricum
EOL logo.svg EOL: 596823
IPNI: 781526-1
ITIS logo.svg ITIS: 182137
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 57650

Клен тата́рський (Acer tataricum)[1] — багаторічна рослина родини Сапіндових, відома також під народними назвами неклен, чорноклен, в'язина.[2] Типовий компонент лісостепових біоценозів. Медоносна й декоративна культура.

Назва[ред.ред. код]

Обидві видові назви, латинська й українська, пов'язані з первинною зоною розповсюдження цієї рослини, яка охоплювала території, переважно заселені татарами. Найпоширеніша народна назва «неклен» вказує на специфічну форму листків, які значно менш вирізані, ніж у інших представників роду, тому справляють враження «несправжніх», «аномальних». Крім того, цілісні яйцеподібні листки з пилчастим краєм схожі на листя в'яза, звідси і назва «в'язина». Назва «чорноклен», ймовірно, походить від темного кольору кори.

Опис[ред.ред. код]

Невелике листопадне дерево або кущ заввишки 3-5 м, зрідка може сягати висоти 12-15 м. Старе гілля вкрите сірою (іноді майже чорною) корою з еліптичними або круглими сочевичками; спочатку вона борозенчаста, згодом стає тріскуватою. Молоді пагони тонкі, червонуваті. Бруньки дрібні, широкі, по краям опушені, коричневі. Листки черешкові, прості, матові, зверху темно-зелені, зісподу світліші. Черешки невиразно вузькожолобчасті, завдовжки 1-5 см, інколи рожевуваті. Листкові пластинки довгасто-яйцеподібні, цілісні, при основі неглибокосерцеподібні, по краю нерівномірно двопилчасті. Жилкування пірчасте, з нижнього боку жилки рельєфно виділяються. Молоді листки мають слабке опушення вздовж жилок. Восени листя набуває жовтого і червоного кольору.

Суцвіття — густі, овально-щиткоподібні волоті, що розвиваються після появи листя. Квітки двостатеві, актиноморфні, запашні, завширшки 5-8 мм. Пелюстки трохи більші за чашолистки (1,5-2 мм), яйцеподібні, по краям нерівномірно опушені, білі. Тичинок 8, вони довші за пелюстки, голі. Маточка опушена, стовпчик голий. Плоди — крилатки, розташовані попарно під кутом одна до одної. Крилатки спочатку жовтувато-зелені, при дозріванні, починаючи з країв до центру, поступово набувають яскравого рожевого, малинового або червоного кольору, згодом стають коричневими. Вага 1000 насінин становить близько 30 г.

Число хромосом 2n = 26.

Екологія[ред.ред. код]

Звичними оселищами клена татарського є узлісся, зарості чагарників, схили ярів, в широколистяних лісах він часто трапляється у підліску. В горах підіймається до висоти 700-3000 м над рівнем моря.

Рослина морозо- і посухостійка, світлолюбна, але витримує деяке затінення. Досить витривала до засолення ґрунтів, але краще розвивається на плодючих, піщаних. Росте помірно швидко: за рік крона може збільшитися на 70 см заввишки та на 50 см завширшки; перше плодоношення відбувається у віці близько 8 років. Водночас, клен татарський є доволі довговічною породою — його дерева можуть доживати до 100, а в окремих випадках навіть до 300 років. Під час розвитку рослини дають багато прикореневих паростків. Крона цього дерева добре переносить обрізку і легко формується.

Квітне в травні-червні протягом 13-25 днів, пізніше за інші види кленів. Запилюється комахами, в тому числі і бджолами. Плодоносить у серпні-жовтні. Насіння розповсюджується вітром. Зародкам клену татарського притаманний низький вміст крохмалю і високий вміст ліпідів і білків.[3] Проростає насіння після стратифікації, яка триває 120—150 діб.[4] Схожість стратифікованого насіння становить 90-98 %, на цьому рівні вона зберігається протягом 2 років. Окрім насіннєвого, клену татарському притаманний і вегетативний спосіб розмноження: в природі — кореневими паростками, в культурі — живцюванням.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал клена татарського простягається від Центральної Європи, Балкан і Греції через Східну Європу до Західної Азії, зокрема Туреччини, Кавказу, Ірану, Західного Сибіру. Наразі цей вид інтродуковано в багатьох країнах Західної Європи, на східному узбережжі Сполучених Штатів і Канади.

В Україні клен татарський зростає в усіх областях. Як посухостійкий вид найчастіше трапляється в степовій зоні, у Поліссі поширений спорадично, а на Волині зафіксований тільки один осередок біля Володимир-Волинського.[5]

Застосування[ред.ред. код]

Клен татарський належить до добрих медоносів. Бджоли використовують його як джерело підтримуючого медозбору після цвітіння фруктових садків. Одна квітка здатна виділити 0,15-0,25 мг цукру в нектарі. Медопродуктивність в середньому становить 100 кг з 1 га суцільних насаджень.[2]

Окрім медоносних властивостей клен татарський добре знаний як декоративна рослина. Привабливий вигляд він має протягом усього вегетаційного сезону: влітку — завдяки червонуватим пагонам і квіткам, восени — завдяки червоним плодам і листю. До переваг цієї культури слід також віднести невибагливість, стійкість до посухи, забруднення повітря газами та димом. В культурі відомий з 1759 року. В декоративному садівництві використовується для озеленення міських вулиць, парків, лісопарків, з цієї рослини створюють живоплоти, групові або солітерні (поодинокі) насадження. Виведена декоративна форма клен татарський червоний (Acer tataricum f. rubra), яка відрізняється особливо яскравим осіннім забарвленням листя.

Систематика[ред.ред. код]

Клен гінала, розповсюджений на Далекому Сході, деякими дослідниками розглядається як підвид(и) клена татарського Acer tataricum subsp. ginnala (Maxim.) Wesmaer, Acer tataricum subsp. aidzuense (Franch.) P.C. de Jong тощо. Головна відмінність між цима таксонами полягає в тому, що у клена гінала листя лискуче і більш глибоко розрізане, ніж у клена татарського.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Acer cordifolium Moench
  • Acer tataricum f. acutipterum Jovan.-Dunj.
  • Acer tataricum f. crispatum (Pax) Schwer.
  • Acer tataricum var. crispatum Pax
  • Acer tataricum f. crispum Jovan.-Dunj.
  • Acer tataricum f. cruciatum Jovan.-Dunj.
  • Acer tataricum var. hebecarpum Schwer.
  • Acer tataricum var. incumbens Pax
  • Acer tataricum f. incumbens (Pax) Jovan.-Dunj.
  • Acer tataricum f. latialatum Jovan.-Dunj.
  • Acer tataricum f. nanum Dippel
  • Acer tataricum f. oblongifolium Racib.
  • Acer tataricum f. orbiculatum Schwer.
  • Acer tataricum f. platypterum Jovan.-Dunj.
  • Acer tataricum f. rotundifolium Racib.
  • Acer tataricum f. rubrum Schwer.
  • Acer tataricum var. slendzinskii Racib.
  • Acer tataricum var. torminaloides Pax
  • Acer tataricum subsp. torminaloides (Pax) A.E.Murray
  • Acer tataricum f. torminaloides (Pax) Schwer.
  • Euacer tataricum (L.) Opiz[1]



Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б The Plant List. (англ.)
  2. а б Атлас медоносних рослин України / Боднарчук Л. І., Соломаха Т. Д., Ілляш А. М. та ін. — К.:Урожай, 1993. — С.27. — ISBN 5-337-01424-2.
  3. Ультраструктура клітин зародка насіння Acer saccharinum L. i A. tataricum L., що відрізняються за станом спокою / Г. І. Мартин, Л. І. Мусатенко // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 1. — С. 107—114.
  4. Николаева М. Г., Разумова М, В., Гладкова В. Н. Справочник по проращиванию покоящихся семян. — Л.: Наука, 1985. — 348 с. (рос.)
  5. Флористичні знахідки на Житомирському Поліссі / В. І. Мельник, О. Р. Баранський, В. Т. Харчишин, В. І. Хом'як, В. С. Корнійчук, О. Т. Тітова // Інтродукція рослин. — 2009. — № 2. — С. 3-8.