Чорнокозинський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чорнокозинський замок
Залишки Чорнокозинецького замку 1.jpg

Чорнокозинський замок
48°39′ пн. ш. 26°16′ сх. д. / 48.650° пн. ш. 26.267° сх. д. / 48.650; 26.267Координати: 48°39′ пн. ш. 26°16′ сх. д. / 48.650° пн. ш. 26.267° сх. д. / 48.650; 26.267
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Країна Україна Україна
Розташування Чорнокозинці
Адреса Чорнокозинці
Матеріал камінь
Перша згадка XIV
Початок будівництва XIV
Стан Чорнокозинський замок перебуває в зруйнованому стані
Чорнокозинський замок is located in Україна
Чорнокозинський замок

CMNS: Чорнокозинський замок на Вікісховищі

Чорнокозинський замок, або Чорнокозинецький замок — фортифікаційна споруда, замок, споруджений наприкінці XIV — на початку XV століть. Розташований на узвишші біля села Чорнокозинці[1] Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. З середини XV-го століття до кінця XVIII-го був літньою резиденцією Кам'янецьких римо-католицьких єпископів. Нині в руїнах.

З історії замку[ред.ред. код]

Наполеон Орда.Чорнокозинці 1871

Один з найдавніших замків на Поділлі.

Чорнокозинський замок побудували наприкінці XIV — на початку XV століть. З середини XV-го і до кінця XVIII століття замок належав Кам'янецьким католицьким єпископам, був їх літньою резиденцією. Кам'янецький католицький єпископ Миколай Лабунський помер у замку під час епідемії восени 1467 року.[2]

У 1516 році замок здобули і знищили татари. У 1519 році Чорнокозинці грамотою короля Сигізмунда I Старого переіменовано на місто з двома ярмарками в рік. У 1573 році замок ще раз руйнується татарами. У 1578 році місто Чорнокозинці отримали Магдебурзьке право.

У 1674 році замок здобули турки та знищили.

Єпископ Стефан Богуслав Рупнєвський поставив тут в 18 ст. палац.

У 1780 році Чорнокозинці за люстрацією згадані вже як поселення з 119 оселями. У 1795 році замок переходить у власність Російської казни.

Катерина ІІ конфіскувала Чорнокозинський замок і подарувала племіниці Потьомкіна Скавронській. Відтак у 1815 році він став приватним володінням, використовувався як родовий маєток аж до Жовтневого перевороту (1917).

Руїни замку. Кінець XIX — початок XX століття. Фото Михайла Грейма.

У теперішній час Чорнокозинський замок перебуває в зруйнованому стані.

Опис[ред.ред. код]

Замок, оточений глибоким ровом, мав стару частину (давніший дитинець) і новішу, розділені стіною з великою брамою. Замок був чотирикутний з чотирма вежами. Грубо збудований з мармурового каміння.

Сучасність[ред.ред. код]

Дотепер (2000-ні) з усієї планувальної структури Чорнокозинського замку фрагментарно збереглися два палацові корпуси, що утворювали північну частину замку, та залишки південно-західної круглої оборонної вежі, що разом із втраченою південно-східною утворювали південну частину замку. Між цими частинами замку знаходилось досить велике подвір'я прямокутної форми (55 х 45 м), яке було обмежене оборонними мурами зі східної та західної сторін.

Замкові споруди — муровані з бутового каменю, потиньковані. З палацових корпусів збереглися лише стіни на рівні первісних 2-х ярусів. Плоскі перекриття по дерев'яних балках, а також дахові покриття втрачені повністю. Корпуси мають пивниці зі збереженим напівциркулярним склепінням з бутового каменю.

Примітки[ред.ред. код]

  1. інші назви — Чорнокозинець, Чорнокозиниче
  2. Kłoczowski J. Łabuński Mikołaj h. Zagłoba (zm. 1467) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. ХVIII/2, zeszyt 7…. — T. XVIII. — S. 177. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]