Чорноморський суднобудівний завод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорноморський суднобудівний завод
Тип ПАТ
Форма власності публічна компанія
Галузь суднобудування, судноремонт
Засновано 1897
Штаб-квартира Миколаїв
Ключові особи Ілля Горн
Холдингова компанія Smart Maritime Group
Сайт www.chsz.biz

CMNS: Чорноморський суднобудівний завод на Вікісховищі

Чорномо́рський суднобудівни́й заво́д (ЧСЗ) — українське корабле- та суднобудівне підприємство у місті Миколаєві (Україна).

Історія[ред. | ред. код]

Знімок важкого авіаносного крейсеру Адмірал Кузнецов на стапелі ЧСЗ. Знімок зроблений із супутника США KH-8 4 липня 1984 року

Утворений 1907 шляхом об'єднання двох корабелень, посталих у 1895—1897, в одне підприємство під назвою «Наваль». Після створення завод очолював інженер, організатор виробництва і промисловий магнат Йоаким Каннегісер.

У листопаді 1922 року заводу було присвоєно ім'я Андре Марті та Луї Бадіни — французьких військових моряків, які були одними з організаторів заворушень на кораблях французької ескадри в 1919 р. під час перебування її в Чорному морі. Згодом Луї Бадіна відійшов від комуністичного руху, і в 1924 році його ім'я зникло з назви підприємства. До грудня 1957 року завод продовжував носити ім'я Андре Марті.[1]

Упродовж 1956—1968 років завод носив ім'я Івана Носенка — радянського державного діяча, інженера-контр-адмірала, міністра суднобудівної промисловості СРСР, що тривалий час працював на заводі. Після втечі до США його сина Юрія, що був співробітником Другого головного управління КДБ СРСР, ім'я Носенка з назви заводу прибрали.[2]

Українська революція[ред. | ред. код]

Після відновлення незалежності[ред. | ред. код]

ЧСЗ знаходиться в стадії банкрутства з 2014 року. Ініціатором банкрутства виступило ПрАТ «Балаклавське рудоуправління» (Севастополь, АРК), яке, як і ЧСЗ, підконтрольне В. Новинському. Провадження у справі про банкрутство було порушено Госпсудом Миколаївської області на початку лютого 2014 року.

У вересні 2017 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив про намір зрушити з місця процес повернення в державну власність Чорноморського суднобудівного заводу (ЧСЗ) і ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан».[3]

Господарський суд Миколаївської області, 3 липня 2018 року, визнав банкрутом Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод».[4]

У вересні 2019 року за рішенням Господарського суду Миколаївської області майно ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (ЧСЗ) виставлено на продаж. Майно реалізується двома лотами – нежитлові приміщення та плавальні засоби. Окрім них також виставлено на продаж наявне обладнання у цих цехах та територіях включно з кранами, огорожею, система освітлення та інше.[5]

Структура[ред. | ред. код]

Державна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод».[6]

  • ВАТ "Суднобудівна верф «Меридіан»;
  • ВАТ «Миколаївська малотоннажна верф»;
  • ВАТ «Чорноморський машинобудівний завод»;
  • ВАТ "Малярно-ізоляційне підприємство «Райдуга»;
  • ВАТ "Чорноморський меблевий завод «Чорномормеблі»;
  • ВАТ "Будівельно-монтажне управління «Чорноморсервіс».

Продукція[ред. | ред. код]

ЧСЗ випускав великовантажні і пасажирські судна, великі морозильні траулери-рибозаводи (вперше 1956 в СРСР), судна китобійної бази «Україна»1957), танкери, а також прогулянкові човни, палубні суднові механізми, сільськогосподарські машини тощо.

Нині ЧСЗ виконує держзамовлення з будівництва новітніх військових кораблів для ВМС України — корветів проекту 58250

Вид на ЧСЗ і «Нібулон» з острова Батарея

У 2010 р. на воду було спущено універсальний транспортний корабель CF 38850.

Завод має у розпорядженні стапелі, які можуть бути задіяні при будівництві авіаносців.

Так званий перший стапель раніше був реконструйований і станом на 2012 р. на ньому можливе виконання комплексу робіт, пов'язаних зі спорудженням великих кораблів і суден водотоннажністю до 105 тис. тонн, встановлення на них великогабаритних механізмів. Другий — «нульовий» стапель — готовий більш ніж на 90 % і за необхідністю у найкоротші терміни також може бути введений у дію[7].

Восени 2014 року підприємство переорієнтовується на виготовлення обладнання та комплектуючих для підприємств металургійної галузі — як умови виживання під час глибокої кризи в суднобудуванні, повідомив генеральний директор ПАТ «ЧСЗ» Олександр Остапенко. Комплектуючі замовляють заводи групи «Метінвест», Марганецького та Орджонікідзевського ГЗК, Corum Group.

В березні 2018 року у зв'язку з розширенням виробничої діяльності Миколаївського майданчику компанії «Smart Maritime Group» (Чорноморський суднобудівний завод), підприємство оголосило набір на 150 вільних вакансій  — збиральників та зварювальників судових, кранівників та фахівців з інших робочих спеціальностей.[8]

Керівництво[ред. | ред. код]

Побудовано на заводі[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Марти Андре /фр. André Marty/ (6.11.1886 — 23.11.1956 гг.). Фаберова дача. Процитовано 18.09.2018.  (рос.)
  2. Валерий Бабич (13.02.2018). Тайна Юрия Носенко. Вечерний Николаев. Архів оригіналу за 18.09.2018. Процитовано 18.09.2018.  (рос.)
  3. Миколаївський та Чорноморський суднобудівний завод планують повернути в держвласність. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2017-09-04. Процитовано 10 липня 2018. 
  4. Господарський суд Миколаївської області визнав банкрутом Чорноморський суднобудівний завод. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2018-07-05. Процитовано 5 липня 2018. 
  5. ЧСЗ виставлений на продаж. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2019-09-26. Процитовано 26 вересня 2019. 
  6. Бывший "Черноморский судостроительный завод" продают по частям. https://investgazeta.delo.ua/. Delo.ua. 2002-02-17. Процитовано 1 червня 2018. 
  7. Україна має потужності для будівництва авіаносців. Військова панорама. 2012-11-13. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-11-14. 
  8. Чорноморський суднобудівний завод збільшує виробничі потужності та набирає людей. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2018-03-02. Процитовано 2 березня 2018. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]