Чорноморський флот ВМФ Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорноморський флот ВМФ Росії
Черноморский флот ВМФ России
Большая эмблема Черноморского флота.png
Велика емблема Чорноморського флоту
ВМФ Росії
На службі з 1992
Країна  Росія
Вид ВМФ Російської Федерації
Тип військово-морський флот
Нагороди Орден Червоного Прапора
Знаки розрізнення
Командувач віце-адмірал Олександр Мойсеєв

Commons-logo.svg Чорноморський флот ВМФ Росії у Вікісховищі

Червонопра́порний Чорномо́рський флот Росі́йської Федера́ції — частина військово-морських сил РФ, розташована на Чорному морі. Флот виходить також у Середземне море. 2010 року увійшов до складу Південного військового округу.

Командування у місті Севастополь (Україна). Командувач — Олександр Вітко. Інша важлива військо-морська база — Новоросійськ.

До складу флоту входить 15 великих кораблів (1 крейсер. 2 великих протичовнових корабля, 3 сторожових фрегата, 2 ракетних корабля на повітряній подушці, 7 великих десантних кораблів), 2 дизельних підводних човна, 23 малих кораблів і катерів (7 протичовнових кораблів, 2 ракетних корабля, 6 ракетних катерів, 8 тральщиків).

За українсько-російською угодою від 1997 року Севастопольська база мала бути залишена російським флотом у 2017 році. Згідно з Угодою Януковича—Мєдвєдєва термін перебування флоту в Севастополі продовжено до 2042 року.

Історія[ред. | ред. код]

Пам'ятник Героям ескадри Радянського Чорноморського флоту 1941–1944 рр. у Севастополі, де можна побачити список з 28 військових кораблів, які відзначилися в боях з німецько-фашистськими загарбниками.

Російська імперія[ред. | ред. код]

Спроби Російської імперії по створенню флоту в акваторії Чорного та Азовського морів відносяться до часів будівництва човнів у Воронежі царем Петром І. Проте та спроба була невдала. Тільки у 1783 році з захопленням Криму та взяттям Севастополя, був утворений Чорноморський флот Російської імперії. Добре відомі російські адмірали: Павло Нахімов і Федір Ушаков.

Радянський Союз[ред. | ред. код]

Наприкінці 1920 року, після остаточної окупації України, більшовики майже не мали військово-морських сил на Чорному морі. Тоді, на Азовське море були спрямовані озброєння, техніка та особовий склад з Балтики, Онезької, Сєвєродвінської та Волжсько-Каспійської флотилій. Таким чином створювався «Рабоче-крестьянский Красный Флот» та Чорному та Азовському морях.

До 1928 року було в основному закінчена ліквідація наслідків розрухи та розпочалася технічна реконструкція ВМС. Флотбув посилений за рахунок бойових кораблів, переведених з Балтики. У 1929–1937 Чорноморський флот отримав понад 500 нових бойових кораблів. Були створені ВПС флоту, берегова оборона, система ППО.

Попри втрати, яких ЧФ зазнав за перших днів Німецько-радянської війни (німецька авіація збомбардувала ряд кораблів і воєнно-війських баз), Чорноморський флот відіграв активну роль у війні (в обороні міст, допомозі в евакуації, в морсько-десантних операціях тощо).

По Другій світовій війні планово розбудовано також Чорноморський флот, головним завданням якого є демонструвати воєнно-морську силу СРСР на Середземному морі, на якому розташувалася також шостий американський флот. Тепер Чорноморський флот нараховував 29 підводних човнів, 79 бойових кораблів (крейсерів і винищувачів), 35 великих і 50 малих міноносців, 5 амфібійних кораблів для висадки морської піхоти, понад 200 кораблів різного призначення, 30 розвідувальних, 110 бойових і 110 транспортних літаків, одну бригаду морської піхоти.

Кораблебудівна промисловість України першою в СРСР освоїла будівництво авіаносців, важких авіаносних крейсерів, великих протичовнових кораблів, новітніх типів есмінців, інших проектів кораблів та ракетної техніки.

На період розпаду Союзу РСР вклад України в будівництво ВМФ СРСР перевищував 30 відсотків його складу.

Російська федерація[ред. | ред. код]

На 1991 рік — час розпаду СРСР, Чорноморський флот СРСР нараховував майже 100 тис. осіб особового складу, 835 кораблів і суден усіх класів, у тому числі: 60 підводних човнів, 2 протичовнових крейсерів, 6 ракетних крейсерів, близько 40 сторожових кораблів, 70 тральщиків, 50 десантних кораблів і катерів, понад 400 літаків і вертольотів. Існувала окрема Середземноморська ескадра.

Розподіл флоту[ред. | ред. код]

Після розпаду Радянського Союзу у 1992 році радянський Чорноморський флот перейшов під контроль України на основі територіальної належності. Проте частина офіцерів флоту, підтримана владою з Москви збунтувалася проти української влади. За результатом зустрічі 3 серпня 1992 року президентів Кравчука і Єльцина флот мав був поділений навпіл. Використовуючи час на міждержавні перемовини, флот перейшов під повну владу Росії. Також росіяни відмовлялися покинути Севастополь, мріючи про його передачу Росії. 9 червня 1995 року Кучма і Єльцин вирішили поділити флот: 18,3 % кораблів до ВМС України і 81,7 % суден — до ВМС РФ. Військово-морські бази у Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві і Балаклаві і ще 10 баз морської авіації перейшли під контроль ВМС України.

За домовленістю України і Росії Чорноморський флот Росії на території України може мати 338 кораблів і суден. Чисельність особового складу не може перевищувати 25 тис. осіб. До складу флоту можуть входити 22 військові літаки. В російському використанні залишилися 16 командних пунктів з 80, 11 об'єктів зв'язку з 39, 5 об'єктів забезпечення ракетно-артилерійської і міноторпедної зброї.

1997 року було погоджено строк знаходження флоту у Севастополі до 2017 року.

21 квітня 2010 року Президент України Віктор Янукович та президент Російської Федерації Дмитро Мєдвєдєв підписали угоду про подовження перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі на 25 років, до 2042.[1]. Деякі аналітики розцінили угоду про продовження базування флоту як ціну за здешевлення газу[2]; і охарактеризували її як таку, що суперечить Конституції України[3][4]. Угода отримала також неоднозначну оцінку в українському суспільстві: її розкритикували місцеві ради[5][6], опозиція[7][8][9][10][11] та екологи[12]. Відбулася серія багатотисячних мітингів[13][14]. 27 квітня Угоду ратифікували в Верховній Раді за підтримки панівної коаліції Партії регіонів, Комуністичної партії України та Блоку Литвина.

Анексія Криму[ред. | ред. код]

Блокування військових частин ЗС України під час захоплення Криму Росією у лютому-березні 2014

У кінці лютого — початку березня 2014 перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків окуповували Кримський півострів. Також було створено збройне формування з російських «козаків», яке називало себе «самооборона Криму». 16 березня 2014 на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали це голосування і вважають, що Крим Росія анексувала.

У серпні голова Ради міністрів Республіки Крим Сергій Аксьонов промовився, що ініціатором анексії Криму був особисто Путін[15].

Інтервенція до Сирії[ред. | ред. код]

З початком офіційної інтервенції Росії до Сирії 30 вересня 2015 року кораблі Чорноморського флоту здійснювали прикриття групи російських військ в Сирії, несли бойову службу в складі середземноморської ескадри ВМФ Росії.

За 2016 рік кораблі флоту здійснили близько 80 походів в ближню та дальню морські зони, успішно виконували завдання в складі постійного оперативного з'єднання ВМФ Росії в Сирії. Кораблі флоту здійснили бойову стрільбу крилатими ракетами «Калібр» по об'єктах на території Сирії[16].

Чорноморський флот відіграє ключову логістичну роль у «Сирійському експресі» — доставки зброї, техніки та вантажів з Росії до Сирії, а також, спільно з Каспійською флотилією використовується для нанесення ракетних ударів. Ескалація ситуації в регіоні буде підштовхувати Росію до підвищення пріоритету посилення ЧФ[17].

Поточний стан[ред. | ред. код]

З 2014 року Росія розпочала активне переозброєння Чорноморського флоту та мілітаризацію тимчасово окупованого Криму. До окупації Криму якісного оновлення не могло відбуватися у зв'язку з вимогою узгоджувати юридичні складові з Україною, тому, перші нові кораблі та катери у до окупаційний період йшли до Новоросійської військово-морської бази. Втім, 2014 рік все кардинально змінив — Росія відразу почала направляти сучасну техніку та якісно підвищувати потенціал як берегових сил так і надводного (підводного) флоту[17].

Головні напрямки посилення ЧФ РФ були направлені на 3 ключові складові — великі надводні кораблі для присутності у Середземному морі, дизельні підводні човни з крилатими ракетами та патрульно-протидиверсійні сили для захисту пунктів та місць базування кораблів та суден а також патрулювання прибережних вод[17].

У серпні 2018 ЧМФ Росії оголосив про блокування акваторії Чорного моря від дельти Дунаю до мису Тарханкут[18].

Кораблі і підрозділи[ред. | ред. код]

Українська локація[ред. | ред. код]

  • 30-та дивізія надводних кораблів (Севастополь)
    • 11-та бригада протичовнових кораблів (Севастополь, 6 великих військових кораблів)
      • Гвардійський ракетний крейсер «Москва» (№ 121, тип «Слава» (проект 1164), 1983)
      • великий протичовновий корабель «Керч» (№ 713, тип «Кара» (проект 1134), 1974)
      • великий протичовновий корабель «Очаков» (№ 707, тип «Кара» (проект 1134), 1973)
      • ракетний фрегат «Смєтлівий» (№ 810, тип «Кашин» (проект 61 М), 1966)
      • гвардійський ракетний фрегат «Ладний» (№ 801, тип «Крівак І» (проект 1135), 1978)
      • гвардійський ракетний фрегат «Питлівий» (№ 808, тип «Крівак ІІ» (проект 1135), 1979)
    • 197-ма бригада десантних кораблів (Севастополь, 7 десантних кораблів)
      • десантний корабель «Ніколай Фільченков» (№ 152, тип «Алігатор» (проект 1171), 1975)
      • десантний корабель «Орськ» (№ 148, тип «Алігатор» (проект 1171), 1968)
      • десантний корабель «Саратов» (№ 150, тип «Алігатор» (проект 1171), 1966)
      • гвардійський десантний корабель «Азов» (№ 151, тип «Ропуча-ІІ» (проект 775М), 1990)
      • десантний корабель «Ямал» (№ 156, тип «Ропуча-І» (проект 775), 1988)
      • десантний корабель «Новочеркасськ» (№ 142, тип «Ропуча-І» (проект 775), 1987)
      • десантний корабель «Цезарь Куніков» (№ 158, тип «Ропуча-І» (проект 775). 1984)
  • 41-ша бригада ракетних катерів (Севастополь)
    • 295-й дивізіон ракетних катерів (Севастополь)
      • ракетний катер «Р-44» (№ 966, проект 2066, 1978)
      • ракетний катер «Р-60» (№ 955, проект 12411, 1987)
      • ракетний катер «Р-71» (№ 962, проект 12411, 1985)
      • ракетний катер «Р-109» (№ 952, проект 12411, 1990)
      • ракетний катер «Р-239» (№ 953, проект 12411, 1989)
      • ракетний катер «Р-334» (№ 954, проект 12411 м, 1989)
  • 247-й окремий Констанцький дивізіон підводних човнів (2 підводних човни):
    • підводний човен «Алроса» (колишня «Б-871», № 554, тип «Кіло» (проект 877), 1990) крилаті ракети і торпеди
    • підводний човен «Святий князь Георгій» (колишня «Б-380», № 572, тип «Танго» (проект 641Б), 1980), торпеди (виведений зі складу флоту)
    • ведеться будівництво 6 підводних човнів серії 636 базового проекту 877. Завершення будівництва планується у 2015 році.
  • 68-ма бригада кораблів охорони водного району (Севастополь)
    • 400-ий дивізіон протичовнових кораблів (Севастополь)
      • малий протичовновий корабель «Алєксандровец» (№ 059, проект 1124, 1982)
      • малий протичовновий корабель «Суздалєц» (№ 071, проект 1124 м, 1983)
      • малий протичовновий корабель «Муромец» (№ 064, проект 1124 м, 1982)
      • малий протичовновий корабель «Владимирец» (№ 060, проект 11451, 1990)
    • 418-й дивізіон тральщиків (Севастополь)
      • морський тральщик «Іван Голубец» (№ 911, проект 266 м, 1973)
      • морський тральщик «Віце-адмирал Жуков» (№ 909, проект 266 м, 1978)
      • морський тральщик «Турбініст» (№ 912, проект 266 м, 1972)
      • морський тральщик «Ковровец» (№ 913, проект 266 м, 1974)
  • 63-тя бригада ремонтуємих кораблів (Севастополь)
  • 519-й окремий дивізіон розвідувальних кораблів (Севастополь)
  • 9-та бригада морських суден забезпечення (Севастополь)
  • 37-ма бригада рятувальних кораблів (Севастополь)

Наземні частини[ред. | ред. код]

Авіація[ред. | ред. код]

  • 43-й окремий морський штурмовий авіаційний полк (Гвардійське)
  • 917-й окремий змішаний авіаційний полк (Кача)
  • 25-й окремий корабельний протичовновий гелікоптерний полк (Кача)

Російська локація[ред. | ред. код]

Деякі великі кораблі (у тому числі флагман) радянського і Чорноморського флоту Росії в українському місті Севастополь, серпень 2007.
  • 41-ша бригада ракетних катерів (Севастополь)
    • 166-й дивізіон малих ракетних кораблів (Новоросійськ)
      • ракетний корабель на повітряній подушці «Бора» (№ 615, проект 1239, 1997)
      • ракетний корабель на повітряній подушці «Самум» (№ 616, проект 1239, 2000)
      • ракетний корвет «Міраж» (№ 617, проект 12341, 1986)
      • ракетний корвет «Штиль» (№ 620, проект 12341, 1978)
  • 184-та бригада кораблів охорони водного району
    • 181-й дивізіон малих протичовнових кораблів (Новоросійськ)
      • малий протичовновий корабель «Касімов» (№ 055, проект 1124 м, 1986)
      • малий протичовновий корабель «Поворіно» (№ 053, проект 1124 м, 1989)
      • малий протичовновий корабель «Єйськ» (№ 054, проект 1124 м, 1989)
    • 170-й дивізіон тральщиків (Новоросійськ)
      • базовий тральщик «Лейтенант Ільїн» (№ 438, проект 12650, 1982)
      • базовий тральщик «Мінеральні Води» (№ 426, проект 12650, 1990)
      • морський тральщик «Железняков» (№ 901, проект 12660, 1988)
      • морський тральщик «Валєнтін Пікуль» (№ 770, проект 266мэ, 2001)
  • 97-й окремий дивізіон надводних кораблів (Темрюк)

Наземні частини[ред. | ред. код]

  • 382-й окремий батальйон морської піхоти (Темрюк)
  • 11-та берегова ракетно-артилерійська бригада (Анапа)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перебування ЧФ Росії в Україні продовжено на 25 років
  2. Чи потрібен Україні газ такою ціною?
  3. Чи потрібен «нейтральній» Україні російський флот ще на 25 років?
  4. Угода, яка поховає можливості об'єднання еліт
  5. Ще одна облрада вимагає імпічменту Януковича
  6. Івано-Франківськ вимагає імпічменту Януковича
  7. «Наша Україна» вимагає для Януковича імпічмент
  8. Мітинг опозиції: Тимошенко оголосила «газават» Януковичу
  9. Луценко каже, що Янукович оголосив війну
  10. Олег Тягнибок: Янукович планомірно здає національний суверенітет України
  11. Кріль: Янукович накрив росіянам щедрий стіл із десертом і компотом
  12. Екологи вимагають дані про шкоду від ЧФ
  13. Мітинг опозиції: Тимошенко оголосила «газават» Януковичу
  14. Янукович капітулював перед московськими карликами, — віче у Львові
  15. Крымский «Гоблин» проговорился // Олесь Черемшина // Радио «Свобода». — 2014. — 4 август. в 06:52
  16. http://function.mil.ru/news_page/country/more.htm?id=12104897@egNews#txt
  17. а б в Як і чим озброюють Крим. Частина перша – бойові кораблі. Український мілітарний портал. 2018-02-14. 
  18. Блокада или провокация? Россия закрыла для судоходства район от Крыма до Дуная (обновляется)(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]