Чорнухи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Чорнухи
Chernuhy gerb.png
Герб Чорнух
Будівля Чорнухинської райдержадміністрації
Будівля Чорнухинської райдержадміністрації
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Чорнухинський район
Рада Чорнухинська селищна рада
Код КОАТУУ: 5325155100
Основні дані
Засноване 1261
Статус з 1971 року
Площа 6,90 км²
Населення 2534 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 37101
Телефонний код +380 5340
Географічні координати 50°16′24″ пн. ш. 32°56′18″ сх. д. / 50.27333° пн. ш. 32.93833° сх. д. / 50.27333; 32.93833Координати: 50°16′24″ пн. ш. 32°56′18″ сх. д. / 50.27333° пн. ш. 32.93833° сх. д. / 50.27333; 32.93833
Водойма р. Многа
Відстань
Найближча залізнична станція: Пирятин
До станції: 35 км
Селищна влада
Адреса 37100, Полтавська обл., Чорнухинський р-н, смт Чорнухи, вул. Леніна[джерело?], 39
Карта
Чорнухи. Карта розташування: Україна
Чорнухи
Чорнухи
Чорнухи. Карта розташування: Полтавська область
Чорнухи
Чорнухи

Commons-logo.svg Чорнухи у Вікісховищі

Чорну́хи — селище міського типу, центр Чорнухинського району Полтавської області. Козацьке містечко найбільше відоме як батьківщина українського філософа Григорія Сковороди, тут діє літературний музей з меморіальною садибою батьків Григорія Сковороди, встановлено йому пам'ятник.

Чорнухи — центр селищної ради, якій підпорядковане село Богданівка. Територія населеного пункту займає площу 690 га. Загальна кількість населення Чорнух, згідно з переписом населення, на 1 січня 2002 року становила 3 138 мешканців.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Чорнухи знаходиться на лівому березі річки Многа, вище за течією примикає село Харсіки, нижче за течією на відстані 6 км розташоване село Пізники, на протилежному березі — села Кізлівка та Ковалі.

Через селище проходить автомобільна дорога Т 1714, за 2 км від селища проходить автотраса Р60. Найближча залізнична станція — Пирятин знаходиться за 38 км, у Чорнухах функціонує автостанція. Відстань до обласного центру міста Полтави — 200 км, до столиці Києва — 180 км.

Населення[ред. | ред. код]

Динаміку змінюваності населення Чорнух демонструє нижче наведена Таблиця:

Чисельність населення Чорнух (за роками)
1859 1900 1910 1923 1927 1939 1984 1990 2001 2006 2008 2017
1 886 2 255 2 904 2 318 3 392 2 973 2 900 3 396 3 138 3 002[2] 2 695 2 534

Назва[ред. | ред. код]

Щодо походження топоніму «Чорнухи», крім декількох народних легенд, в тому числі і тієї, що апелює до козака-першопоселенця на ім'я Чорнуха, висуваються 3 версії:

  1. співвідносить назву селища із уживаною в києво-руські часи назвою племені торків «чорні» за їх більшу смаглявість (існували вживані звороти «пішли до чорних», «пішли до чорнух»), які (точніше їх частина) у цих місцинах несли кінну військову службу на боці Київського князя. Начебто, так могла скластися назва фортечного містечка, а потім вже й всього поселення — Чорнухи. На підтвердження цієї теорії, зокрема, висловлюється чорнухинець-історик Л. В. Падалка, який зазначає, що Чорнухи заснували племена туземного походження, від них і пішла назва поселення, також про те, що кочівники торки переходили до осілого способу життя і служили у київських князів, несучи варту на кордонах, писав і російський історик В. Й. Ключевський;
  2. історик О. М. Лазаревський згадує у своїх працях, що в литовсько-руські часи жили бояри Чорнухи, які мали свої володіння на Лівобережжі, і, вочевидь, на землях нинішніх Чорнух, від чого і могла піти назва поселення;
  3. ще одна версія полягає в тому, що за доби Київської Русі землі належали київському князеві, боярам, воєначальникам, дружинникам, і зокрема, землі Чорнух належали са́ме київському князеві, які в той час називалися чорними, а селяни чорносошними. Отже, можливо, від «чорних земель» і походить назва Чорнух[3].

Історія[ред. | ред. код]

Від заснування до входження у Російську імперію[ред. | ред. код]

Дата заснування Чорнух невідома. Перша згадка про цю місцевість датується 1261 роком. Є припущення, що Чорнухи, як фортеця для захисту від печенігів та половців, були засновані ще за часів Київської Русі, але наприкінці ХІІІ століття були зруйновані монголо-татарами.

Наступна згадка про населений пункт зустрічається уже в 1641 році. В інвентарній книзі 1647 року Чорнухи значились серед володінь князя Вишневецького на Полтавщині.

З початком національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648) чорнухинці сформували дві козацькі сотні, які ввійшли до складу Кропивненського полку (полковник Філон Джалалій). В складі Кропивенського полку чорнухинці залишалися до розгрому Вишневеччини — володінь Яреми Вишневецького з центром у місті Лубнах.

Після створення Лубенського полку Чорнухинські сотні, а також Городищенська і Куріньківська були переведені до нього і залишались там аж до ліквідації полкового устрію в Україні.

Під час московсько-козацької війни (165859) російські війська боярина Григорія Ромодановського у червні 1658 року спалили Чорнухи за підтримку гетьмана Івана Виговського, а більшість людей містечка винищили (також ними були спалені і сусідні міста Лубни, Пирятин та інші).

У 1665 році містечко знову було спалене, але відродилось і залишалось вільним до середини XVIII століття, коли багато навколишніх земель було роздаровано царським урядом.

Чорнухи у XVIII — на початку ХХ століть[ред. | ред. код]

Під час Північної війни (170021) чорнухинці у складі Лубенського полку воювали проти шведів у Прибалтиці. Після утворення гетьманом Іваном Мазепою військового союзу з шведським королем Карлом XII, більшість чорнухинців залишились вірними російському царю Петру І. 11 грудня 1708 року Чорнухи були взяті штурмом шведським загоном, багато чорнухинців загинуло, а частина їх згоріла разом з Воскресенською церквою, у якій вони зачинились.

У 1740-х роках царський уряд подарував землі довкола Чорнух грузинським князям Асихмановим; чимало земель захопив чорнуський сотник Семен Максимович.

У 1786 році Катерина ІІ передала Чорнухи у вічне володіння графу О. А. Безбородьку (1746—99). На той час у містечку було 3 дерев'яні церкви, шпиталь, 6 панських дерев'яних будинків, 4 млини, селітряний завод[4].

Старе приміщення школи

За переписом 1859 року в Чорнухах — 332 двори, 1 886 жителів, 3 церкви, сільське училище, волосне правління, сільська розправа, поштова станція, відбувалося 4 ярмарки на рік.

3 вересня 1903 року в містечку відкрилась 2-класна Чорнухинська міністерська школа з 5-річним терміном навчання, яка стала попередницею сучасної селищної школи.

Улітку 1906 року в Чорнухах відбувся страйк сільгоспробітників поміщика Немировського, який був збройно придушений.

Чорнухинці були учасниками І Світової війни, революційних подій. Під час громадянської війни жителі Чорнух були в різних політичних таборах і вели між собою запеклу збройну боротьбу. Вперше радянську владу у Чорнухах встановлено у 1918 році. У 1920 році на Чорнухинщині організувався і діяв проти більшовиків повстанський загін отамана Гонти[5].

За СРСР і у незалежній Україні[ред. | ред. код]

В 1923 році Чорнухи стали районним центром Лубенського округу, у якому налічувалось 2 318 жителів. Станом на 1927 рік у Чорнухах — 725 дворів, 3 392 жителі.

Внаслідок політики колективізації та після Голодомору 193233 років населення Чорнух зменшилось і під час перепису в 1939 році становило 2 973 жителі.

У 192830 роках у Чорнухах організовано 4 ТСОЗи — «Пролетарський косар», «Плугатар», «Колосок» та «Серп», на базі яких у 1930 році утворено 3 артілі (ім. Г. І. Петровського, «Нове життя», «Вільна праця»).

Багато жителів Чорнух загинуло під час ІІ Світової війни. Рівно 2 роки — у період від 17 вересня 1941 року до 17 вересня 1943 року Чорнухи перебували під німецькою окупацією. 227 жителів Чорнух були вивезені на примусові роботи до Німеччини.

На початку 1960-х років у зв'язку з укрупненням Чорнухинський район був ліквідовиний, а починаючи з 1 січня 1967 року Чорнухи знову стали райцентром.

У 1971 році населений пункт одержав статус селища міського типу. В 1984 році населення Чорнух — 2900 чол.

Під час проведення референдуму за незалежність України чорнухинці однозначно проголосували «ЗА» (90,2 %).

У 2006 році на базі колишнього кінотеатру був відкритий кіноконцертний зал, також у 2000-х роках у селищі збудували великий православний храм, натомість районний Будинок культури був знищений внаслідок пожежі.

Економіка: промисловість, транспорт, сфера послуг[ред. | ред. код]

Автостанція «Чорнухи»

В економіці Чорнух, як і району, провідне місце займає сільське господарство, зокрема вирощування і первинна переробка переважно харчових культур, а також продуктів птахівництва і тваринництва.

У Чорнухах діє ВАТ «Чорнухиптиця», декілька фермерських господарств.

Селище має автостанцію, через яку здійснюється автобусне сполучення з Полтавою, Харковом, Києвом, Лубнами, Пирятином, Лохвицею.

В Чорнухах розташовані селищне відділення поштового зв'язку, а також відділення декількох банків: Чорнухинське територіально-відокремлене безбалансове відділення Полтавської дирекції банку «Полтавабанк», Чорнухинська філія Лубенського державного Ощадного банку України № 146/053 , Чорнухинська філія ЗАТ «Приватбанк».

Медицина, освіта і культура[ред. | ред. код]

У Чорнухах функціонують районні центральна лікарня та поліклініка.

З огляду на розміри Чорнух, єдиним навчальним закладом селища є Чорнухинська загальноосвітня школа імені Г. С. Сковороди[6], яка, втім, має понад столітню історію і сталі традиції, а її старе приміщення є також найстарішою будівлею Чорнух (190003).

У селищі функціонує дитсадок «Берізка» (вул. Мележика, 10), який відвідують близько 120 дітей[7].

Закладами культурно-освітньої сфери в Чорнухах є кіноконцертний зал, центральна районна бібліотека для дорослих імені Г. C. Сковороди[8], районна бібліотека для дітей, дитяча музична школа.

Скарбницею пам'яток історії та культури Чорнухинського краю є літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди, утворений ще в 1972 році (на 250-ліття від дня народження мислителя), що включає до свого складу відтворену меморіальну «хату батьків Сковороди».

У селищі є футбольне поле, яке перебуває у непоганому стані (кінець 2000-х років).

Видається районна газета «Нова праця» (періодичність виходу — двічі на тиждень).

У Чорнухах встановлено рад пам'ятників і пам'ятних знаків — за СРСР: Григорію Сковороді (1972), В. І. Леніну (1952), партизанці Л. Бугорській (1989), декілька братських могил воїнів ВВв; за незалежності України — на честь воїнів-інтернаціоналістів Чорнухинщини, курган з меморіальним хрестом у пам'ять про жертв політичних репресій і голодоморів, Курган козацької слави.

Об'єкти культурної спадщини[ред. | ред. код]

В Чорнухах збереглося декілька цінних але, на жаль, маловідомих історичних будівель:

  1. Земська трикомплектна школа Лохвицького земства. Збудована у 1913 році в стилі українського модерну за проектом відомого митця Опанаса Сластіона. Будівля П-подібна в плані, одноповерхова, прикрашена мереживом цегляних орнаментів, має шестикутні двері та вікна і дві високі декоративні башточки. На об'єкт вже виконана облікова документація і скоро школа стана офіційною пам'яткою архітектури.
    Земська трикомплектна школа у смт. Чорнухи. 1913 р.
  2. Міністерська двокомплектна школа. Збудована у 1900-03 роках, двоповерхова. Прямокутна, симетрична. Вхідна група підкреслена дерев'яним фронтончиком. Цінний взірець стилю історизм. Розташована поряд з музеєм Григорія Сковороди.
    Міністерська двокомплектна школа у смт. Чорнухи. 1900-03 рр..
  3. Земська лікарня. Збудована близько 1912 року за проектом Опанаса Сластіона. В будівлі лікарні була розташована і квартира лікаря. Споруда репрезентує стиль українського модерну. Вона унікальна для української архітектури початку 20 століття. Прикрашена вишуканим цегляним декором за мотивами народних орнаментів. На жаль, у 2016 році колишня лікарня пошкоджена перебудовами.
    Земська лікарня в смт. Чорнухи. Бл. 1912 р.
  4. Міський садибний будинок. Знаходиться на території Чорнухинської лікарні, поряд з будівлею колишньої земської лікарні. Збудований в стилі пізнього класицизму. В плані Г-подібний, одноповерховий. Наріжний кут прикрашений декоративною башточкою. Вірогідно — це найстаріша збережена споруда районного центру, збудована, судячи з архітектури, у середині 19 ст.
    Міський садибний будинок в смт. Чорнухи. 19 ст.

Персоналії[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]