Чорій Павло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорій Павло Володимирович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Загальна інформація
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Високомобільні десантні війська
Формування
79 ОДШБр.png
 79 ОДШБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Павло́ Володи́мирович Чорій — снайпер, 79-та окрема аеромобільна бригада.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Миколаївський педагогічний університет — факультет фізичної культури і туризму, вирішив відслужити в армії — 79-а аеромобільна бригада.

В часі боїв був поранений. 3 червня 2014-го на колону українських військових — в їх числі десантники 79-ї аеромобільної бригади, напали терористи. Один десантник загинув, 13 поранено, Павло Чорій поранений осколком в око, проте продовжував вести бій — затискав однією рукою поранене око, а другою стріляв зі снайперської гвинтівки Драгунова — скільки міг. Тим часом БТР-4Е, маневруючи, зім'яв ГАЗ-66, де знаходилися затиснуті поранені десантники, кабіну будь-якої миті могли закидати гранатами. Павло, відстрілявши усі патрони, кинувся рятувати товаришів, витягнув чотирьох поранених побратимів та надав першу допомогу. В госпіталі знепритомнів.[1]

Від переживань і стресів серце мами Ольги Чорій не витримало, вона померла.

Зібрані колегами та волонтерами кошти на протез ока переказав на потреби 79-ї бригади.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (20.6.2014).[2]
  • орденом «За мужність» II ступеня (27.11.2014).[3]

Примітки[ред. | ред. код]