Чотири фонтани

Чотири фонтани
Творець:	Доменіко Фонтана і П'єтро да Кортона
Чотири фонтани у Вікісховищі

Чотири фонтани (італ. Quattro Fontane) — невеликий ансамбль з чорирьох фонтанів, вбудованих у мури навколишніх будівель в Римі.

Історія виникнення

В спекотному Римі завжди була велика потреба у джерелах питної води. Так повелося ще з доби Римської імперії. Навіть римські імператори, аби отримати популярність мешканців Риму, переймалися спорудженням водоводів-акведуків.

Після створення Папської держави функція патронів акведуків і фонтанів автоматично перейшла до світського і релігійного голови держави — папи римського. Фонтани і акведуки міста виконували декілька різних функцій — постачання води для мешканців міста, для численних паломників з католицьких країн, для напування худоби римського населення. Велика армія талановитих інженерів, архітекторів та скульпторів, яких завжди приваблював Рим, обумовила залучення їх як до будівництва церков і палаців, так і до створення фонтанів.

Не був винятком і ансамбль чотирьох фонтанів на перетині вулиць Пія та Феліче (нині — 20 вересня та Віа дель Квіріналє). Коли понтифік Сікст V зажадав гідно прикрасити цю площу, йому запропонували з таємним наміром отримати замовлення на скульптури — чотири різних скульптури. Сікст V наполягав на створенні фонтану. Йому запропонували фонтан посередині площі. Але цей варіант при його реалізації ставав у заваді вуличному руху. Тоді і виник остаточний варіант створити чотири фонтани, вмуровані у стіни навколишніх споруд, аби залишити вільним перетин шляхів. Це було дещо складне інженерне завдання, але реалізували саме його.

Архітектурним задумом ансамблю стало уособлення двох великих річок Італії — Тибру та Арно і алегорії двох жіночих чеснот — в образах Діани та Юнони. Композиція у всіх фонтанів — однакова: скульптура була алегорією відповідно програми, а з глечика у заокруглений басейн текла вода. Пишно оздоблені були тільки ніші за алегоріями Тибру та Юнони. Найменше оздоблень мала фігура Діани. До того ж вона виконана дещо провінційно і мало нагадувала струнку і швидку у рухах богиню полювання.

Ніші за фігурами Тибру та Юнони прикрашені зображенням дерева та скелі. За Тибром є зображення печери, з якої виходить вовчиця, давній символ Риму. Папа римський так переймався створенням фонтанів, що профінансував створення трьох з них. Четвертий профінансував багатий мешканець Джованні Гріденцоні, що мав приватні володіння на цьому перехресті.

Площа з чотирма фонтанами створювалась впродовж 1588–1593 років. Трохи згодом бік однієї споруди перебудували. Тут була споруджена невеличка церква Сан Карло, шедевр доби бароко. Автором її проекту був уславлений архітектор Франческо Борроміні. Хвилястий фасад барокової церкви викликав низку запозичень в архітектурі як самої Італії, так і за її межами. Площа чотирьох фонтанів в Римі набула популярності. Навіть назва уславленої церкви Сан Карло тепер була пов'язана з ними — Сан Карло у чотирьох фонтанів. Саме на її боці — фонтан з алегорією Тибру.

Фонтани Риму набули такої популярності, що неодноразово ставали "героями " картин і гравюр різних художників. Італійський композитор Отторіно Респігі (1879–1936) оспівав їх у музичному творі з тією ж назвою — «Фонтани Риму»