Чотки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Один з символів католицизму — чотки-розарій
2014-07-31. Батальон «Донбасс» под Первомайском 01.jpg

Чо́тки (множина від давньорус. чьтъка, від чьсти — «читати», «лічити», «рахувати»)[1] також верви́ця, розарій (від лат. rosarium) — нитка, шнурок із нанизаними більшими й меншими перлами, зернами, коралями чи іншими атрибутами. Можуть нести як декоративний, так й певний сенсовий зміст. Католицькі чотки відомі як «розарій».

У християнстві вживають як аксесуар при молитвах, відчитуючи при кожному зернятку окрему молитву. Назва «вервиця» походить від церк.-слов. вервь («мотузка», «шнурок із вузлами»). Оскільки ті вузлики (чи пізніші зернятка) перелічували («съчьтали»), постала й друга назва — «чотки».

Вервиця відома з перших часів християнства — властиво з II чи III ст. по Різдві. Першими почали вживати вервицю єгипетські пустельники, від них перейняли її грецькі ченці, а від грецьких — і руські. На давніх малюнках бачимо перших руських ченців у Києві святих Антонія й Феодосія Печерських з вервицею в руках. Західні католицькі ченці перейняли вервицю зі Сходу. Давньоруський «Номоканон» з XI в приписує у 87 правилі: «Вервиця хай має 103 вузли. На всякому вузлі хай мовить чернець приписану молитву». Коли хто вступає в чернечий стан, одержує вервицю із словами: «Брате, прийми духовний меч, слово Боже…». Отже, вервиця — це духовний меч ченця, яким він має поборювати всі спокуси. Носять їх і православні єпископи.

Тарас Шевченко, змальовуючи в поемі «Чернець», образ Семена Палія, що пішов до Межи́горського Спаса, згадує й за чотки:

« …Перехрестився, чотки взяв…
І за Україну молитись
Старий чернець пошкандибав.
 »

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.