Чотки

Символ католицизму — вервиця

Чо́тки (також верви́ця, розарій(укр.), różaniec(пол.)) — нитка, шнурок із нанизаними більшими й меншими перлами, зернами, коралями чи іншими атрибутами. Слово «чотки» походить від дав.-рус. чьсти («читати», «лічити»).

Можуть нести як декоративний так й певний сенсовий зміст.

У християнстві вживають як аксесуар при молитвах, відчитуючи при кожному зернятку окрему молитву. Назва «вервиця» походить від церковнослов'янського вервь, що означає «шнурок із вузлами». Оскільки ті вузлики (чи пізніші зернятка) перелічували («съчьтали»), постала й друга назва — чотки.

Вервиця відома з перших часів християнства — властиво з II чи III ст. по Різдві. Першими почали вживати вервицю єгипетські пустельники, від них перейняли її грецькі ченці, а від грецьких — і руські. На давніх малюнках бачимо перших руських ченців у Києві святих Антонія й Феодосія Печерських з вервицею в руках. Західні католицькі ченці перейняли вервицю зі Сходу. Давньоруський Номоканон з XI в приписує у 87 правилі: «Вервиця хай має 103 вузли. На всякому вузлі хай мовить чернець приписану молитву». Коли хто вступає в чернечий стан, одержує вервицю із словами: «Брате, прийми духовний меч, слово Боже…» Отже, вервиця — це духовний меч ченця, яким він має поборювати всі спокуси. Тим—то наші православні єпископи теж усі носять вервицю.

Тарас Шевченко, змальовуючи в поемі «Чернець», образ Семена Палія, що пішов до Межи́горського Спаса, згадує й за чотки:

…Перехрестився, чотки взяв…

І за Україну молитись

Старий чернець пошкандибав.

Див. також

• Розарій

Джерела

• Онацький Є. Українська Мала Енциклопедія.

• Вервиця
• Вервиця Визволення