Чудновський Григорій Ісакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Ісакович Чудновський
Григорій Ісакович Чудновський

Києвський цивільний комісар
Час на посаді:
8 лютого 1918 — 1 березня 1918
Попередникпосаду утворено
Наступникпосаду ліквідовано

Народився15 жовтня 1890(1890-10-15)
Катеринослав, Російська імперія
Помер8 квітня 1918(1918-04-08) (27 років)
Люботин
ГромадянствоFlag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
ПідданствоFlag of Russia.svg Російська імперія
Національністьжид
Політична партіяРСДРП
ДітиМарк Григорович Чудновський
Професіяпартійний і державний діяч

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Чудновський Григорій Ісакович (15 жовтня 1890(18901015) — 8 квітня 1918) — російський революціонер, партійний та державний діяч Радянської України. На його честь з 1961 до 2016 року в Києві було названо вулицю (тепер вулиця Григорія Чупринки).

Життєпис[ред. | ред. код]

Дореволюційна діяльність[ред. | ред. код]

Походив з заможної жидівської родини. Син адвоката Ісака Чудновського. Народився в Катеринославі 15 жовтня (за старим стилем — 3 жовтня) 1890 року.

1905 року стає членом Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП). Долучився до меншивиків.

1908 року поступив юридичний факультет Петербурзького університету. 1910 року за революційну діяльність заслано до Єнісейської губернії. Звідси Григорій Чудновський у 1913 році втік за кордон.

За різними версіями в період Першої світової війни працював в Інституті з вивчення причин і наслідків світової війн (Копенгаген) або в паризькій газеті «Наше слово» (разом з Юлієм Мартовим і Левом Троцьким). У 1916 році разом з Троцьким перебрався до США, де працював вгазеті «Новий світ». 27 березня 1917 року разом з Левом Троцьким та 5 іншими російськими соціалістами попрямував до Росії на норвезькому пароплаві «Хрістіаніафьорд» через канадський порт Галіфакс, де був арештований та інтернований британською владою до концтабору Амхерст.

Участь в перевороті[ред. | ред. код]

У 1917 року Григорія Чудновського було звільнено за запитом Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів.В травні перебрався до Петрограду. Стає членом організацій «міжрайонців», якуочолив Троцький (вона в серпні 1917 року на VI з'їзді об'єдналася з більшовиками).

У червні 1917 року Чудновського призвано до війська. Під час липневого контрнаступу німецької армії був поранений і помилково включено до списків загиблих. Восени того ж року обирається членом корпусного комітету Південно-Західного фронту. Прибувши в жовтні до Петрограду в якості делегата ІІ Всеросійського з'їзду Рад, увійшов до Всеросійських бюро Військової організації при ЦК РСДРП (б) і Петроградського військово-революційного комітету. Невдовзі стає комісаром останнього в Преображенському полку.

Був одним з керівників штурму Зимового палацу, заарештовував міністрів Тимчасового уряду і супроводжував їхдов Петропавловської фортеці. На II Всеросійському з'їзді Рад обрирається членом Всеросійського центрального виконавчого комітету.

У жовтні—листопаді 1917 року відзначився у боях під Пулковим (діяв під орудою В.Антонова-Овсієнка) проти козаків Петра Краснова.

Дії проти України[ред. | ред. код]

У листопаді 1917 року був призначений надзвичайним комісаром Південно-Західного фронту. Очолив загони, зорганізовані на території Росії, яких назвав «червоними партизанами». У грудні того ж року був заарештований Центральною радою і засуджений до смертної кари.

Після захопленя Києва російськими військами Михайла Муравйова Григорій Чудновський був звільнений. В ніч на 8 лютого (за старим стилем — 26 січня) 1918 року його призначено комісаром Києва у цивільних справах. Сприяв організації репресій проти українських патріотів та прихильників Центральної ради. Вже 1 березня російські війська вимушені були залишити Київ під тиском німецької армії. З ним рушив до Харкова Чудновський. 8 квітня 1918 року за однією версією був убитий в бою з німцями, за іншою — застрелився сам, коли був оточений загонами П.Скоропадського і німцями біля міста Люботин під Харковом.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Чудновский Григорий Исаакович // Чаган — Экс-ле-Бен. — М. : Советская энциклопедия, 1978. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 29).
  • Leo Trotzki: Mein Leben. Versuch einer Autobiographie. Aus dem Russischen übertragen von Alexandra Ramm. 543 Seiten. Dietz Verlag, Berlin 1990 (Lizenzgeber: S. Fischer, Frankfurt am Main). ISBN 3-320-01574-5
  • Соболев Г. Л. Тайный союзник. Русская революция и Германия. — СПб., 2009. — С. 123.