Чукотське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 69°41′ пн. ш. 171°27′ зх. д. / 69.683° пн. ш. 171.450° зх. д. / 69.683; -171.450

Мапа Чукотського моря.
Супутникове фото Берингової протоки

Чукотське мореокраїнне море Північного Льодовитого океану, біля берегів Чукотського півострову і Аляски; сполучене Беринґовою протокою з Тихим океаном; обмежено із заходу Протокою Лонга і островом Врангеля, зі сходу мисом Барроу відокремлена від моря Бофорта.

Провідний порт Чукотського моря — Уелен.

Площа 582 тис. км² глибина до 1256 м; рибальство. Судноплавна чотири місяця на рік.

Міжнародна Лінія зміни дат перетинає Чукотське море з північного заходу на південний схід. Таким чином вона обминає острів Врангеля і Чукотський півострів.

Географія[ред.ред. код]

Головна геологічна особливість Чукотського моря — Басейн Надії — який простягся на 700 км і обмежений з північного сходу Хребтом Геральда. Глибини менш ніж 50 м займають 56% площі. Чукотське море по зрівнянню з іншими морями Арктики має мало островів. Немає взагалі островів в середині моря і лише нечисленні острови лежать уздовж Сибірського узбережжя.

Море назване на честь народу чукчі, які мешкають на його берегах і на Чукотському півострові. Чукчі традиційно займаються ловлею риби, биттям китів і полюванням на моржів на морі.

З Аляскинського берега до моря впадають такі найбільші річки: Киваліна, Кобук, Коколік, Кукповрук, Кукпак, Ноатак, Утукок, Пітмегея та Вулик, З Сибірського берега найважливіші річки: Амгуема, Іонівеїм, Чегітан.

Історія[ред.ред. код]

Chukchi Sea.JPG

28 вересня 1878 експедиція на чолі з Норденшельдом на судні «Вега» рухаючись Північним морським шляхом вмерзла, вперше в історії, в кригу Чукотського моря. Рухатись далі було не можливо і команді прийшлось перезимувати на судні. Але навіть в цьому випадку матроси знали що відкритої води всього декілька міль. Наступного року звільнившись з крижаного полону «Вега» пройшла Беренгову протоку і вийшла в Тихий океан.

В 1913 році судно Карлук було залишено головою експедиції Вільялмур Стефансон, дрейфувало вмерзле в кригу до острова Геральда, де було розчавлено кригою. Залишившиєся в живих попрямували до острова Врангеля, де вони опинились у безвиході. Тоді капітан Роберт Бартлеттпройшов сотні км з ескімосом Катактовик, по кризі Чукотського моря, щоб набути допомоги. Вони досягли миса Ванкарем на Чукотському узбережжі, 15 квітня 1914. Дванадцять залишившихся в живих членів експедиції були знайдені на острові Врангеля через дев'ять місяців King & Winge, нещодавно збудованою арктичною рибацькою шхуною.

В 1933, пароплав «Челюскін» прямувавший з Мурманська, на схід, мав зробити прохід Північним морським шляхом до Тихого океану, щоб продемонструвати, можливість проходу за один сезон. Судно вмерзло в тороси в Чукотському морі, и після дрейфу у кризі більш як два місяця, було розчавлено 13 лютого 1934 біля острова Колючин. В результаті катастрофи на кризі опинилось 104 людини. Радянський уряд влаштував повітряну евакуацію, всі були врятовані. Капітан Володимир Воронін і голова експедиції Отто Шмідт стали героями.

Нафтові і газові ресурси[ред.ред. код]

Вважається, що Чукотський шельф, має нафтові (30 млрд барелей) и газові запаси 4.8×10**9 м³. Було проведено аукціон за оренду газо-, нафтовидобувної області. 6 лютого 2008, американський уряд заявив, що сплата в бюджет за оренду складе близько 2.6 млрд. US $.


{{{alt}}} Це незавершена стаття з океанології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.