Чукотське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чукотське море
Chukchi Sea.png
Мапа Чукотського моря.
69°41′ пн. ш. 171°27′ зх. д. / 69.683° пн. ш. 171.450° зх. д. / 69.683; -171.450Координати: 69°41′ пн. ш. 171°27′ зх. д. / 69.683° пн. ш. 171.450° зх. д. / 69.683; -171.450
Площа 582 000 км²
Найбільша глибина 1 256 м
Супутникове фото Берингової протоки

Чукотське море — окраїнне море Північного Льодовитого океану, біля берегів Чукотського півострову і Аляски; сполучене Беринґовою протокою з Тихим океаном; обмежено із заходу Протокою Лонга і островом Врангеля, зі сходу мисом Барроу відокремлена від моря Бофорта.

Провідний порт Чукотського моря — Уелен.

Площа 582 тис. км² глибина до 1256 м; рибальство. Судноплавна чотири місяця на рік.

Міжнародна Лінія зміни дат перетинає Чукотське море з північного заходу на південний схід. Таким чином вона обминає острів Врангеля і Чукотський півострів.

Географія[ред.ред. код]

Головна геологічна особливість Чукотського моря — Басейн Надії — який простягся на 700 км і обмежений з північного сходу Хребтом Геральда. Глибини менш ніж 50 м займають 56 % площі. Чукотське море по зрівнянню з іншими морями Арктики має мало островів. Немає взагалі островів в середині моря і лише нечисленні острови лежать уздовж Сибірського узбережжя.

Море назване на честь народу чукчі, які мешкають на його берегах і на Чукотському півострові. Чукчі традиційно займаються ловлею риби, биттям китів і полюванням на моржів на морі.

З Аляскинського берега до моря впадають такі найбільші річки: Киваліна, Кобук, Коколік, Кукповрук, Кукпак, Ноатак, Утукок, Пітмегея та Вулик, З Сибірського берега найважливіші річки: Амгуема, Іонівеїм, Чегітан.

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія моря лежить в арктичному кліматичному поясі[1]. Цілий рік переважає полярна повітряна маса. Льодовий покрив цілорічний. Низькі температури повітря цілий рік. Атмосферних опадів випадає недостатньо. Порівняно м'яка зима і холодне літо[2].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія моря утворює окремий екорегіон Чукотського моря арктичної морської зоогеографічної провінції[3]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до арктичної циркумполярної області арктичної зони[4].

Історія[ред.ред. код]

Chukchi Sea.JPG

28 вересня 1878 експедиція на чолі з Норденшельдом на судні «Вега» рухаючись Північним морським шляхом вмерзла, вперше в історії, в кригу Чукотського моря. Рухатись далі було не можливо і команді прийшлось перезимувати на судні. Але навіть у цьому випадку матроси знали, що відкритої води лише декілька міль. Наступного року, звільнившись з крижаного полону, «Вега» пройшла Беренгову протоку і вийшла в Тихий океан.

В 1913 році судно Карлук було залишено головою експедиції Вільялмур Стефансон, дрейфувало вмерзле в кригу до острова Геральда, де було розчавлено кригою. Люди, що залишилися живими, попрямували до острова Врангеля, де опинились у безвиході. Тоді капітан Роберт Бартлеттпройшов сотні кілометрів з ескімосом Катактовик, по кризі Чукотського моря, щоб набути допомоги. Вони досягли миса Ванкарем на Чукотському узбережжі 15 квітня 1914. Дванадцять живих членів експедиції були знайдені на острові Врангеля через дев'ять місяців King & Winge, нещодавно збудованою арктичною рибальською шхуною.

У 1933-му пароплав «Челюскін», що прямував з Мурманська на схід, мав зробити прохід Північним морським шляхом до Тихого океану, щоб продемонструвати, можливість проходу за один сезон. Судно вмерзло в тороси в Чукотському морі й після дрейфу в кризі більш як два місяці було розчавлене 13 лютого 1934 біля острова Колючин. Внаслідок катастрофи на кризі опинилось 104 людини. Радянський уряд влаштував повітряну евакуацію, всі були врятовані. Капітан Володимир Воронін і голова експедиції Отто Шмідт стали героями.

Нафтові і газові ресурси[ред.ред. код]

Вважається, що Чукотський шельф має нафтові (30 млрд барелів) і газові запаси 4,8×109 м³. Було проведено аукціон за оренду газо-, нафтовидобувної області. 6 лютого 2008 року, американський уряд заявив, що сплата в бюджет за оренду складе близько 2,6 млрд US $.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  3. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  4. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.