Чумак Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Іванович Чумак
Чумак Павло Іванович.jpg
Народження 10 березня 1925(1925-03-10)
Пасицели
Смерть 5 червня 1997(1997-06-05) (72 роки)
Кишинів
Поховання Центральний цвинтар (Кишинів)
Громадянство СРСР СРСР
Молдова Молдова
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1944—1968
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank major infobox.svg Майор
Формування 214-а стрілецька дивізія
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Павло́ Іва́нович Чума́к (нар. 1925 — пом. 1997) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир відділення 780-го стрілецького полку 214-ї стрілецької дивізії 52-ї армії, сержант. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 березня 1925 року в селі Пасицели, нині Балтського району Одеської області, в селянській родині. Українець. Закінчив середню школу в рідному селі.

У період німецько-радянської війни в 1941—1944 роках перебував на тимчасово окупованій території. До лав РСЧА призваний Балтським РВК у 1944 році. Закінчив полкову школу молодших командирів. Воював на 2-му і 1-му Українських фронтах.

Особливо командир відділення 3-го стрілецького батальйону 780-го стрілецького полку 214-ї стрілецької дивізії сержант П. І. Чумак відзначився під час форсування річки Одер. 22 січня 1945 року під сильним артилерійсько-мінометним обстрілом і кулеметно-рушничним вогнем супротивника його відділення зайняло рубіж на західному березі річки. Під час потужної контратаки ворога вибув з ладу кулеметник. Сержант П. І. Чумак зайняв його місце і вів нищівний вогонь з ручного кулемета. Рубіж було втримано. Згодом у зоні обстрілу кулемета було виявлено трупи 17 солдатів і офіцерів супротивника[1].

Після війни продовжив військову службу в лавах ЗС СРСР. У 1948 році закінчив Київське танкотехнічне училище. У 1968 році майор П. І. Чумак звільнився у запас.

Жив у Кишиневі (Молдова), працював слюсарем на тракторному заводі. Помер 5 червня 1997 року. Похований на Центральному кладовищі міста.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, сержантові Чумаку Павлу Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7565).

Також нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 293—295.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]