Чумальово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чумальово
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Рада/громада Чумалівська сільська рада
Код КОАТУУ 2124488001
Основні дані
Засноване 1359
Населення 3041
Площа 20,2 км²
Густота населення 132,03 осіб/км²
Поштовий індекс 90510
Телефонний код +380 3134
Географічні дані
Географічні координати 48°11′22″ пн. ш. 23°32′39″ сх. д. / 48.18944° пн. ш. 23.54417° сх. д. / 48.18944; 23.54417Координати: 48°11′22″ пн. ш. 23°32′39″ сх. д. / 48.18944° пн. ш. 23.54417° сх. д. / 48.18944; 23.54417
Середня висота
над рівнем моря
331 м
Водойми р. Теребля
Місцева влада
Адреса ради 90510, с. Чумальово, вул. Центральна, 112, тел. 3-07-91
Карта
Чумальово. Карта розташування: Україна
Чумальово
Чумальово
Чумальово. Карта розташування: Закарпатська область
Чумальово
Чумальово
Мапа

CMNS: Чумальово у Вікісховищі

Чумальо́во — село в Україні, в Закарпатській області, Тячівському районі.

Легенда про походження назви села[ред. | ред. код]

За легендою, назва села походить від прізвища його першого жителя Чумаля: він на початку XIV ст. втік від феодала з Углі та поселився тут, на правому березі річки Тереблі (угорською — Талабор). Як пише угорський історик В. Белої, правобережна частина тієї місцевості, де Теребля збігає з гір і виходить на широку долину, була заселена близько 1350 року. За даними історичних актових документів, 1406 року в поселенні Чумальово (угорською мовою звучало як Чоманфолво - Csománfalva) нараховувалося вже 12 дворогосподарств.

Географія[ред. | ред. код]

На східній околиці села річка Становець впадає у Тереблю.

Історія[ред. | ред. код]

Перші поселення чумалівців з'явилися в урочищі Забереж, тобто у західній частині нинішньої території села, на підвищенні. Уздовж урочища, краєм рельєфного кордону, утвореного самою природою, у давнину проходив берег річки Теребля. Про це сьогодні свідчать будова ґрунту та характер місцевості. В пізніші часи річка перемістилася на схід і нині протікає посередині між селами Чумальово та Кричево.

Перші статистичні відомості про Чумальово відносяться до 1839 року. Тоді село входило до Хустського округу Мараморської жупи, тут проживала 621 особа. А в 1901 році Чумальово нараховувало вже 1394 мешканців, і на той час воно вже належало до Тячівського округу Марамороської жупи.

В 1939—1940 рр. з Чумальова нелегально перейшли до СРСР 78 юнаків і дівчат.

Угорсько-фашистькі окупанти, розправляючись з непокірним населенням, кинули до в'язниці 27 і вивезли на каторжні роботи 83 мешканців села. Чумальово визволене від фашистькіх окупантів 17-м гвардійським стрілецьким корпусом під командуванням генерала-майора А. І. Гастиловича 23 жовтня 1944 року.

З нагоди 50-річчя Радянської влади в селі споруджений обеліск Слави односельцям-добровольцям, які загинули під час Другої світової війни.

Школа[ред. | ред. код]

В 1878 році в Чумальові почала діяти церковно-приходська початкова школа, в перший клас якої вступили діти, народжені в 1870—1871 роках. Першим учителем був угорець на прізвище Ліхтей. Село було визволено від фашистських окупантів Червоною Армією 1944 року, а вже в наступному, 1945-му, нова влада відкрила в Чумальові семирічну школу, яка в 1961 році стала восьмирічкою. І лише починаючи з 1991 року учні села почали здобувати базову середню освіту в школі І-ІІ ст., яку в 2001 році реорганізовано в загальноосвітню школу І-ІІІ ст.

Духовне життя села[ред. | ред. код]

Щодо духовного життя села, то у церковній статистиці за 1893 рік про село Чумальово говорилося: «Чумальово — це стародавня сільська і церковна громада. Церковна парафія цього села входить до складу Тереблянського церковного повіту. У парафії є кам'яна церква Покрова Пресвятої Богородиці, що була освячена у 1878 році».

У 1925 році в селі було створено окрему православну громаду, священиком якої був Василь Країло. А з 1929-го розпочинає свою духовну діяльність чернеча обитель — Свято-Вознесенський монастир; першою ігуменею була Марія Рибар з Дубового. Інших релігійний конфесій, крім православної, тут немає.

Церква Покрови пр. богородиці. 1878.

Назва села, за переказом, постала від імені першого поселенця Чумака. У 1751 р. є згадка про церкву

“дерев’яну з вежею із части тепер будованною… Образами всіми украшена, шинґлями крита, благословенна от епископа Стойки… Свіщник єден і тройца… книги церковні всі. Звони два… Посвященна св. Іоану Предтечі”. відомо, що її почали будувати шість сімей, взявши за зразок план церкви у Кошіце. Стіни мурували з каменю, який возили волами зі скель поблизу села.

У 1925 р. біля Чумальова заснували жіночий православний монастир. Село перейшло у православ’я.

Муровану базилічну греко-католицьку церкву, яку датують також 1872 р. (1878 є роком посвячення) востаннє відремонтовано в 1935 році, а згодом церкву занедбали. Іконостас поставили у православній церкві, збудованій 1938 р. Ще в 1956 р. місцеві цигани викували велетенський обруч, яким для зміцнення мурів оперезали стіни зовні, а всередині з’єднали металевими перемичками. Та вже 5 вересня 1961 р. церкву знято з реєстрації, в 1963 р. – розібрано дахи, цегляне склепіння та вежу, до чого доклав зусиль тодішній голова села і тепер лишилися тільки поруйновані стіни. Великий дзвін реквізували на військові потреби в 1914 р., два малі дзвони перенесено у православну церкву, а ще один – передано монастиреві.

Церква Покрови пр. богородиці. 1939.

Як згадують Михайло Іванович Ковач (1930 р. н.) та Василь Сутула, муровану з каменю церкву збудували з 1937 до 1938 р. на місцині, що зветься Задвурки. Дахові конструкції зробили із смереки, а дзвіницю з дуба, дахи вкрили бляхою.

Кожен з 412 дворів мав здати на будівництво по 200 чехословацьких корон. Роботи з каменем очолював майстер з Вишкова, а верх клали місцеві майстри Ю. Глинка, І. Івась, В. Гаврило, М. Бабурнич. Спочатку в церкві встановили новий іконостас, а згодом перенесли іконостас із зруйнованої 1963 р. базилічної греко-католицької церкви, зменшивши його з боків. Дзвіницю біля церкви збудували в 1984 р.

з 1929-го розпочинає свою духовну діяльність чернеча обитель — Свято-Вознесенський монастир; першою ігуменею була Марія Рибар з Дубового.

Церква Вознесіння Господнього Свято-Вознесенського монастиря. 1995.

Монастир заснувала в 1925 р. ігуменя Марія в місцевості Заберег або Осеряк. Пропагував православ’я і брат Марії Іван Рибар, який став православним у російському полоні. У 1920 р. Марія стала черницею, а в 1924 вирішила заснувати монастир. Землю під обитель дав священик Іван Бабич, але селяни порекомендували урочище Осеряк, бо років з 30 тому якийсь юродивий пророчив, що там буде монастир. Урочище виміняли на ділянку Бабича. Марія та її двоюрідна сестра продали свої ділянки в Дубовому, закупили матеріали і незабаром брат Марії, тоді вже ієромонах Іларіон, освятив фундамент церкви.

З 1991 до 1995 р. біля старої церкви спорудили нову муровану церкву. Провідну роль у будівництві відіграв місцевий майстер Василь Сутула. Три аналої виготовив різьбяр Михайло Росада. До старої церкви вирізьбив свій перший іконостас відомий в околиці різьбяр Йосип Довганич.

Відомі люди з Чумальова[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Сайт села Чумальова

Вконтакте: Чумалевьска Группа

Погода в селі