Чуня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чуня
Podkamennaya Tunguska.png
Чуня на мапі басейну річки Підкам'яна Тунгуска
61°36′54″ пн. ш. 96°29′58″ сх. д. / 61.61500000002777711° пн. ш. 96.49972222002777755° сх. д. / 61.61500000002777711; 96.49972222002777755
Витік злиття річок Північна та Південна Чуня (с. Стрілка-Чуня)[3]
• координати 61°44′40″ пн. ш. 102°49′20″ сх. д. / 61.74444° пн. ш. 102.82222° сх. д. / 61.74444; 102.82222
висота, м ≈339 м[3]
Гирло річка Підкам'яна Тунгуска (за 580 км від гирла), с. Байкит[4]
• координати 61°36′51″ пн. ш. 96°29′50″ сх. д. / 61.61417° пн. ш. 96.49722° сх. д. / 61.61417; 96.49722
висота, м 143 м[4]
Похил, м/км 0,27 м/км
Басейн Підкам'яна ТунгускаЄнісейКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Країни: Росія Росія
Красноярський край
Прирічкові країни: Росія Росія
Красноярський край
Регіон Красноярський край
Довжина 727 км[1][2]
Площа басейну: &&&&&&&&&&070500.&&&&&070 500 км²[1][2]
Середньорічний стік 435 м³/с (у гирлі)[2]
141 м³/с (за 521 км від гирла)[5]
Притоки: • ліві: Кимчу, Муторай, Тичани;
• праві: Північна Чуня, Паімбу,
Верхня Чунку, Нижня Чунку
код ДВР Росії 17010500212116100041621

Чуня (рос. Чуня) — річка в Азії, в центральній частині Східного Сибіру у Евенкійському районі Красноярського краю Росії. Права, найбільша притока річки Підкам'яної Тунгуски, належить до водного басейну Єнісею.

Географія[ред. | ред. код]

Річка бере свій початок в результаті злиття двох приток Північної (права складова) та Південної (ліва складова) Чуні, на висоті приблизно 339 м над рівнем моря, за 1 км на північний схід від селища Стрілка-Чуня[3]. Тече по Середньосибірському плоскогір'ї, у звивистому руслі, в основному, на захід — південний захід. Після селища Муторай, повертає на північ а далі на північний захід, а перед впадінням правої притоки Тетенгне — знову повертає на південний захід, а після впадіння лівої притоки Янгото — робить «петлю» і тече на захід. Впадає у Підкам'яну Тунгуску з правого берега, за 10 км вище за течією від села Байкит, на висоті 143 м над рівнем моря[4]. Довжина річки 727 км. Від витоку Південної Чуні, яка починається на висоті 430 м (60°42′00″ пн. ш. 104°08′05″ сх. д. / 60.7000028° пн. ш. 104.1349194° сх. д. / 60.7000028; 104.1349194) — 1000 км[1][6]. Площа басейну &&&&&&&&&&070500.&&&&&070 500 км². Повне падіння рівня русла від злиття Північної та південної Чуні становить 196 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,27 м/км; а від витоку Південної Чуні, повне падіння — 287 м, а середній похил — 0,29 м/км. Швидкість течії невелика, і практично на всій довжині водотоку коливається від 0,4 до 0,5 м/с, і тільки місцями, на порогах і перекатах доходить до 0,7 і більше. Ширина русла у верхній течії доходить до 70-100 м, місцями до 135 м, при глибині до 0,5-2,0 м, в середній течії ширина — до 110—220 м, місцями до 250 м, при глибині — 1,2-1,8 м; в нижній течії ширина доходить до 250—360 м, при глибині — до 1,8-2,0 м[7].

У верхній течії, орієнтовно до впадіння у річку правої притоки Янченбо, вона тече на відносно рівнинній, заболоченій території з невисокими берегами, а далі після пониження урізу води нижче 320 м, русло затискається у вузькому каньйоні з крутими, місцями обривистими берегами. Береги то з однієї, то з двох сторін піднімаються до 100—150 м, а місцями до 200—250 м. На цих ділянках, відносно спокійна течія, у місцях виходу на поверхню гірських порід, переривається численними порогами та перекатами. Два пороги розташовані за 3-4 км до і після впадіння невеличкої притоки Хой. Один за 2 км до гирла Великого Шакшакана, один за 1,5 км до гирла Ведеї, а також пороги: Паімбінський за 6 км до гирла Паімби, Чунські Ворота 1 км після гирла Аген, протяжний до 1,5-2 км — Чунський Замок, в гирлі Майгуни[7].

Гідрологія[ред. | ред. код]

Живлення річки дощове та снігове, підземне живлення несуттєве через розташування водозбору в районі тунгуської фізико-географічної провінції, якій притаманна суцільна багаторічна мерзлота[8]. Замерзає у жовтні, розкривається у травні. Повінь у травні — червні, межень у грудні — квітні.

За період спостереження протягом 31 року (19611994) на станції у селищі Стрілка-Чуня, за 727 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 66,2 м³/с[9] для водного басейну &&&&&&&&&&013300.&&&&&013 300 км², що становить тільки 19 % загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 157,1 міліметра на рік.

За період спостереження протягом 29 років (19641995) на станції у селищі Муторай за 521 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 141,2 м³/с[5] для водного басейну &&&&&&&&&&030400.&&&&&030 400 км², що становить трохи більше 43 % загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 146,7 міліметра на рік.

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 11,35 м³/с (у березні), що становить трохи більше 1,4 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці та становить — 792,4 м³/с і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) був 1,95 м³/с (у посушливому липні 1987 року) і 5,12 м³/с (у межень березня 1970 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1460 м³/с (у травні 1975 і червні 1983 року).

Витрата води у гирлі Чуні — близько 435 м³/с.

Показники середньомісячної витрати води річки: Чуні
за 29 років спостереження 1964-1995 на станції: с. Муторай (за 521 км від гирла), м³/с:
Джерело: Chunya At Mutoray (англ.). R-ArcticNET. 

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Чуня приймає понад одну сотню приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 21, із них понад 100 км — 11 (від витоку до гирла):[10][11]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Чуні, (км) Витрата води,
(м³/с)
Південна Чуня
Арукта (Ліва Арукта) 72 640 869
Ірикта 61 460 820
Береями 64 600 801
Ядулі 63 540 773
Чуня
Північна Чуня 275 6670 727
Моподей (Правий Моподей) 56 690 710
Янченбо (Ліва Янченбо) 72 1000 666
Корда 148 1490 596
Лепчин (Лівий Лепчин) 110 2020 586
Кимчу 227 3800 556
Муторай 228 4120 529
Ведея 84 1170 518
Чамбекан 54 520 426
Нижній Горбилок 52 210 415
Ероба 111 1650 402
Тетене (Права Тетене) 119 1080 368
Янгото 80 1200 302
Паімбу 201 4370 243
Верхня Чунку 301 6800 113
Нижня Чунку 283 82
Тичани 333 9720 42

Населенні пункти[ред. | ред. код]

Басейн і береги річки малозаселені. На берегах розташовані кілька, невеликих населених пункти, споруди зимників та мисливські будиночки, а також селища геологів, в основному нежилі (від витоку до гирла): зимник Південна Чуня, селище Стрілка-Чуня, селище Муторай, мисливська база Паімбу, селище Тичани.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Річка Чуня / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б в Річка Чуня // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  3. а б в Аркуш карти P-48-XIX,XX Стрелка-Чуня. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1982 р. (рос.), квадрат: 84х48
  4. а б в Аркуш карти P-47-XIX,XX Байкит. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1982 р. (рос.), квадрат: 64х36
  5. а б Chunya At Mutoray (англ). R-ArcticNET. 
  6. Аркуш карти P-48-XXVII,XXVIII Зим. Южн. Чуня. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1082 р. (рос.), квадрат: 52х32
  7. а б Maps for the world / Карти всього світу Архівовано 15 березень 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  8. Фізична географія Росії, Частина 2, стор.151 (рос.)
  9. Chunya At Strelka-Chunya (англ). R-ArcticNET. 
  10. Дані державного водного реєстру Російської Федерації (рос.)
  11. Валідатор водних об'єктів річки Чуні.[недоступне посилання з серпня 2019] Процитовано: 2016-02-09 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]