Чунібьо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чунібьо (яп. 中二病) — це японський розмовний термін, який зазвичай використовується для опису юних підлітків, які мають грандіозні марення, відчайдушно хочуть виділитися або переконали себе, що мають приховані знання або таємні сили. Чунібьо перекладається як «синдром другого року» (тобто, другий рік середньої школи), і його називають «синдром восьмикласника» в інших країнах.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Цей термін вперше використав японський комік Хікару Іджуїн у 1999 році. Дитячі прагнення учнів початкової школи він описав так, ніби це був якийсь синдром, яким він заразився. [1] [2] Іджуїн зробив заяву, у якій заперечував цю ідею в 2009 році, оскільки вона перетворилася з легковажного зауваження на річ, яка серйозно вивчалася в психології. [2] У 2008 році Хьоя Саегамі написав книгу під назвою Chūnibyō Toriatsukai Setsumei Sho(中二病取扱説明書), [3] або «Посібник користувача Чунібьо», в якій він визначає три типи чунібьо:«DQN», які діють як правопорушники; «субкультура», які йдуть врозріз з тенденціями і «лихе око», які прагнуть мати суперсили. [1]

Спадщина[ред. | ред. код]

Літературознавець Босі Чіно висловив бажання дати роману «Дон Кіхот» підзаголовок «Чунібьо, починаючи з 50 років» через порочне коло, яке спостерігається у творі, що характеризується «поглядом головного героя на світ крізь рожеві окуляри», змушуючи «людей навколо себе підігравати, щоб уникнути заперечення його марень, але зрештою лише змушуючи головного героя все більше і більше піддаватися цим маренням». [4]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Chuunibyou: Funny or Something Darker?. honeysanime.com. 25 квітня 2017. Процитовано 16 липня 2018. 
  2. а б Ask John: What Makes a Character a Chuunibyou? – AnimeNation Anime News Blog. www.animenation.net. Процитовано 16 липня 2018. 
  3. 中二病も才能のうち!? 500人に訊いた! マンガ家志望の"中二あるある"ランキング - ダ・ヴィンチニュース. ddnavi.com. Процитовано 16 липня 2018. 
  4. 千野帽子 (2009). 読まず嫌い. Tokyo: Kadokawa Shoten. с. 30–31. ISBN 978-4-04-885027-8. OCLC 918252713.