Чухліб Тарас Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Тарас Чухліб
Taras Chuhlib.JPG
Народився 20 серпня 1966(1966-08-20) (51 рік)
Ольшаниця, Україна
Місце проживання Україна
Громадянство СРСРУкраїна
Національність українець
Alma mater НПУ імені М. Драгоманова
Галузь історія
Заклад Інститут історії України НАН України,
Посада Директор науково-дослідного інституту козацтва
Науковий ступінь доктор історичних наук
Батько Василь Васильович Чухліб
Матір Віра Федорівна Чухліб
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України

Тара́с Васи́льович Чухліб (нар. 20 серпня 1966(19660820), Ольшаниця) — український історик, доктор історичних наук. Провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва імені Степана Бандери. Дослідник воєнної історії України, Польщі і Туреччини, геополітичного розвитку Східної Європи. Громадський діяч, геополітик, культуролог, краєзнавець. Член Українського національного комітету з вивчення країн Центральної і Південно-східної Європи. Член Експертної комісії Українського інституту національної пам'яті, правління Українського інституту воєнної історії та Комітету із збереження культурної спадщини Героя України Бориса Возницького. Вивчає міжнародні відносини, дипломатію, зовнішню політику України і Східної Європи у 1618 століттях, історію козацтва, проблему збереження культурних цінностей.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 20 серпня 1966 року в селі Ольшани́ця Рокитнянського району Київської області. Закінчив історичний факультет НПУ імені М. П. Драгоманова, стажувався у Варшавському університеті. Закінчив Міжнародну школу гуманітарних досліджень країн Центральної та Центрально-Східної Європи (Польща).

Проживав у м. Добропіллі Донецької області та м. Українка поблизу с. Трипілля Київської обл., де навчався у сш. № 2. Служив в Північно-Кавказькому військовому окрузі ЗС СРСР, працював робітником на Київській книжковій фабриці.

Автор 5-ти монографій та близько десятка науково-популярних книг. Учасник міжнародних конференцій в Білорусі, Казахстані, Польщі, Росії, Швейцарії та Україні. Викладав у Львівському національному університеті ім. І. Франка та Полтавському педагогічному університеті ім. В. Короленка. Член спецрад Київського університету ім. Б. Грінченка та Чорноморського університету ім. П. Могили.

Головний редактор наукового щорічника «Український історичний збірник», заступник відповідального редактора наукового видання «Україна в Центрально-Східній Європі (від найдавніших часів до кінця XVIII ст.)». Член редколегій журналів «Архіви України», «Краєзнавство», «Воєнна історія», «Гетьман», «Сіверянський літопис» та ін.

Член Ради українського козацтва при Президентові України (2005 — 2010 рр.), вченої ради Національного музею історії України, Національної спілки краєзнавців України та Лисянського краєзнавчого товариства «Витоки» Черкаської обл. Керівник секції історії Київської Русі та Козаччини Малої Академії наук (МАН) у м. Києві. Заступник директора Вишгородського державного історико-культурного заповідника (2015—2017 рр.). Один з керівників Міжнародної оборонно-спортивної громадської організації «Українське козацтво».

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Книги неодноразово номінувалися на «Найкращу книгу року» (1999, 2008, 2009, 2010). Видання «„Пакти і конституції“ Української козацької держави (до 300-річчя укладення» (упоряд. Т. Чухліб, М. Трофимук); Львів: «Світ», 2011; 440 с.) отримала перемогу на конкурсі «Книга року — 2011» у номінації «Дослідження/Документи». У 2015 р. нагороджений премією НАН України імені Михайла Грушевського.

Нагороджений відзнаками Української Православної Церкви Київського патріархату, Національної академії наук України, Київської міської ради, Лисянської ради Черкаської області. Заслужений діяч науки і техніки України.

Праці[ред.ред. код]

Опублікував близько 450 наукових та науково-популярних праць з історії України, Польщі, Росії, Туреччини XVI—XІХ століть:

Збірки праць[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]