Чіаурелі Михайло Едишерович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Чіаурелі
მიხეილ ჭიაურელი
Chiaureli ME.jpg
Ім'я при народженні ოთარ იოსელიანი
Дата народження 25 січня (6 лютого) 1894(1894-02-06)
Місце народження Російська імперія Тифліс
Дата смерті 31 жовтня 1974(1974-10-31) (80 років)
Місце смерті Тбілісі, Flag of the Georgian Soviet Socialist Republic (1951–1990).svg Грузинська РСР
Поховання Дідубійський пантеон і Мтацмінда
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Тбіліська академія мистецтв[d]
Професія Режисер, сценарист, актор, продюсер
Кар'єра 19211974
Нагороди 3 нагороди, одна номінація
IMDb ID 0157102

Миха́йло Едише́рович Чіауре́лі (груз. მიხეილ ჭიაურელი; 25 січня (6 лютого) 1894(18940206), Тифліс — 31 жовтня 1974, Тбілісі) — радянський кінорежисер, сценарист, актор, продюсер грузинського походження. Народний артист СРСР з 1948 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Михайло Чіаурелі народився 6 лютого 1894 року у Тифлісі. У 1909 році закінчив Тифліське ремісниче училище. У 1916 році закінчив школу живопису і скульптури. У 1921 році брав участь в організації театру Революційної Сатири при Грузинському відділенні РОСТу. З 1922 по 1924 рік жив у Німеччині, де навчався в скульптурних майстернях, після чого, з 1924 по 1926 роки, працював скульптором у Тифлісі. З 1926 по 1928 роки був актором і режисером «Червоного театру» при Пролеткульті. Також у період з 1926 по 1941 роки Чіаурелі був режисером і художнім керівником організованого ним Грузинського театру музичної комедії.

З 1928 року режисер тресту «Держкінопрому Грузії». З 1946 по 1955 був режисером «Мосфільму». З 1955 до 1957 року — режисер Свердловської кіностудії. Викладав у кіноакторській школі при Тбіліській кіностудії. У 19501960 роках викладав у ВГІКу, професор (з 1951 року)

Чоловік легендарної драматичної актриси Веріко Анджапарідзе, батько актриси Софіко Чіаурелі, дядько кінорежисера Георгія Данелії.

За спогадами Довженка[1], М. Чіаурелі критикував його у сталінські часи:

Ты вождю пожалел десять метров пленочки. Ты ни одного эпизода ему не сделал. Пожалел! Не хотел изобразить вождя! Гордость тебя заела, вот и пожинай теперь… ты-ы! Как надо работать в кино? И что твой талант? Тьфу, — вот что твой талант… Ничего он не значит, если ты не умеешь работать… Ты работай, как я: думай, что хочешь, а когда делаешь фильм, разбрасывай по нему то, что любят: тут серпочек, тут молоточек, там звздочка… ,

а також робив підступи проти Довженка як під час діяльності Берії, так і після арешту останнього.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

Продюсер[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Кінофестиваль у Карлових Варах[ред. | ред. код]

Сталінська премія[ред. | ред. код]

  • Лауреат в області літератури і мистецтва 1941 року
  • Лауреат в області літератури і мистецтва 1943 року
  • Лауреат в області літератури і мистецтва 1946 року
  • Лауреат в області літератури і мистецтва 1947 року
  • Лауреат в області літератури і мистецтва 1950 року за фільм «Падіння Берліна»

Венеційський кінофестиваль[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довженко без гриму: листи, спогади, архівні знахідки. Упорядники Віра Агеєва, Сергій Тримбач. К., «Комора», 2014, с. 220—221 — ISBN 978-966-97346-8-6

Посилання[ред. | ред. код]