Чиксулуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чіксулуб)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чиксулуб
ісп. Chicxulub
Схематичне розташування кратера
Схематичне розташування кратера
21°24′00″ пн. ш. 89°31′00″ зх. д. / 21.40000° пн. ш. 89.51667° зх. д. / 21.40000; -89.51667Координати: 21°24′00″ пн. ш. 89°31′00″ зх. д. / 21.40000° пн. ш. 89.51667° зх. д. / 21.40000; -89.51667
Типастроблема
Діаметр150 км
У базах даних
EID
Чиксулуб (Мексика)
Чиксулуб
Чиксулуб
Чиксулуб у Вікісховищі?

Чиксулуб — одна з найбільших астроблем діаметром 150 км[1] на півострові Юкатан та під водою Мексиканської затоки.

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва походить від назви мексиканського містечка Чикшулуб-Пуерто[es], поблизу якого розташований центр кратера. Мовою майя Chicxulub ([tʃikʃu'lub]) означає «демон кліщів». Назва вказує на здавна відому високу поширеність комах у цій місцевості.

Історія вивчення[ред. | ред. код]

Наприкінці 1970-х фізик Луїс Альварес та його син геолог Волтер Альварес разом із колегами опублікували працю[2], яка свідчила, що концентрацію іридію в тонкому шарі осадових порід на межі між крейдовим та палеогеновим періодами[en] (англ. K-Pg boundary) у 15 і більше разів перевищує звичайну. У статті було наведено вимірювання концентрацій іридію в Італії, Данії та Новій Зеландії, які перевищували звичайну в 30, 160 і 20 разів відповідно. Феномен отримав назву іридієва аномалія. Науковці припустили, що цей іридій має позаземне походження. Було обчислено можливі параметри астероїда та наслідки його зіткнення із Землею[3][4].

Приблизний збіг часу зіткнення з масовим вимиранням на межі мезозою та кайнозою дозволило їм припустити, що саме ця подія спричинила загибель динозаврів. На той час гіпотеза була дуже суперечливою[5].

Із часом гіпотеза Альвареса здобула підтримку частини наукової спільноти, але не є загальноприйнятою: дебати про її істинність тривають[6][7][8].

Карта гравітаційного градієнту навколо кратера. Узбережжя показано білою лінією. Білими крапками позначено розташування сенот.

У 1980-х роках група американських археологів вивчала розташування сенот — священних криниць майя. На супутникових знімках було помічено, що ці криниці утворюють велетенське півколо, краї якого виходять у море. Про зв'язок між юкатанським кільцем криниць та теорією про астероїд Альваресів, першим повідомив техаський журналіст Карлос Б'ярс, який 1981 року написав статтю для Houston Chronicle. Результати досліджень було повідомлено на конференції в Акапулько 1988 року, що привернуло увагу наукової спільноти[5].

На початку 1990-х кратер інтенсивно досліджували науковці всього світу[9][10][11][12][13][14].

Бетонний постамент у містечку Чикшулуб-Пуерто із зображенням динозаврів та їх решток.

Місцеві мешканці та відвідувачі цих місць знають про кратер дуже мало. Аби привернути увагу людей до катастрофічної події, що сталася 66 млн років тому, і залучити до регіону туристів у вересні 2018 року між Чикшулубом-Пуерто та найбільшим містом Юкатана — Мерідою — відкрили «Музей науки кратера Чикшулуб». Музей є спільним проектом мексиканського уряду та Національного автономного університету Мексики (UNAM)[5].

Загальний опис[ред. | ред. код]

Кратер утворився близько 65 мільйонів років тому наприкінці крейдового періоду внаслідок зіткнення з метеоритом діаметром близько 10 км. Енергія зіткнення оцінюється в 5×1023 джоулів або в 100 000 гігатонн у тротиловому еквіваленті[15] (для порівняння, найбільший термоядерний пристрій мав потужність близько 0,05 гігатонн). Утворився кратер, що мав глибину близько 30 км[5].

За припущеннями, удар також викликав цунамі висотою 50—100 метрів. Підняті частки пилу викликали зміни клімату, подібні до вулканічної зими, оскільки поверхня Землі понад рік була закрита від прямих сонячних променів пиловою хмарою[5]. Подібні явища спостерігалися після вивержень вулкана Тамбора 1815 року та вулкана Кракатау 1883 року, які є наймасштабнішими в історії вулканічними виверженнями. Зокрема, перше виверження мало наслідком феномен «Рік без літа».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Impact Structures Sorted by Diameter. Earth Impact Database. 
  2. W. Alvarez, L.W. Alvarez, F. Asaro, and H.V. Michel. Anomalous iridium levels at the Cretaceous/Tertiary boundary at Gubbio, Italy: Negative results of tests for a supernova origin // Cretaceous/Tertiary Boundary Events Symposium, ed. Christensen, W.K., and Birkelund, T.. — University of Copenhagen, 1979. — Т. 2. — С. 69.
  3. L.W. Alvarez, W. Alvarez, F. Asaro, H. V. Michel. Extraterrestrial Cause for the Cretaceous-Tertiary Extinction // Science, New Series. — American Association for the Advancement of Science, 1980. — Т. 208. — С. 1095—1108. (англ.)
  4. Луис В. Альварес и др. Внеземная причина вымирания в меловом и третичном периодах. Экспериментальные результаты и теоретическая интерпретация (рос.)
  5. а б в г д Метью Понсфорд (25 листопада 2018). Як з'ясували одну з найбільших загадок в історії Землі. BBC News Україна. Процитовано 2018-12-07. 
  6. The Chicxlub debate Архівовано 17 жовтень 2006 у Wayback Machine., Princeton University website
  7. Джефри Клугер. Возможно, динозавры вымерли не из-за астероида. InoPressa.ru за матеріалами Time. Архів оригіналу за 8 серпень 2014. Процитовано 15 лютий 2013. (рос.)
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітень 2017. Процитовано 2 квітень 2017. 
  9. Hildebrand A. R., Penfield G. T., Kring D. A., Pilkington M., Camargo Z. A., Jacobsen S. B. und Boynton W. V. (1991): Chicxulub crater: a possible Cretaceous/Tertiary boundary impact crater on the Yucatan Peninsula, Mexico. Geology 19, 867—871
  10. Swisher, C. C., J. M. Grajales-Nishimura, Montanari, A., Margolis, S.V., Claeys, P., Alvarez, W., Renne, P., Cedillo-Pardo, E., Maurasse, F. J-M.R., Curtis, G.H., Smit, J. & McWilliams, M.O. (1992): Coeval 40Ar/39Ar ages of 65.0 million years ago from Chicxulub crater melt rock and Cretaceous-Tertiary boundary tektites. Science 257(5072) : 954—958.
  11. Sharpton V. L., Burke K., Camargo Z. A., Hall S. A., Lee D. S., Marin L. E., Suarez R. G., Quezada M. J. M. Spudis P. D. und Urrutia F. J. (1993): Chicxulub multiring impact basin: Size and other characteristics derived from gravity analysis. Science 261, 1564—1567
  12. Blum, J.D., Chamberlain, C.P., Hingston, M.P., Koeberl, C., Marin, L.E., Schuraytz, B.C. & Sharpton, V.L. (1993): Isotopic comparison of K/T boundary impact glass with melt rock from the Chicxulub and Manson impact structures. Nature 364: 325—327.
  13. Hidebrand A. R., (1995): Size and structure of the Chicxulub crater revealed by horizontal gravity gradients and cenotes. Nature 376(6539), 415—417.
  14. Pope K. O., Ocampo, A. C., Kinsland, G. L. (1996): Surface expression of the Chicxulub crater. Geology 24(6), 527—530.
  15. Timothy J. Bralower, Charles K. Paull and R. Mark Leckie. The Cretaceous-Tertiary boundary cocktail: Chicxulub impact triggers margin collapse and extensive sediment gravity flows // Geology. — 1998.

Література[ред. | ред. код]

  • Kinsland G. L., Pope K. O., Cardador M. H., Cooper G. R. J., Cowan D. R., Kobrick M. and Sanchez G. (2005): Topography over the Chicxulub impact crater from Shuttle Radar Topography Mission data. In Large Meteorite Impacts III (eds. T. Kenkmann, F. Hörz and A. Deutsch), pp. 141—146. Geological Society of America.
  • Keller G., Adatte T., Stinnesbeck W., Rebolledo-Vieyra M., Urrutia Fucugauchi J., Kramar U. und Stüben D. (2004) Chicxulub impact predates the K-T boundary mass extinction. Proc. Natl. Acad. Sci. 101, 3753-3758.
  • Keller G., Adatte T., Stinnesbeck W., Stüben D., Berner Z., Kramar U., und Harting M. (2004): More evidence that the Chicxulub impact predates the K/T mass extinction. Meteoritics & Planetary Science 39, 1127—1144.
  • Schulte P. and Kontny A. (2005): Chicxulub impact ejecta from the Cretaceous-Paleogene (K-P) boundary in northeastern México. In Large Meteorite Impacts III (eds. T. Kenkmann, F. Hörz and A. Deutsch), pp. 191—221. Geological Society of America.
  • Smit J., Gaast S. V. D. and Lustenhouwer W. (2004): Is the transition impact to post-impact rock complete? Some remarks based on XRF scanning, electron microprobe, and thin section analyses of the Yaxcopoil-1 core in the Chicxulub crater. Meteoritics & Planetary Science 39(7), 1113—1126.

Посилання[ред. | ред. код]