Ч. 2 (бронепотяг)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бронепотяг Ч. 2, прозваний командою «Ляля»[1] — панцерний потяг збройних сил УГА. Бронепотяг належав до Третього корпусу УГА, побудований у березні 1919 в Дрогобичі на заводі (майстерні) рафінерії; був створений на основі товарного вагону, укріпленого старими рейками[1]) «Галіція», озброєний однією гарматою і сімома кулеметами.

Бойове хрещення отримав під Великим Любенем, брав участь у боях на Верещиці, під Ставчанами, Щирцем. Бронепотяг використовували для наведення порядку в Дрогобичі під час бунту у квітні 1919. Відомим став також через «виправу по старшинах» (командир — чотар Т. Швець; за мовчазної згоди команданта (командира) 7-ї Львівської бригади УГА Альфреда Бізанца заїхав до Стрия збирати по кав'ярнях старшин, які ухилялись від фронту).[2]

Вранці 16 травня 1919 виїхав із Самбора до Хирова, дорогою знищив ворожу артбатарею. Потім на лінії Самбір — Старий Самбір підтримав сотню з куреня А. Тарнавського; знову вздовж лінії Самбір — Хирів мав бій з поляками.[3]

Після відступу українських військ із Самбора 16 травня 1919 міст через річку Дністер був підірваний. Бронепотяг рухався із Самбора до Дрогобича,[3] Тячева.[4] Командир Т. Швець, старшина О. Верхола зняли кулемети;[3] бронепотяг був знищений власним екіпажем (підірвали), оскільки його не змогли переправити на інший берег річки.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — 496 с.; іл. — ISBN 978-617-655-000-6.
  • М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с.; іл. — ISBN 5-7707-7867-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія… — С. 151
  2. Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія… — С. 151—152.
  3. а б в М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… — С. 185
  4. Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія… — С. 152