Шабатин Полікарп Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шабатин Полікарп Юхимович
Шабатин Полікарп Юхимович.JPG
Народився 9 березня 1919(1919-03-09)
Склименці
Помер 2004(2004)
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність письменник-байкар
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Жанр байка
Нагороди Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»

Поліка́рп Юхи́мович Шаба́тин (* 9 березня 1919, Склименці, сучасний Корсунь-Шевченківський район — † 2004 (в деяких джерелах 2007)) — український письменник-байкар, нагороджений орденами Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки, «Знак Пошани», почесною грамотою Президії ВР УРСР, медалями. Лауреат премії імені Степана Олійника.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походить з родини селянина-бідняка. Три роки працював на взуттєвій фабриці в Дніпропетровську. Навчався в Олександрівському культосвітньому училищі. Закінчив військове училище.

Учасник Другої світової війни, брав участь у боях за Москву, у визволенні Білорусі та Польщі, в боях у Східній Пруссії.

1949 року закінчив філологічний факультет Київського університету, згодом Вищі економічні курси Інституту народного господарства.

Працював в електромеханічному технікумі Києва викладачем української мови та літератури, згодом — заступник завідувача відділу видавництва Укрполіграфвидаву, завідував відділом пропаганди і агітації Печерського райкому КПУ.

З 1954 року працював у апараті Ради Міністрів УРСР.

На протязі 1976—1979 років — секретар правління Спілки письменників України.

Доробок[ред. | ред. код]

З 1958 по 2001 рік вийшло друком чимало його збірників байок, нарисів, ліричних поезій, зокрема:

  • «Байкарня — зброя дальнобійна», із вступним словом Олега Килимника,
  • «Байки та жарти»,
  • «Віялка»,
  • «Дружні натяки»,
  • «Не криви душею»,
  • «Неспокійна ріка»,
  • «НОП і клопіт»,
  • «Терниця»,
  • «Ягня й цапина борода»,
  • «Син вишні»,
  • книжки подорожніх нарисів.

За радянських часів його байки перекладалися на азербайджанську, алтайську, башкирську, бурятську, вірменську, грузинську, литовську, туркменську та угорську мови.

Перекладав на українську з бурятської, іспанської, португальської, російської мов.

Джерела[ред. | ред. код]