Шавлія кільчаста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шавлія кільчаста
Salvia verticillata 240606.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Рід: Шавлія (Salvia)
Вид: Шавлія кільчаста
Біноміальна назва
Salvia verticillata L., 1753
Підвиди
Salvia verticillata subsp. amasiaca(Freyn& Bornm.) Bornm.
Синоніми

Covola verticillata (L.) Medik.
Hemisphace verticillata (L.) Opiz
Horminum verticillatum (L.) Mill.
Salvia lampsanifolia Vahl ex Steud.
Salvia mollis Donnbr/>Salvia peloponnesiaca Boiss. & Heldr.
Salvia regeliana Trautv.
Salvia uberrima Rech.f.
Sphacopsis verticillata (L.) Briq.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Salvia verticillata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Salvia verticillata
EOL logo.svg EOL: 579418
IPNI: 457210
ITIS logo.svg ITIS: 32752
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 49220
The Plant List: kew-184133

Шавлія кільчаста (Salvia verticillata) — вид рослин з роду Шавлія.

Народні назви[ред.ред. код]

  • Буквиця
  • Дідове сало
  • Жалька
  • Криничник
  • Свинюх

Морфологія[ред.ред. код]

Квіти шавлії кільчастої

Багаторічна рослина. Стебла числені, прості, рідше гільчасті, прямі, густо опушені багатоклітковими волосками.

Листя серцевидно-яйцевидні, гострі, кінці листової пластинки городчаті, розміщуються кільцями, звідки походить і назва рослини.

Квітки по 16-35 зібрані в мутовки; вінчик двогубий, лиловий, іноді білий. Цвіте в липні-вересні. Кожна квітка цвіте 2 дні, при цьому виділяє 0,22-0,42 мг нектару (залежить від погодних умов), окремі квіти аж до 2 мг. Середній вміст цукру в нектарі коливається в межах 50-86 %, прозорий, безбарвний, без запаху. Бджоли охоче відвідують нектар і пилок.[1]

Плоди — яйцевидні, коричневаті, гладенькі горішки — дозрівають в серпні-вересні.

Екологія[ред.ред. код]

Росте на відкритих смітних місцях, а також на глинистих обривах та вапнякових схилах.

Поширення[ред.ред. код]

Шавлія кільчаста в Нижній Австрії на східному краю Альп на висоті
350 м над рівнем моря
Шавлія кільчаста 'Purple Rain'

Зустрічається по всій Україні. Порівнянно рідше в поліських районах. Європейсько-передньоазійський вид. Вид поширений у Центральній та Східній Європі та Західній Азії. Натуралізований в Північній Європі та Північній Америці.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Наземна частина містить ефірні олії зеленкуватого кольору з дуже різким запахом.

Використання[ред.ред. код]

В 19 столітті шавлія кільчаста була найпопулярнішою пряністю. Листя її надають стравам сильний аромат зі специфічним прохолодним присмаком. На Кавказі їх їдять як приправу до жирних м'ясних страв, в Західній Європі і Середній Азії сухі листя використовують для ароматизації пива, як пряноароматичну приправу до сиру, юшки, м'ясу, стравам з дичини, свійської птиці, холодним м'ясним салатам. Добрий медонос. Серед інших видів шавлій кільчаста є найбільш нектароносною. Виділяє до 900 кг нектару з 1 га, в посушливі роки медопродуктивність падає вдвічі. Мед високої якості, світло-янтарного кольору, придатний для зимівлі бджіл.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

  • В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. «Дикорастущие полезные растения Украины». Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
  • Комаров В. Л. та ін. Флора СРСР, Т. 1-30 — М.—Л.: вид-во АН СРСР, 1934—1964 (рос.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964—1980. Flora europaea. (англ.)
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson Våra kulturväxters namn - ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). 2009 (швед.)
  • Davis, P. H., ed. Flora of Turkey and the east Aegean islands. 1965-1988 (англ.)
  • Erhardt, W. et al. Der große Zander: Enzyklopädie der Pflanzennamen. 2008 (нім.)
  • Greuter, W. et al., eds. Med-Checklist. 1984 (англ.)
  • Liberty Hyde Bailey Hortorium Hortus third. 1976 (англ.)
  • Rechinger, K. H., ed. Flora iranica. 1963 (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 477.