Шавія
| Шавія Ichawiyen | |
|---|---|
 | |
| Кількість | 2,35 млн чол. |
| Ареал |
 Марокко — 23 000 |
| Близькі до: | кабіли |
| Мова | шавія |
| Релігія | іслам |
Шавія[1], шавійя[2] (фр. Chaouia; англ. Shawiya[3], множина від араб. شاويه; мовою шавія «Išawiyen») — одна з етнічних груп берберських народів Алжиру[3]. Населяють більшу частину сходу Алжиру, в основному гірський регіон Орес, розмовляють мовою шавія (ташавит), одній з берберських мов, яку зуміли зберегти[4], також широко поширений серед шавія алжирський діалект арабської мови[5].
Розселення[ред. | ред. код]
Шавія населяють гори Оресу, і найближчі до нього регіони (гори і рівнини Белезмі, регіон шоттів і високі рівнини регіону Константіни) тобто більшу частину сходу Алжиру. Чисельність шавія дорівнює 1/3 всіх берберів країни [6].
У більшості міст і провінцій центру і сходу Алжиру існують шавійські громади, в тому числі в вілаєтах Батна, Хеншела, Ум-ель-Буакі, Сук-Ахрас, Біскра, Константіна, Тебесса, Мсіла, Гельма, Сетіф, Бордж-Бу-Арреридж, Аннаба та Міла.
Господарство[ред. | ред. код]
Шавія поряд із землеробством займаються скотарством. На півдні ще багато напівкочівників.
Культура[ред. | ред. код]
Культурний рух Амазіг (КДА) було створено інтелігенцією шавія і є одним з найбільш важливих об'єднань берберів в цілому, не тільки для шавія, але і для інших берберських народів. Його створення відобразило різноманіття берберського руху в усіх галузях Алжиру [7].
Шавія мусульмани, але зберегли деякі звичаї від язичництва, в тому числі магічні ритуали, які практикують жінки [8].
Мова[ред. | ред. код]
Шавія розмовляє мовою шавія (ташавит) і на відміну від кабілів, знають і берберську, і арабську мову, що пов'язано з історичним розвитком регіону Орес[9]. Більшість володіє французькою, яку викладають в школах.
Шавія є одною з мов зенетської групи берберо-лівійської сім'ї, вона являє собою тісно пов'язані берберські діалекти регіону Орес і прилеглих до нього районів, включаючи Батну, Хеншелу, Ум-ель-Буакі, ук-Ахрас, Тебесси, південь Сетіфу і північ Біскри.
Історичні постаті[ред. | ред. код]
Одними з найбільш видатних шавія теперішнього часу є: президент Ламін Зеруаль (1994 р.), перший міністр Алі Бенфліс (2000 р.), майор Абделькадер Шшабу, Тахар Збірі, генерал-майор Халед Неззар, а також багато інших, котрі обіймали найвищі посади в національній народній армії (ННА)[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Левицький Ю. М., 2013.
- ↑ Африка. Етнографічна карта // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б Работы фотокора Зоры Бенсемра : [арх. 17.01.2013]. — pixanews.com, 2012. — 21 мая. — Дата звернення: 01.09.2012.
- ↑ Алжир (государство) // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ Алексей Малашенко. Ветер над Батной // Вокруг света : журнал. — Москва, 1983. — № 4 (2511). — ISSN 0321-0669.
- ↑ Шпажников Г. А., 1981.
- ↑ а б Сергеев М. С., 2003.
- ↑ Миронова Е. И., 2004.
- ↑ Ланда Р. Г., 1976.
Література[ред. | ред. код]
- Левицький Ю.-М. Людські мови. — Монреаль—Л., 2013. — Т. 2. — С. 75.
- (рос.) Василий С. С. Константина — восточная столица Алжира // Алжир сегодня. — М. : Наука, 1981. — 219 с.
- (рос.) Ланда Р. Г. Борьба алжирского народа против европейской колонизации, 1830-1918. — М. : Наука, 1976. — 305 с.
- (рос.) Минц Л. М. Берберы // Большая энциклопедия народов : для школьников и студентов. — М. : Олма Медиагрупп, 2007. — 641 с. — ISBN 978-5-373-01053-5.
- (рос.) Миронова Е. И. Глава III. Итоги сорокалетнего развития // Проблема берберского меньшинства. — М. : Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 2004. — С. 69-70.
- (рос.) Сергеев М. С. Берберы Северной Африки: прошлое и настоящее. — М. : Институт изучения Израиля и Ближнего Востока, 2003. — 213 с. — ISBN 5-89394-103-9.
- (рос.) Шпажников Г. А. Северная Африка : Алжир // Религии стран Африки. — М. : Наука, 1981. — С. 55.
