Перейти до вмісту

Шагріяр

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шагріяр
перс. شهریار, трансліт. Šahryār
Твори:«Тисяча й одна ніч»
Стать:чоловіча Редагувати інформацію у Вікіданих
Національність:Держава Сасанідів Редагувати інформацію у Вікіданих
Родина:Шехерезада Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід занять:правитель Персії
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Шахріяр (перс. شهریار, трансліт. Šahryār) — вигаданий персонаж, ключовий герой обрамлення склепіння казок «Тисяча і одна ніч» (Alif Laila wa-Laila), якому Шахерезада, щоб уникнути страти, розповідає історії.

Реальність та вигадка

[ред. | ред. код]

Перша частина імені Шахріяр — «шах» відповідає титулу «цар» («повелитель»). В оригінальному тексті збірки він називається «шахіншахом» («царем царів»)[1]. Все це викликає асоціацію з Персією. Проте, вважається що Шахріяр у відсутності безпосереднього історичного прототипу, і що фабула історії, можливо, запозичена з ранніх індійських легенд.

Обрамлення склепіння

[ред. | ред. код]

Обрамлення «Тисячі та однієї ночі» починається «Оповіданням про царя Шахріяра та його брата»[1] і закінчується «Оповіданням про царя Шахріяра і Шахразаду»[2], в яких Шахріяр і Шахерезада представлені головними протагоністами. На початку збірки перед читачем постає кривавий деспот[3]:

За збіркою, молодший брат Шахріяра — Шахзаман (перс. شاهزمان Шахзаман Šāhzamān, Shâhzamân[3]) — правив Самаркандом[1]. Після 20 років правління, Шахріяр послав візира в Самарканд, щоб запросити брата до себе в гості після довгих років розлуки. Шахзаман вирушив у подорож, але повернувся до палацу за якоюсь забутою річчю і застав свою дружину в ліжку з чорним рабом[1][3]. Охоплений гнівом правитель убив обох[1]. Спогади про зраду терзали Шахзамана в палаці Шахріяра. Він не пив, не їв, не в змозі був радіти й веселитися. Якось раз, не поїхавши на полювання з братом, побачив із вікна, як дружина Шахріяра сплелася в обіймах із чорним рабом[1]. Після цього він перестав відмовлятися від їжі і незабаром розповів про те, що трапилося, Шахріяру. Тому всесильний правитель, який зневірився у вірності жінок, щоб уникнути сорому, вирішив брати собі в дружини незайманих на одну ніч, а вранці щоранку страчувати кожну[1][4].

Через 3 роки в царстві не залишилося жодної невинної дівчини. Тому після наказу царя візирові привести чергову незайману останній повернувся додому пригнічений і сумний. Побачивши стан батька, старша дочка його, Шахерезада, яка «читала книжки, літописи та житія стародавніх царів і перекази про минулі народи, і вона, кажуть, зібрала тисячу літописних книжок, які стосуються стародавніх народів, колишніх царів та поетів», зголосилася врятувати мусульман, ставши дружиною Шахріяра.[5][1]. Коли Шахріяр мав із Шахерезадою стстеві стосунки, її молодша сестра Дуньязада[1] (Dunyâzâd, Dînâzâd, Dînârzâd[5]) просила сестру розповісти якусь історію для скорочення ночі. З того часу щоночі Шахерезада стала розповідати Шахріяру свої історії з одним з перших у літературі використанням прийому кліфгенгер: оскільки говорити вона могла тільки вночі, Шахерезада щоразу до кінця дозволеного часу підводила чергову зав'язку інтриги розповіді. Захопившись мальовничими цікавими розповідями, цар не поспішав стратити чергову дружину.

У заключній частині, «Розповіді про царя Шахріяра і Шахерезада», Шахерезада привела царю трьох синів, «один з яких ходив, інший повзав, а третій смоктав груди»[2], які були зачаті за час нічних розповідей, просила його про помилування: «О царю часу, це твої сини, і я бажаю від тебе, щоб ти звільнив мене від убивства заради цих дітей. Якщо ти мене вб'єш, ці діти залишаться без матері і не знайдуть жінки, яка добре виховала б їх!» І тут цар заплакав, і притиснув дітей до грудей, і сказав: «О Шахразадо, клянуся Аллахом, я помилував тебе ще до того, як з'явилися ці діти, адже я побачив, що ти цнотлива, чиста, благородна і богобоязлива. Хай благословить Аллах тебе, твого батька, твою матір, твій корінь і твою гілку. Закликаю Аллаха у свідки, що я звільнив тебе від усього, що може тобі зашкодити»[2].

За І. М. Фільштинським, до появи збірки композиція з обрамленнєвою новелою в літературах інших народів не зустрічалася, але вона є традиційною в індійському фольклорі та давньоіндійській літературі[4]. Про походження обрамлення мало що відомо, але вельми ймовірним, що запозичена вона з джерел на санскриті[5].

  • Шахерезада і Шахріар

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к Салье I, 1958.
  2. ↑ а б в Салье VIII, 1959, Заключение.
  3. ↑ а б в Marzolph, 2004, с. 370, Volume 1. Shahriyâr and His Brother.
  4. ↑ а б Фильштинский, 1985.
  5. ↑ а б в Marzolph, 2004, с. 371, Volume 1. Shahriyâr and His Brother.

Література

[ред. | ред. код]
  • Книга тысячи и одной ночи : Ночи 1—38 : у 8 т. / пер. с араб. М. А. Салье; предисл. М. Горького; под ред. акад. И. Ю. Крачковского; оформл. Л. П. Зусмана. — 2-е. — М. : ГИХЛ, 1958. — 383 с. — 300 000 екз.
  • Книга тысячи и одной ночи : Ночи 894—1001 : у 8 т. / пер. с араб. М. А. Салье; под ред. акад.И. Ю. Крачковского; послесл. М. А. Салье; оформл. Л. П. Зусмана. — 2-е. — М. : ГИХЛ, 1959. — 439 с. — 300 000 екз.
  • Фильштинский И. М. Проза: Арабская литература XIII—XVI вв. Тысяча и одна ночь // История всемирной литературы. — АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М : Наука, 1985. — С. 558—561.
  • Marzolph U., Leeuwen R. van, Hassan W. Shahriyâr and His Brother, The Story of King // The Arabian Nights Encyclopedia : у 2 т. / by Ulrich Marzolph and Richard van Leeuwen; with the collaboration of Hassan Wassouf. — Santa Barbara • Denver • Oxford : ABC • Clio, 2004. — P. 370—375. — ISBN 1-85109-640-X.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шагріяр&oldid=45170000