Шадських Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шадських Сергій Олексійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Шадських Сергій Олексійович.jpg
Загальна інформація
Народження 14 лютого 1965(1965-02-14)
Гребінка
Смерть 23 липня 2016(2016-07-23) (51 рік)
Новозванівка, Попаснянський район
Поховання Фастів
Псевдо Бульдог, Булька
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

Сергі́й Олексі́йович Ша́дських (14 лютого 1965 — 23 липня 2016) — молодший сержант Збройних сил України, псевдо «Булька».

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Був тричі жонатий. Батько чотирьох старших дочок і одного сина Олександра (1999 p.)

Працював машиністом «Укрзалізниці». Був менеджером з продажу сипучих вантажів. Пішов на війну добровольцем.

Молодший сержант 11-го батальйону «Київська Русь» 59-ї механізованої бригади. На фронті з вересня 2014-го, перебував на позиціях в районі с. Чорнухине під Дебальцевим.

Після тренувань у «Десні» — оператор протитанкового ракетного комплексу «Фагот», командир протитанкового взводу. Здійснив багато бойових виходів та точних результативних бойових пусків. Працював на опорному пункті «Зеніт» під Донецьким аеропортом.

Був добрим столяром, коли батальйон зайшов на позиції на Луганщині, збудував на передовій двокімнатний бліндаж з сауною-душем.

14 квітня 2016 року біля села Калинове Луганської області прямим влученням знищив два «Урали» з мінами бойовиків, чотири бойовики «ЛНР» були вбиті, ще вісім поранені.

Загинув в ніч на 24 липня 2016-го — зазнав смертельного поранення під час масованого обстрілу російською важкою артилерією позицій батальйону «Київська Русь» 152-мм гаубичними снарядами. Будучи важкопораненим, Сергій зумів сам викликати допомогу, та залишався на позиції при тямі до прибуття медиків. В подальшому бою з ДРГ терористів поліг старшина Роман Матвієць.

Похований в Фастові.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 421/2016 від 29 вересня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • відзнаками міністра оборони України «За зразкову службу»
  • «Знак пошани» МОУ
  • відзнакою начальника Генштабу «За взірцевість у військовій службі» 3-го ступеня
  • Указом № 21 від 10 лютого 2017 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Джерела[ред. | ред. код]