Шайтанов Олег Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олег Шайтанов
Особові дані
Повне ім'я Олег Миколайович Шайтанов
Народження 28 червня 1977(1977-06-28) (42 роки)
  Київ, УРСР, СССР
Зріст 179 см
Вага 70 кг
Прізвисько Шайтан
Громадянство Україна Україна
Позиція Захисник
Юнацькі клуби
1983-1990
1990-?
СРСР ДЮСШ-15 (Київ)
Україна СДЮШОР «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб Ігри (голи)
1996-1997 Україна «УС Корпія» 22 (4)
1997-1999 Україна «Інтеркас» ? (4)
1998  Україна «Інтеркас-97» 5 (0)
1998-1999  Україна «УС Корпія» ? (6)
1999-2001 Україна «Уніспорт-Будстар» ? (44)
2001-2002 Україна «Запоріжкокс» ? (19)
2002-2007 Україна «Інтеркас» ? (30)
2007-2009 Україна «Планета-Міст» ? (14)
2009  Україна «Планета-Міст-2» 2 (1)
2009 Грузія «Іберія Стар» 0 (0)
2010-2016 Україна «Епіцентр К3» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2002-2004 Україна Україна (студ.) ? (7)
2000-2005 Україна Україна ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2010- Україна «Епіцентр К3»
2018- Україна Україна (жінки)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України міжнародного класу

** Тільки на посаді головного тренера.

Оле́г Микола́йович Шайта́нов (нар. 28 червня 1977, Київ, Українська РСР, СРСР) — колишній український футзаліст. Головний тренер «Епіцентру К3» і жіночої збірної України з футзалу. У минулому — захисник низки українських клубів, гравець національної збірної України. Дворазовий віце-чемпіон Європи, майстер спорту України міжнародного класу.

Юність та клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Єдина дитина у сім'ї. Мати спортсмена, Катерина, — вахтер у гуртожитку; батько, Микола, працював на заводі «Радар». У шестирічному віці пішов у ДЮСШ-15. Перший тренер - Ануш Петрович Фаградян. У 1990 році перейшов до юнацької команди київського «Динамо» Віктора Кондратова і з нею поїхав на турнір в Італію, де посів друге місце. У футболі виступав на позиції нападника[1].

1994 року після закінчення СДЮШОР «Динамо» (Київ) вступив на кафедру футболу київського Український державний університет фізичного виховання і спорту, де вперше познайомився з футзалом. Перед тим два роки виступав в Обухові на рівні чемпіонату області з футболу.

Відіграв сезон за «Корпію», яка була пов'язана з університетом. Після завершення сезону команда виїхала на товариський турнір до Чехії, де Шайтанову вдалося себе добре проявити. Після цього турніру він отримав запрошення від Станіслава Гончаренка в «Інтеркас», куди й перейшов.

Молодому гравцю не вдалося проявити себе належним чином і на початку сезону 1998/99 він був відданий в оренду «Корпії». Невдовзі після повернення з оренди перед сезоном 1999/00 Шайтанов залишив «Інтеркас» і перейшов в «Уніспорт-Будстар», в якому провів два успішних сезони під час яких виграв чемпіонство і отримав виклик у національну збірну.

Після розформування «Уніспорт-Будстару» мав кілька пропозицій від різних клубів і вирішив приєднатися до «Запоріжкоксу», оскільки головним тренером запорізької команди став добре йому відомий колишній наставник столичного клубу Олексндр Гуржеєв. По закінченню сезону 2001/02 «Запоріжкокс» припинив своє існування і захисник отримав пропозиції від двох грандів українського футзалу - «Інтеркасу» і «Шахтаря». У підсумку, Шайтанов обрав київський клуб, у якому провів наступні п'ять сезонів.

Після розформування «Інтеркасу» захисник перейшов у інший київський клуб «Планету-Міст», де провів два сезони, але цей клуб теж припинив існування.

Наступним клубом Шайтанова стала грузинська «Іберія Стар». Чемпіонат Грузії тоді ще не почався і Шайтанов виступав тільки у товариських турнірах та Кубку УЄФА[2][3]. Після того як став відомий жереб Елітного раунду Кубку УЄФА, який був не дуже сприятливим для грузинської команди, керівництво відпустило деяких легіонерів, серед яких був і українець.

Після повернення додому Шайтанов став граючим тренером столичного клубу «Епіцентр К3». Перед завершенням сезону 2015/16 він завершив кар'єру гравця і сконцентрувався на тренерській роботі.

29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[4].

25 травня 2018 року був призначений головним тренером жіночих збірних України з футзалу[5].

Нагороди і досягнення[ред. | ред. код]

Гравець[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Україна «Інтеркас»

Gold medal icon.svg Чемпіон України: 2002/03
Silver medal icon.svg Срібний призер чемпіонату України (3): 1997/98, 2004/05, 2006/07
Bronze medal icon.svg Бронзовий призер чемпіонату України: 2005/06

Україна «УС Корпія»
Україна «Уніспорт-Будстар»

Gold medal icon.svg Чемпіон України: 2000/01

Грузія «Іберія Стар»
  • Переможець Кубка Звільнення: 2009[6]
Україна «Епіцентр К3»

Gold medal icon.svg Переможець Другої ліги: 2012/13[7]

Україна Збірна України

Silver medal icon.svg Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003

Україна Студентська збірна України

Gold medal icon.svg Чемпіон світу серед студентів: 2004
Bronze medal icon.svg Бронзовий призер чемпіонату світу серед студентів: 2002

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]