Шалаєв Степан Олексійович

Шалаєв Степан Олексійович
Народився	5 січня 1929(1929-01-05) село Мордовська Поляна Зубово-Полянського району Мордовської АРСР
Помер	18 січня 2022(2022-01-18) (93 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик, лісознавець
Alma mater	Московський державний університет лісуd
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Степан Олексійович Шалаєв (5 січня 1929(19290105), село Мордовська Поляна Зубово-Полянського району Мордовської АРСР — 18 січня 2022, Москва, Росія) — радянський державний та профспілковий діяч, голова ВЦРПС (1982—1990). Член ЦК КПРС (1982—1990 рр.; кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1982). Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань (1980—1989). Член Президії Верховної Ради СРСР (1982—1989). Народний депутат СРСР (1989—1991).

Біографія

• 1942—1943 — десятник Тепло-Станського механізованого лісопункту тресту «Мордовськбудліс».
• 1943—1946 — учень школи села Зубова Поляна Мордовської АРСР.
• У 1951 році закінчив Московський лісотехнічний інститут за спеціальністю інженер-лісотехнік.
• 1951—1953 — головний інженер Пастуховского ліспромгоспу комбінату «Удмуртліс» (станція Линга Якшур-Бодьїнського району Удмуртської АРСР).
• 1953—1955 — начальник виробничо-технічного відділу комбінату «Удмуртліс» (місто Іжевськ). Член КПРС з 1954 року.
• 1955—1957 — директор ліспромгоспу села Селти (Удмуртська АРСР).
• 1957—1958 — директор ліспромгоспу міста Крєстци (Новгородська область).
• 1958—1962 — директор ліспромгоспу селища Оленіно (Калінінська область РРФСР).
• 1962—1963 — головний спеціаліст Державного лісового комітету при Держплані СРСР.
• 1963—1968 — голова Центрального комітету профспілки робітників лісової, паперової та деревообробної промисловості СРСР.
• 1968—1980 — секретар ВЦРПС.
• 1980—1982 — міністр лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості СРСР.
• 1982—1990 — голова Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).
• З квітня 1990 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Нагороди

• три ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»

Література

• Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник /Сост. В. И. Ивкин. — М., 1999. — ISBN 5-8243-0014-3