Шалигине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Шалигине
Shalygine gerb.png
Герб Шалигиного
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Глухівський район
Рада Шалигинська селищна рада
Код КОАТУУ: 5921555800
Облікова картка Шалигине 
Основні дані
Засноване наприкінці XVI — на початку XVII ст.
Статус з 1956 року
Площа 12 км²
Населення 2330 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 41470
Телефонний код +380 5444
Географічні координати 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. / 51.56417; 34.12667Координати: 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. / 51.56417; 34.12667
Водойма річка Лапуга
Відстань
Найближча залізнична станція: Глухів
До станції: 20 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20 км
Селищна влада
Адреса 41470, Сумська обл., Глухівський р-н, смт. Шалигине, вул. 40 років Перемоги, 11; тел. 6-94-96
Голова селищної ради Разін Володимир Васильович
Карта
Шалигине. Карта розташування: Україна
Шалигине
Шалигине
Шалигине. Карта розташування: Сумська область
Шалигине
Шалигине
Шалигине. Карта розташування: Глухівський район
Шалигине
Шалигине

Commons-logo.svg Шалигине у Вікісховищі

Шали́гине — селище міського типу в Глухівському районі Сумської області. Населення становить 3203 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада.

Географія[ред.ред. код]

Селище Шалигине розташоване на річці Лапузі за 20 км на південний схід від районного центру міста Глухова та за 10 км від автодороги Глухів — Курськ E38. Вище за течією річки на відстані в 2 км розташоване село Гудове. До селища примикають лісові масиви (дуб, береза, сосна). Населення станом на 2001 рік становило 3203 особи. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада.

Історичні відомості[ред.ред. код]

  • Селище Шалигине, засноване наприкінці XVI — на початку XVII століть.
  • Назва села походить від імені одного з перших поселенців — Шалигіна, який отримав тут наділ за військову службу. У першій половині XVII століття село було одним з прикордонних пунктів і входило до Російської держави. В 1757 році Шалигине стало власністю князя Барятинського.
  • З 1708 року селище входило в Крупецьку волость Путивльського повіту Київської губернії, з 1727 — Севську провінцію Білгородської губернії, з 1779 — Курське намісництво і з 1796 — до Курської губернії[2].
  • У 1855 році в селищі почав діяти цукровий завод князя Барятинського, який пізніше було взято в оренду цукропромисловцем М. А. Терещенком, та цегляний завод. У 1899 році на місці старого цукрового заводу був побудований новий, в 1918 році при якому відкрили лікарню, яку в 1922 перетворили в сільську[3].
  • У 80-х роках XIX століття селище стало волосним центром, пізніше, з середини 20-х років XX століття, було перетворене в центр Шалигинського району.
  • У січні 1918 року в Шалигиному була встановлено радянську владу. На початок квітня того ж року селище захопили австро-німецькі війська, але у жовтні Путивльський партизанський загін захопив Шалигине. В кінці вересня 1919 року вже білогвардійці захопили Шалигине, проте у першій половині листопада того ж року частини 41-ї радянської дивізії селище знову було перейшло під радянську владу.[2]
  • 16 жовтня 1925 року Шалигине у складі більшої частини Путивлського повіту було передану зі сладу РРФСР до складу Глухівської округи УСРР.
  • Восени 1929 у Шалигиному почалася колективізація, в 1929—1932 роках у населеному пункті створили вісім колгоспів, у 1935 було створено МТС.[2]
  • На початку жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники ввійшли в Шалигине. У лютому 1942 Шалигинський партизанський загін, що складався з 119 осіб, увійшов до складу партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака та з травня того ж року базувався в Хінельських лісах, що у Шалигинському районі. Влітку 1942 був створений другий Шалигинський партизанський загін, що діяв на території Шалигинського та інших районів. 3 вересня 1943 року частинами 60-ї армії селище було звільнене.[2]
  • 1956 року Шалигине було віднесено до категорії селищ міського типу, а в 1959 році при укрупненні районів увійшло до складу Глухівського району.[2]


Населення[ред.ред. код]

Шалигине[ред.ред. код]

1819 року в селі налічувалося 115 дворів та 857 жителів[2].

У 1862 році у власницькому селі налічувалось 142 двори, мешкала 1081 особа (530 чоловічої статі та 551 — жіночої), була православна церква та бурякоцукровий завод[4].

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1548 осіб, налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 2 лавки[5].

Ковйонки[ред.ред. код]

1862 року у власницькому селі налічувалось 203 двори, мешкало 1158 осіб (582 чоловічої статі та 576 — жіночої), була православна церква[4].

У 1880 році у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1 017 осіб, налічувалось 123 дворових господарств, існувала православна церква[5].

Після об'єднання[ред.ред. код]

Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року населення селища становило 6652 особи (2863 чоловічої статі та 3789 — жіночої)[6].

Станом на 1989 рік населення зменшилось до 3457 осіб (1524 чоловічої статі та 1933 — жіночої)[7].

Динаміка населення
1819 1862 1880 1913[2] 1959 1980[8] 1984 1989 2001 2016
Шал.—857 2 239
(Шал.—1081;
Ковй.—1158)
2 565
(Шал.—1548;
Ковй.—1017)
Шал.—2 340 6 652 4 570 4 000 3 457 3 203 2 363

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред.ред. код]

українська мова російська
16,17 % 83,64 %

Пам'ятки[ред.ред. код]

Храм Пророка Іллі

В Шалигиному діяла Троїцька церква, яка була зруйнована в 30-х роках ХХ століття.[3] Зараз у селищі, колишнє село Ковйонки, яке входить до меж Шалигина, діє Іллінська церква (1889–1906 роки), вона реставрована у 90-х роках ХХ століття та реконструйована в 2008 році.

У центрі селища встановлено пам'ятник загиблим радянським воїнам, побудований 1955 року, та обеліск односельцям, полеглим у роки війни.

За 3 км від Шалигина, на правому березі річки Обести, з 1557 року діє чоловічий монастир Глинської Різдва Богородиці Пустині.

Природні[ред.ред. код]

Сім джерел

У селищі розташоване унікальне гідрологічне утворення самовитікаючих джерел води — «Сім джерел», яке має естетичне і пізнавально-виховне значення та зберігається в природному стані, відоме також як «крейдяна криниця»[3]. «Сім джерел» — визначна гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення площею 0,5 га, температура води якої влітку і взимку не перевищує 4 °C[3]. Прилегла до неї територія розчищена від порослі американського клена. Природно-історична цінність визначної пам'ятки «Сім джерел» полягає в цінній якості води, яка окрім смакових якостей має і лікувальну дію.[9]

На північ від селища розташований Шалигинський ландшафтний заказник державного значення, площею 3754 га (2868,1 га).

Персоналії[ред.ред. код]

У селищі народився український актор, народний артист СРСР Леонід Семенович Тарабаринов.

Галерея[ред.ред. код]

Шалыгино. Памятник односельчанке Полятыкиной П. Ф. и памятник односельчанам.jpg Шалыгино. Пимятник павшим героям.jpg Шалыгино. Дом культуры.jpg
Пам'ятник односельчанці Полятикиній П.Ф.
і пам'ятник односельчанам
Пам'ятник загиблим героям
Будинок культури
Шалыгино. Школа-интернат.jpg Шалыгинская ООШ.jpg
Шалигінська спеціальна
ЗОШ-інтернат
Шалигінська ЗОШ І–ІІІ ступенів

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. а б в г д е ж История Городов и Сел, Шалыгино, Глуховский район (рос.)
  3. а б в г Глухівська районна державна адміністрація, сел. Шалигине
  4. а б рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор.
  5. а б рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  6. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. (рос.)
  7. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. (рос.)
  8. «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
  9. Сумська обласна державна адміністрація, Глухівський район

Посилання[ред.ред. код]