Шалигине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Шалигине
Герб Шалигиного
Іллінська церква
Іллінська церква
Іллінська церква
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Шосткинський район
Громада Шалигинська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Шалигине 
Основні дані
Засновано наприкінці XVI — на початку XVII ст.
Статус із 2024 року
Площа 12 км²
Населення 2330 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 41470
Телефонний код +380 5444
Географічні координати 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. / 51.56417; 34.12667Координати: 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. / 51.56417; 34.12667
Водойма річка Лапуга


Відстань
Найближча залізнична станція: Глухів
До станції: 20 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20 км
Селищна влада
Адреса 41470, Сумська обл., Шосткинський р-н, смт. Шалигине, вул. 40 років Перемоги, 11
Голова селищної ради Разін Володимир Васильович
Карта
Шалигине. Карта розташування: Україна
Шалигине
Шалигине
Шалигине. Карта розташування: Сумська область
Шалигине
Шалигине
Мапа

Шалигине у Вікісховищі

Шали́гине — селище в Україні, центр Шалигинської селищної громади Шосткинського району Сумської області. Населення становить 3203 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада.

Географія[ред. | ред. код]

Селище Шалигине розташоване на річці Лапузі за 20 км на південний схід від міста Глухова та за 10 км від автодороги Глухів — Курськ E38. Вище за течією річки на відстані в 2 км розташоване село Гудове. До селища примикають лісові масиви (дуб, береза, сосна). Населення станом на 2001 рік становило 3203 особи.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

  • Селище Шалигине, засноване наприкінці XVI — на початку XVII століть.
  • Назва села походить від імені одного з перших поселенців — Шалигіна, який отримав тут наділ за військову службу. У першій половині XVII століття село було одним з прикордонних пунктів і входило до Російської держави. В 1757 році Шалигине стало власністю князя Барятинського.
  • З 1708 року селище входило в Крупецьку волость Путивльського повіту Київської губернії, з 1727 — Севську провінцію Білгородської губернії, з 1779 — Курське намісництво і з 1796 — до Курської губернії[2].
  • У 1855 році в селищі почав діяти цукровий завод князя Барятинського, який пізніше було взято в оренду цукропромисловцем М. А. Терещенком, та цегляний завод. У 1899 році на місці старого цукрового заводу був побудований новий, в 1918 році при якому відкрили лікарню, яку в 1922 перетворили в сільську[3].
  • У 80-х роках XIX століття селище стало волосним центром, пізніше, з середини 20-х років XX століття, було перетворене в центр Шалигинського району.
  • У січні 1918 року в Шалигиному було окуповане червоними. На початок квітня того ж року селище звільнили гетьманці, але у жовтні Путивльський червоний партизанський загін захопив Шалигине. В кінці вересня 1919 року вже білогвардійці захопили Шалигине, проте у першій половині листопада того ж року частини 41-ї радянської дивізії селище знову було окуповане червоними.[2]
  • 16 жовтня 1925 року Шалигине у складі більшої частини Путивльського повіту було передану зі складу РРФСР до складу Глухівської округи УСРР.
  • Восени 1929 у Шалигиному почалася примусова колективізація, в 1929—1932 роках у населеному пункті створили вісім колгоспів, у 1935 було створено МТС.[2]
  • На початку жовтня 1941 року німецькі війська ввійшли до Шалигиного. У лютому 1942 Шалигинський партизанський загін, що складався з 119 осіб, увійшов до складу партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака та з травня того ж року базувався в Хінельських лісах, що у Шалигинському районі. Влітку 1942 був створений другий Шалигинський партизанський загін, що діяв на території Шалигинського та інших районів. 3 вересня 1943 року частинами 60-ї армії селище було зайняте.[2]
  • 1956 року Шалигине було віднесено до категорії селищ міського типу, а в 1959 році при укрупненні районів увійшло до складу Глухівського району.[2]
  • Село постраждало внаслідок голодоморів 1932–1933 та 1946–1947 років.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Увечері 3 травня 2022 року військові РФ зі своєї території, за інформацією Державної прикордонної служби України, здійснили вісім обстріли околиць селища Шалигине з реактивної системи залпового вогню[4][5][6].

Уранці 16 травня було зафіксовано чотири вибухи в бік селища Шалигине[7].

Населення[ред. | ред. код]

Шалигине[ред. | ред. код]

1819 року в селі налічувалося 115 дворів та 857 жителів[2].

У 1862 році у власницькому селі налічувалось 142 двори, мешкала 1081 особа (530 чоловічої статі та 551 — жіночої), була православна церква та бурякоцукровий завод[8].

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1548 осіб, налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 2 лавки[9].

Ковйонки[ред. | ред. код]

1862 року у власницькому селі налічувалось 203 двори, мешкало 1158 осіб (582 чоловічої статі та 576 — жіночої), була православна церква[8].

У 1880 році у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1 017 осіб, налічувалось 123 дворових господарств, існувала православна церква[9].

Після об'єднання[ред. | ред. код]

Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року населення селища становило 6652 особи (2863 чоловічої статі та 3789 — жіночої)[10].

Станом на 1989 рік населення зменшилось до 3457 осіб (1524 чоловічої статі та 1933 — жіночої)[11].

Динаміка населення
1819 1862 1880 1913[2] 1959 1980[12] 1984 1989 2001 2016
Шал.—857 2 239
(Шал.—1081;
Ковй.—1158)
2 565
(Шал.—1548;
Ковй.—1017)
Шал.—2 340 6 652 4 570 4 000 3 457 3 203 2 363

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. | ред. код]

українська мова російська
16,17 % 83,64 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Храм Пророка Іллі

В Шалигиному діяла Троїцька церква, яка була зруйнована в 30-х роках ХХ століття.[3] Зараз у селищі, колишнє село Ковйонки, яке входить до меж Шалигина, діє Іллінська церква (1889–1906 роки), вона реставрована у 90-х роках ХХ століття та реконструйована в 2008 році.

У центрі селища встановлено пам'ятник загиблим радянським воїнам, побудований 1955 року, та обеліск односельцям, полеглим у роки війни.

За 3 км від Шалигина, на правому березі річки Обести, з 1557 року діє чоловічий монастир Глинської Різдва Богородиці Пустині.

Природні[ред. | ред. код]

Сім джерел

У селищі розташоване унікальне гідрологічне утворення самовитікаючих джерел води — «Сім джерел», яке має естетичне і пізнавально-виховне значення та зберігається в природному стані, відоме також як «крейдяна криниця»[3]. «Сім джерел» — визначна гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення площею 0,5 га, температура води якої влітку і взимку не перевищує 4 °C[3]. Прилегла до неї територія розчищена від порослі американського клена. Природно-історична цінність визначної пам'ятки «Сім джерел» полягає в цінній якості води, яка окрім смакових якостей має і лікувальну дію.[13]

На північ від селища розташований Шалигинський ландшафтний заказник державного значення, площею 3754 га (2868,1 га).

Персоналії[ред. | ред. код]

У селищі народилися:

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятник односельчанці Полятикиній П.Ф.
і пам'ятник односельчанам
Пам'ятник загиблим героям
Будинок культури
Шалигінська спеціальна
ЗОШ-інтернат
Шалигінська ЗОШ І–ІІІ ступенів

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. а б в г д е ж История Городов и Сел, Шалыгино, Глуховский район [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. а б в г Глухівська районна державна адміністрація, сел. Шалигине [Архівовано 2 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  4. Лілія Христенко, Анна Скрипняк, Крістіна Члек (4 травня 2022). Десятий тиждень російсько-української війни: що відбувається на Сумщині. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 20 червня 2022. 
  5. Калатур, Анастасія (4 травня 2022). Сумщина: Росіяни обстріляли три села, два десятки “прильотів”. Українська правда (укр.). Процитовано 20 червня 2022. 
  6. У Сумській області окупанти 21 раз обстріляли область з території росії. Українські національні новини (укр.). 3 травня 2022. Процитовано 20 червня 2022. 
  7. Крістіна Члек, Катерина Ворона, Юлія Марковська (18 травня 2022). Вторгнення Росії в Україну: що відбувається на Сумщині. Тиждень 12. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 2 липня 2022. 
  8. а б рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор.
  9. а б рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  10. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. [Архівовано 2012-05-21 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. [Архівовано 2012-01-18 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
  13. Сумська обласна державна адміністрація, Глухівський район [Архівовано 15 березня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]