Шалигине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Шалигине
Shalygine gerb.png
Герб Шалигиного
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Глухівський район
Рада Шалигинська селищна рада
Код КОАТУУ: 5921555800
Облікова картка Шалигине 
Основні дані
Засноване наприкінці XVI — на початку XVII ст.
Статус з 1956 року
Площа 12 км²
Населення 2 363 (01.01.2016) [1]
Поштовий індекс 41470
Телефонний код +380 5444
Географічні координати 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. / 51.56417; 34.12667Координати: 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. / 51.56417; 34.12667
Водойма річка Лапуга
Відстань
Найближча залізнична станція: Глухів
До станції: 20 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20 км
Селищна влада
Адреса 41470, Сумська обл., Глухівський р-н, смт. Шалигине, вул. 40 років Перемоги, 11; тел. 6-94-96
Голова селищної ради Разін Володимир Васильович
Карта
Шалигине is located in Україна
Шалигине
Шалигине
Шалигине is located in Сумська область
Шалигине
Шалигине
Шалигине is located in Глухівський район
Шалигине
Шалигине

Commons-logo.svg Шалигине у Вікісховищі

Шали́гине — селище міського типу в Глухівському районі Сумської області. Населення становить 3203 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада.

Географія[ред.ред. код]

Селище Шалигине розташоване на річці Лапузі за 20 км на південний схід від районного центру міста Глухова та за 10 км від автодороги Глухів — Курськ E38. Вище за течією річки на відстані в 2 км розташоване село Гудове. До селища примикають лісові масиви (дуб, береза, сосна). Населення станом на 2001 рік становило 3203 особи. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада.

Історичні відомості[ред.ред. код]

  • Селище Шалигине, засноване наприкінці XVI — на початку XVII століть.
  • Назва села походить від імені одного з перших поселенців — Шалигіна, який отримав тут наділ за військову службу. У першій половині XVII століття село було одним з прикордонних пунктів і входило до Російської держави. В 1757 році Шалигине стало власністю князя Барятинського.
  • З 1708 року селище входило в Крупецьку волость Путивльського повіту Київської губернії, з 1727 — Севську провінцію Білгородської губернії, з 1779 — Курське намісництво і з 1796 — до Курської губернії[2].
  • У 1855 році в селищі почав діяти цукровий завод князя Барятинського, який пізніше було взято в оренду цукропромисловцем М. А. Терещенком, та цегляний завод. У 1899 році на місці старого цукрового заводу був побудований новий, в 1918 році при якому відкрили лікарню, яку в 1922 перетворили в сільську[3].
  • У 80-х роках XIX століття селище стало волосним центром, пізніше, з середини 20-х років XX століття, було перетворене в центр Шалигинського району.
  • У січні 1918 року в Шалигиному була встановлено радянську владу. На початок квітня того ж року селище захопили австро-німецькі війська, але у жовтні Путивльський партизанський загін захопив Шалигине. В кінці вересня 1919 року вже білогвардійці захопили Шалигине, проте у першій половині листопада того ж року частини 41-ї радянської дивізії селище знову було перейшло під радянську владу.[2]
  • 16 жовтня 1925 року Шалигине у складі більшої частини Путивлського повіту було передану зі сладу РРФСР до складу Глухівської округи УСРР.
  • Восени 1929 у Шалигиному почалася колективізація, в 1929—1932 роках у населеному пункті створили вісім колгоспів, у 1935 було створено МТС.[2]
  • На початку жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники ввійшли в Шалигине. У лютому 1942 Шалигинський партизанський загін, що складався з 119 осіб, увійшов до складу партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака та з травня того ж року базувався в Хінельських лісах, що у Шалигинському районі. Влітку 1942 був створений другий Шалигинський партизанський загін, що діяв на території Шалигинського та інших районів. 3 вересня 1943 року частинами 60-ї армії селище було звільнене.[2]
  • 1956 року Шалигине було віднесено до категорії селищ міського типу, а в 1959 році при укрупненні районів увійшло до складу Глухівського району.[2]


Населення[ред.ред. код]

Шалигине[ред.ред. код]

1819 року в селі налічувалося 115 дворів та 857 жителів[2].

У 1862 році у власницькому селі налічувалось 142 двори, мешкала 1081 особа (530 чоловічої статі та 551 — жіночої), була православна церква та бурякоцукровий завод[4].

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1548 осіб, налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 2 лавки[5].

Ковйонки[ред.ред. код]

1862 року у власницькому селі налічувалось 203 двори, мешкало 1158 осіб (582 чоловічої статі та 576 — жіночої), була православна церква[4].

У 1880 році у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1 017 осіб, налічувалось 123 дворових господарств, існувала православна церква[5].

Після об'єднання[ред.ред. код]

Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року населення селища становило 6652 особи (2863 чоловічої статі та 3789 — жіночої)[6].

Станом на 1989 рік населення зменшилось до 3457 осіб (1524 чоловічої статі та 1933 — жіночої)[7].

Динаміка населення
1819 1862 1880 1913[2] 1959 1980[8] 1984 1989 2001 2016
Шал.—857 2 239
(Шал.—1081;
Ковй.—1158)
2 565
(Шал.—1548;
Ковй.—1017)
Шал.—2 340 6 652 4 570 4 000 3 457 3 203 2 363

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред.ред. код]

українська мова російська
16,17 % 83,64 %

Пам'ятки[ред.ред. код]

Храм Пророка Іллі

В Шалигиному діяла Троїцька церква, яка була зруйнована в 30-х роках ХХ століття.[3] Зараз у селищі, колишнє село Ковйонки, яке входить до меж Шалигина, діє Іллінська церква (1889–1906 роки), вона реставрована у 90-х роках ХХ століття та реконструйована в 2008 році.

У центрі селища встановлено пам'ятник загиблим радянським воїнам, побудований 1955 року, та обеліск односельцям, полеглим у роки війни.

За 3 км від Шалигина, на правому березі річки Обести, з 1557 року діє чоловічий монастир Глинської Різдва Богородиці Пустині.

Природні[ред.ред. код]

Сім джерел

У селищі розташоване унікальне гідрологічне утворення самовитікаючих джерел води — «Сім джерел», яке має естетичне і пізнавально-виховне значення та зберігається в природному стані, відоме також як «крейдяна криниця»[3]. «Сім джерел» — визначна гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення площею 0,5 га, температура води якої влітку і взимку не перевищує 4 °C[3]. Прилегла до неї територія розчищена від порослі американського клена. Природно-історична цінність визначної пам'ятки «Сім джерел» полягає в цінній якості води, яка окрім смакових якостей має і лікувальну дію.[9]

На північ від селища розташований Шалигинський ландшафтний заказник державного значення, площею 3754 га (2868,1 га).

Персоналії[ред.ред. код]

У селищі народився український актор, народний артист СРСР Леонід Семенович Тарабаринов.

Галерея[ред.ред. код]

Шалыгино. Памятник односельчанке Полятыкиной П. Ф. и памятник односельчанам.jpg Шалыгино. Пимятник павшим героям.jpg Шалыгино. Дом культуры.jpg
Пам'ятник односельчанці Полятикиній П.Ф.
і пам'ятник односельчанам
Пам'ятник загиблим героям
Будинок культури
Шалыгино. Школа-интернат.jpg Шалыгинская ООШ.jpg
Шалигінська спеціальна
ЗОШ-інтернат
Шалигінська ЗОШ І–ІІІ ступенів

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. а б в г д е ж История Городов и Сел, Шалыгино, Глуховский район (рос.)
  3. а б в г Глухівська районна державна адміністрація, сел. Шалигине
  4. а б рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор.
  5. а б рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  6. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. (рос.)
  7. Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. (рос.)
  8. «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
  9. Сумська обласна державна адміністрація, Глухівський район

Посилання[ред.ред. код]